До нової патрульної поліції в Україні цікавість не слабшає з плином часу. Хлопці та дівчата в оновлених формах набули статусу "селебрітіс". З ними фотографуються, про них пишуть. Але як це все починалося, яких успіхів досягли реформовані правоохоронні органи і як туди потрапив, і з часом очолив, молодий адвокат Владислав Власюк - в ексклюзивному інтерв’ю.
Заступник керівника департаменту патрульної поліції при МВС України приїхав на щорічну конференцію керівників правохоронних органів - International Chiefs of Police (IACP), яка пройшла 27 жовтня у McCormick Place. Це найбільше зібрання "копів" з усього світу, яке цього року відзначилося ще й виступом Президента США Барака Обами.
З Владиславом ми зустрілися напередодні в Генеральному консульстві Чикаго і по завершенню розмови він пообіцяв повідомити про свої враження від конференції та власну презентацію на цьому заході.
Отож, що заступник керівника департаменту патрульної поліції при МВС робить в Чикаго?
Я приїхав як експонат правоохоронної української реформи. В американців є програма International Criminal Investigative Training Assistance Program (ICITAP) - міжнародна програма, яка допомагає робити реформи. В першу чергу вона стосується поліції в різних країнах світу - Боснія і Герцеговина, Індонезія, Філіппіни, ну і Україна. Вони працюють в Україні вже майже 15 років. ICITAP - це структура DOJ - Department of Justice.
Ким ініційована ця зустріч?
Є The International Association of Chiefs of Police. Ця асоціація існує більше ста років. Щороку її учасники збираються і проводять зустрічі, виставки, обговорення - все про поліцію і про правоохоронні органи, силовиків. Цього року зустріч відбувається в Чикаго і вперше за останні двадцять чи тридцять років сам президент Барак Обама буде на ній.
Хто складає українську делегацію?
Від України я і Роберт Пікок, шеф ICITAP в Україні.
Україна вперше бере участь в цьому зібранні?
Я думаю, що так. Вперше Україна представляє реально реформовану патрульну поліцію України.
Що відбувається під час цієї конференції?
Це серія тематичних семінарів, де люди діляться досягненнями. Наскільки я розумію, більше уваги буде приділятись не обговоренням, а це буде більше як експо досягнень техніки.
А що ти будеш представляти?
Я покажу презентацію: як ми провели реформу, що ми мали, що зробили, і що маємо тепер.
На конференції дивляться на іновації - софт, рішення по озброєнню, по обладнанню, екіпіровка, спецзасоби. Хтось собі тут може це спробувати і, мабуть, відразу якісь контракти укласти.
IBM ще хоче з нами співпрацювати. Вони хочуть запровадити системи електронного документообігу. Цього я дуже хочу в департаменті, щоби папірці не носити. Адже десь до середини наступного року в нас буде близько 30 тисяч людей - поліцейських і дільничних.
Скільки такий контракт може коштувати з IBM?
Не знаю навіть близько. Тобто вони розраховують на ліцензію, а скільки коштує ліцензія - незрозуміло.
Я так розумію, ти був адвокатом. Що вмотивувало тебе перейти в патрульну службу?
По-перше, це реальна можливість долучити себе до чогось хорошого, нового в країні. А по-друге, це зовсім інший масштаб роботи. Не те, що б мене одразу заступником керівника запросили, ні.
Я прийшов туди викладати патрульним поліцейським - майбутнім на той момент - кримінальне право і процес. І вони попросили мене допомагати з деякими нормативними актами. Непомітно для себе десь в травні я виявився повноцінно втягнутим в роботу офісу, а трохи згодом мені запропонували очолити першу службу моніторингу патрульної поліції, і незабаром я виявися заступником керівника.
Чи доводилось тобі заради експерименту самому трохи патрулювати вулиці?
4 липня, коли ми вийшли в Києві на нічну зміну, я провів усю ніч в "центрі управління польотами", тобто, в диспетчерській. А потім, безумовно, не одну ніч я із команди реформи провів у машині на вулицях. Я б не назвав це повноцінним патрулюванням, тому що я не ловив злочинців. Але ми слідкували за роботою патрульних, тому що для них в перші дні це було дуже-дуже по новому.
