Українські Традиції та fashion ілюстрація

Розмова з мисткинею Уляною Патокою Upillustration про пошук стилю і створення серії портретів в традиційному українському вбранні.

Як до тебе прийшло розуміння того, що ти хочеш займатися мистецтвом. Що привело тебе в сферу ілюстрації?

В дитинстві я часто бувала в майстерні художника Івана Матвійовича Гончаренка, з яким товаришували мої батьки. Іван Матвійович працював в стилі соцреалізму, писав пейзажі Приазов’я, портрети, його роботи виставлялися на республіканських і міжнародних виставках, в сам він працював старшим науковим співробітником Бердянського художнього музею ім. І.І.Бродського, викладачем живопису та малюнку у Бердянському педагогічному інституті. Якось Іван Матвійович дав мені фарби і попросив намалювати троянду, що стояла на столі в його студії. Пам’ятаю високу скляну стелю для натурального світла, багато-багато картин довкола, і себе малу, з пензлем у руках. Це і був мій перший крок у  світ мистецтва.

Другим свідомим кроком було навчання в Бердянській художній школі: нам викладали живопис, малюнок, композицію, історію мистецтв. Вчилися ми 4 дні на тиждень у другу зміну після занять у загальноосвітній школі. Ці 5 років згадую як одні з найщасливіших у житті: мольберти, натюрморти, брудні від фарби руки, лезо, яким ми заточували олівці, осінні пленери в парку або біля моря, і просто можливість малювати 5-6 годин поспіль. Що тобі ще треба для щастя?

Коли прийшов час обирати університет для подальшого навчання, ми з батьками розглядали можливі варіанти в галузі мистецтва в Києві, проте з багатьох причин обрали класику тих часів — економіку і правознавство. Вчилася на двох факультетах, потім багато працювала і на довгих 20 років перестала малювати.

Мій третій крок, а радше повернення до себе, сталося 3 роки тому, коли за підтримки мого чоловіка вирішила завершити свою кар’єру як маркетолога/менеджера і стати знову художником. Далі були місяці навчання, пошук замовників, перші роботи, і от сьогодні я ілюстратор-фрілансер, який у вільний від замовлень час малює для душі.

Що справило найбільший вплив на стиль? Ким з художників минулого та сьогодення ти надихаєшся?

Я ще формую свій стиль. Коли я змінювала кар'єру, радилася з професійними митцями, і всі казали “ти маєш обрати один стиль і малювати в ньому”. Але як це зробити на початку шляху, коли цікаво спробувати різне, коли ще не знаєш, на що ти здатний і що приноситиме найбільше задоволення? Вирішила довіритися процесу, і перший стиль, в якому почала малювати, був Art Nouveau — просто тому, що в мене замовили ілюстрацію для кав’ярні десь в Каліфорнії в цьому стилі. Далі пішли обкладинки для книг, сторінки для меню, постери для концертів, ілюстрації для музичних альбомів — і я закохалася в орнаменти Art Nouveau, його жіночність, зв’язок з природою. Я велика шанувальниця творчості Антоніо Гауді і Альфонса Мухи. Водночас я захоплююся fashion illustration — жанром, пов’язаним з модою; власне, на початку моєї кар’єри я мріяла про співпрацю з модними брендами, виданнями, дизайнерами, проте поки що мій шлях йде якось паралельно з цим. Я обожнюю роботи фешн-ілюстраторів René Gruau, Erté, Bobby Hillson, David Downton, Mats Gustafson, але вже помітила, що з часом джерело натхнення змінюється. Іноді те, чим ти надихався і що вважав еталоном краси вчора, сьогодні тобі вже здається не цікавим. Не здивуюся, якщо через рік моя відповідь на це питання буде зовсім іншою. Останнім часом я малюю багато жіночих портретів в традиційному українському костюмі і надихаюся орнаментами з Кролевецьких рушників. Підсумовуючи, на мій стиль впливають замовники, які змушують весь час пробувати щось нове, сучасні ілюстратори, які задають тренди, класики, аналізувати роботи яких корисно для пошуку свого, і українське народне мистецтво, яке варто вивчати для розуміння себе.

Як ти відносишся до стереотипного зображення українця?

Вірю, що стереотипне зображення українця скоро зникне і буде забутим, як і все, що було штучно створене російською пропагандою. В останні роки світ знайомиться зі справжньою Україною, відкриває її самобутність, глибину через українських митців, дизайнерів одягу, режисерів, а головне навіть інше: самі українці почали вивчати свою культуру, згадувати, хто ми і якими ми є. Ми цікавимося етнічним одягом і народним мистецтвом, вивчаємо особливості орнаментів вишиванок різних регіонів країни, хочемо знати, як ми одягалися насправді і які сенси наші предки закладали в кожен елемент на рушникові. Захоплююся роботою наших етнічних проєктів (найгучніші, мабуть, проєкти Ukrainian Institute of Fashion History) і авторських майстерень, які кропітливо відтворюють справжній образ українського народу.

Хто основні поціновувачі твоїх робіт?

Моя перша повноцінна серія робіт (створена не на замовлення, а для себе) присвячена українському народному костюму і кролевецьким тканим рушникам. Почала працювати над нею з початком повномасштабного вторгнення росії в Україну. В той час серед моїх підписників в Instagram (найбільший мій канал комунікації з аудиторією) були здебільшого люди з США, Європи та Австралії. Мені було важливим висвітлювати війну росії в Україні, тому потрібні були такі ілюстрації, які б органічно поєднувалися з текстами про події. Так прийшла тема національного костюма. Згодом моя аудиторія розширилася, зараз це здебільшого українці, в тому числі діаспора. Якщо говорити про географію, то в магазині UpillustrationArt постери найчастіше замовляють покупці з Канади, Австралії, Великобританії, США, Європи, як правило — для себе, додати характеру своєму інтер’єру яскравим стильним українським постером, іноді — на подарунок. Деякі шанувальники замовляють 2-3 роботи з серії і свій портрет в костюмі, який я сама підбираю.  

Чому ти обрала саме жанр портрета? Чи плануєш малювати чоловічі образи?

Портрет притягнувся з fashion ілюстрації. Коли вчилася на одному з курсів, ми малювали багато образів з модних показів, саме портретних. Вираз, погляд моделі несуть основний настрій