Ми їздили, десь допомагали, десь зауваження і підказки давали. Тому я не можу сказати, що в мене є досвід роботи патрульного. Але на вулицях я провів чимало ночей, особливо впродовж першого місяця, і в цілому я непогано розумію, що відбувається.
Кажуть, що у вас був дуже важкий відбірковий тур. Багато хто не міг пройти і фізичні якісь нормативи, і якихось знань не вистачало. Однією з основних перепон називали те, що було дуже багато інформації, а люди не всі юридично підготовлені. Чи дійсно цей рівень кваліфікації такий високий для всіх? Чи, скажімо, в областях, до яких ви поки що не дістались, враховуючи традиції України, трошки легші вимоги?
У нас всюди однакова процедура відбору. І одні й ті ж стандарти по навчанню, і навіть "пул" викладачів, лекторів, тренерів дуже схожий.
А де ви взяли таку кількість викладачів і тренерів?
Навчання в нас проходить на базах Академії Внутрішніх справ. Частина викладачів їхні - десь на третину, 2/3 викладачів - вільно наймані. Відбір проводився через відкритий конкурс.До викладання також були запрошенні представники громадських організацій.
Тобто, ви мали спочатку навчити викладачів?
Однією з перших речей, яку ми робили - це в лютому ми писали навчальні програми. У нас вже була ідея, що ми хочемо бачити в переліку навчальних предметів. Хатія була керівником, ректором Поліцейської Академії в Грузії, і Мадлен там так само працювала.
Тобто ви переважно керувались грузинськими напрацюваннями?
У нас було чітке уявлення про те, що правила гри потрібно змінити. Конкурс має бути чесним, прозорим та таким, який насправді виявить найкращих претендентів на посаду патрульного поліцейського. Ми писали навчальні програми, навчали лекторів, а потім просто слідкували за тим, щоб інші лектори дотримувались їх.
Люди кажуть, що патрульні почали бути ввічливими, на відміну від попередників, їх стало більше. Які ще відмінності між попередньою роботою патрульних служб і теперішньою?
Основне, мабуть, люди. Патрульні поліцейські ставляться з ентузіазмом до своєї роботи. Якщо ви зараз в Україні звертаєтесь до патрульного, він ніколи не поведе себе байдуже. Він дійсно спробує допомогти.
Ентузіазм швидко вивітрюється, якщо не підкріплюється чимось конкретним.
Є ще зарплата від 8 тисяч гривень. Але робота нелегка, це точно.
Якими є вікові обмеження?
Вікові обмеження - від 21 до 35. Одним з важливих питань на відборі була мотивація. В переліку вимог це, мабуть, ледь не основна. Всі кандидати проходили співбесіду. За 5-10-15 хвилин розмови з людиною можна зрозуміти, наскільки вона дійсно вмотивована, задаючи різні питання. В цілому, я вважаю, ми непогановпорались з тим, щоби відібрати дійсно вмотивованих людей.
Одна з ваших працівниць здобула чималу популярність завдяки службі. Трохи важко зрозуміти мотивацію приходу таких людей на цю роботу. Важко уявити, що вона буде підбирати якогось алкоголіка з вулиці.
Дві третини роботи і близько не нагадують нічого романтичного, але люди справляються. І навіть щодо цієї пані, я б не сказав, що вона не справляється зі своїми обов’язками. Якщо людям щось не вдається, ми їх довчаємо, розбираємось в проблемах, в тому, що їм заважає. В нас від початку роботи в Києві звільнилося менше тридцяти людей.
А скільки було?
Дві тисячі. Досить небагато, на нашу думку. Люди абсолютно нові. З них тільки 6% чи 7% мали відношення до правоохоронної системи, принаймні в Києві. Тобто, більше 90% людей ніколи не працювали міліціонерами. І що б там собі хто не думав, одна справа, коли ти вчишся, а друга - коли виходиш на вулицю, починаєш працювати і не можеш бути всього готовим.
То яка мотивація для вас була переважно переконливою?
Мотивація - допомагати іншим. Тобто кандидат повинен бути готовий допомагати людям на вулицях. У нас були питання: "Чи готові ви пожертвувати собою заради когось на вулиці?", "Чи готові ви до неприємної ситуації, коли допомагаєш людині, а вона матюкається до тебе, не сприймаючи абсолютно допомогу?"
Багато людей на співбесідах називали мотивацією бажання змінити систему. Я до цього ставлюсь трішки скептично, тому що за загальною фразою повинно бути щось конкретне. Я завжди намагався уточнити: "А що ви конкретно хочете зробити?" Але якщо людина спокійно пояснювала - от я буду добре працювати патрульним поліцейським, не брати хабарі, не робити всього того поганого, з чим пов'язують колишню міліцію - це вже є зміна на краще, це ж реальний результат реформ, тобто це - реальна зміна.
В міліції була погана репутація і працювати там було соромно. Чи тому було фактично повністю змінено все, аж до назви, щоби переламати це психологічне сприйняття, підвищити рівень довіри?
Так, це один з найважливіших результатів, якого ми хотіли досягти, і якого ми, здається, досягаємо. Принаймні я на своїх частих бесідах з патрульними завжди наголошую: найбільша проблема для нас, як для керівництва патрульної поліції, це якщо поліцейські роблять щось, що асоціюється із колишніми міліціонерами. Це грубощі, неввічливість, хабар чи застосування фізичної сили там, де не потрібно.
А рівень кваліфікації? Тому що, якими б не були колишні міліціонери, вони вже мали якийсь досвід. Є ж багато роботи, яка вимагає відповідної підготовки: оформити правильно протокол...
Ми - інші. Ми підготовлені краще. Ми зараз, на третьому місяці роботи, вже набагато кращі, ніж ДАІ чи ППС раніше, а тільки почали. Я не знаю, як їх вчили, як їх готували, але за 2 місяці ми вклали в голови більше, ніж вони за 5 років.
До речі, раніше була тенденція, що в міліцію йшло дуже багато молодих людей із сільських місцевостей. Яка демографія у вас?
Демографія в плані походження в нас дуже різна. В нас немає жодних обмежень - ти можеш бути із зони АТО і працювати у Львові. Жодної прив'язки в нас немає. Тому люди абсолютно різні: є і з села, і з райцентрів, і з інших міст, і подаються в різні міста, абсолютно різні. По соціальному статусу є теж абсолютно різні люди. По одних взагалі не видно, щоб в них були матеріальні проблеми, а є люди з дуже бідних родин. Щодо освіти, вища освіта у 60-70% людей.
Який відсоток жінок?
В Києві у нас 22% дівчат серед патрульних поліцейських, в інших містах - Одеса, Львів, Харків - трішечки менше. Що буде далі - побачимо, але, наприклад, в тому ж Ужгороді серед людей, які дійшли до співбесід, було 46% дівчат. Коли кажеш тим же американцям про 22%, вони кажуть: "Ого!"
Наскільки дівчина чи жінка можуть бути корисними на такій службі? Все ж таки, там навантаження досить серйозне.
В плані того, як дівчата витримують навантаження, - взагалі без проблем, нічим не гірше. Єдиний момент, безумовно, це фізична сила. Є дівчата, яким її не вистачає. Але вони працюють над собою і, в будь-якому разі, можуть бути корисними, оскільки поліцейський бере не тільки фізичною силою, а й спецзасобами, і ще подумати має, що зробити.
Ви маєте тайзери?
Тайзерів не маємо, але є балончики з газом. І, зрозуміло, якщо дівчина фізично слабка, то вона обов'язково отримає нормального хлопця-напарника.
Але що дівчина може привнести позитивного?
Спілкування. Дівчата інакше спілкуються.
До них більше довіри?
Звісно не всі, але порушники реагують на дівчат зовсім інакше. Все-таки, це дівчина. В нас багато викликів по сімейному насильству є. Там, де є конфлікт чоловіка та жінки, дівчина буває дуже корисна.
Скільки обласних центрів не покрито ще вашими патрулями?
Зараз легше сказати, скільки покрито - це Львів, Одеса, Харків. Там вони вже працюють. Цього року ми охопимо Луцьк, Ужгород, Мукачеве, Дніпропетровськ, Миколаїв та Хмельницький. І десь з весни наступного року накриємо всі обласні центри. Набір, відбір, проходження відбору і навчання - це те, що буде відбуватися до весни у всіх обласних центрах.
Кажуть, що зараз у суспільстві дуже велика проблема з військовими, які повернулись додому. Їм дуже важко адаптуватися, психологічної допомоги відповідної не організовано, і, мабуть, перші, хто приймає цей удар, – це, фактично, патрульна служба.
Ми дуже боялись цього. На початку в нас дійсно були кілька конфліктних ситуацій, особливо в Києві, з бійцями АТО і добровольчих загонів. Але, мені здається, ми заслужили їхню повагу, тому що цих конфліктів вже не було давно. І зараз всі розглядають нас, як партнерів, як правоохоронні органи, яким можна довіряти.
В нас зараз оголошено набір у Краматорську і десь найближчим часом ми запустимо ще Маріуполь, Сєверодонецьк, Лисичанськ. Там ми очікуємо дуже багатьох людей саме зі складу добровольчих батальйонів. Я думаю, це непоганий вихід для тих, хто присвятив себе захисту від агресорів - продовжити свою роботу вже в більш мирних параметрах, в патрульній поліції. Для нас дуже важливо інтегрувати цих людей в нашу нову правоохоронну систему.
Так само нам часто задають питання: "Ваші конфлікти з міліцією?" Є якісь робочі моменти, але системних конфліктів немає. Нам важливо інтегрувати всіх. Ми працюємо за новими високими стандартами, та казати, що в міліції всі поганці ми теж не можемо.
Якщо ти береш людину, яка ще не є повністю деформованою психічно, і створюєш їй нормальні умови роботи, а в нас вони нормальні, то вона нормально інтегрується.
А який відсоток у вас попередніх кадрів?
6-7%. Трішки може різнитись по регіонах. От, наприклад, у Харкові та Миколаєві до 10%. Але, в цілому, це не багато. Та головне, що умови у всіх однакові, на конкурсній основі. І якщо ти маєш досвід роботи - це не є ні плюсом, ні мінусом. Це просто даність. Кожен має шанс, подавши документи і пройшовши конкурс, навчання відповідне, бути інтегрованим в нашу систему. Це хороший варіант для багатьох нинішніх і колишніх працівників міліції.
А які найбільші у вас труднощі зараз?
Фінансування - це банальна штука, але є постійно якісь проблеми. Робота патрульної поліції - це дорого. В нас є проблеми матеріального характеру і з забезпеченням теж. Не тому, що нам чогось дуже сильно не вистачає, але доводиться боротися з бюрократією. В нас є тендери, в нас є закупки, і нам це все доводиться пробивати. Це займає багато часу і зусиль.
В нас є така цікава штука - заполітизованість. Не те, що б це стосувалось безпосередньо патрульної поліції, але високий рівень заполітизованості будь-чого в Україні теж заважає. Ми намагаємось від політики бути подалі. Але всі намагаються "обійняти" нас, нову патрульну поліцію. Такі жарти ходять, що навіть міністр аграрної промисловості, коли в нього питають: "Слухайте, а які ваше міністерство має досягнення за рік?", каже: "Ну ми тут всі разом зробили нову патрульну поліцію". Це смішно, але є не так багато успішних завершених реформ.
Які ви даєте інструкції хлопцям та дівчатам щодо людей, які прикриваються депутатством, недоторканістю, спец-номерами?
В інструкції в нас немає нічого, крім одного речення: всі однакові
Вони мають камери?
Кожен патрульний поліцейський має камеру, яку включає під час кожного спілкування з громадянами. Це велика гарантія безпеки. В цьому плані у нас забезпечення досить непогане. Пістолети нові: не ПМ, а "Форт" - це український виробник; форма нова у всіх, 5.11, американського виробництва. У світі поліцейських форм це як "Роллс-Ройс". Ми її замовляли в Штатах за кошти партнерів. Недавно презентували нові зразки форми для майбутньої поліції взагалі. Дуже важливо, щоб ми виглядали по-новому.
А хто був вашими партнерами в цьому питання?
Це американці та канадці. ICITAP. І з канадцями є міжурядова домовленість. Дуже допомагають.
А як поводяться нові патрульні, коли їм трапляються колишні чи теперішні працівники міліції?
Так само поводяться, як з усіма іншими людьми. В нас майже кожен день, кожну ніч в одному тільки Києві є ситуації з діючими працівниками міліції. Зазвичай, це стаття 130 - водіння в нетверезому стані. Закінчується усе тим, що складається протокол, і справа йде до суду. Суд вони не контролюють, і ми не контролюємо. Але не так важко подивитися, які там результати. Насправді, якщо ви маєте протокол по 130-ій і докази - результат, задутий драгером, чи мед-тест або відмова від мед-тесту - не може там бути варіантів. Це не ті справи, де є якийсь простір для захисту. Якщо вже є повністю нормально оформлена процедура притягнення до відповідальності, тут вибору немає. Тут якщо вирішувати - то на місці. А ми не вирішуємо на місці.
А яке ставлення до вас у правоохоронних органів?
Ставлення неоднозначне. Ми з райвідділами багато комунікуємо щодо робочих питань. Хтось ставиться нормально, допомагає, тому що розуміє, що за нами майбутнє, хтось тихо саботує, хтось страждає лицемірством - поки не буде дзвінка "зверху", то вони нічого не роблять, а як тільки дзвонять "зверху", то зразу найкращі друзі.
Коли запуститься реформа вже безпосередньо в МВС?
Фактично вже з початку листопада вони повинні почати проходити кадровий аудит і переатестацію. Тобто, процес вже запланований.
Які панують думки, щодо проведення реформ в МВС? Адже все рівно доведеться працювати зі старими кадрами? Чи не було би більше сенсу набирати працівників з інших місцевостей?
У нас є загальні ідеї, як воно буде відбуватися. Але мені невідомо поки що про детальний план. Це трохи поза моєю компетенцією. От є патрульна поліція, а є кадровий аудит в поліції взагалі. Я можу припускати, що він буде в чомусь схожий до нашої системи, але не повністю.
Як у вас відбувався відбір?
Відбір відбувався у декілька етапів: подача заявки, тестування загалбних навичок, ВЛК, тест з фізичної підготовки, психологічне тестування MMPI-2, співбесіда.
Кількість людей на місце дуже велика. У Києві було більше 34 000 заявок, у деяких містах конкурс становить більше 30 людей на місце.
Хто входив до комісії?
Одна людина з МВС, один професійний незалежний психолог, один психолог по MMPI (Мінесотський особистісний опитувальник), людина, що читає MMPI-профіль для решти комісії, і від одного до трьох людей з громадських організацій. На останніх співбесідах ми ще почали патрульних поліцейських вводити в склад комісії.
Поліцейських звідкілясь? Чи вже своїх?
Звісно своїх. Вони просто можуть розказати, що власне вимагається від людини, що вона буде робити.
Ти зараз будеш робити презентацію в McCormick Place. Чого очікуєш?
Це як нетворкінг. Враховуючи, що ми зовсім молода структура, ми завжди із задоволенням кудись хочемо поїхати і подивитись, як працює патрульна поліція в інших містах та інших країнах. Тому не завадить познайомитись з поліцією, з шефами поліції різних міст, подивитись, що там, як, де вони працюють, що відбувається. Досвід нам будь-який зараз пригодиться, будь-який фандрайзинг теж завжди допоможе. Може ми комусь так сподобаємось, що хтось неодмінно захоче нам допомогти.
Після конференції Владислав написав кілька слів про свої враження:
"Ми гідно представили свою реформу, мали півторагодинну презентацію і сесію питань-відповідей. Слухачам, здається, сподобалося, принаймні сильно аплодували і багато підходило опісля, бажали наснаги працювати далі. Сам директор ICITAP сказав, це одна з найбільш inspiring things, які він бачив останнім часом".
Фотографїї Галини Угриної та Владислава Власюка.
Окрема подяка Генеральному консульству України в Чикаго за сприяння проведенню інтерв'ю
Автор: Svitlana Ivanyshyn-Ugryna
UaPost
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
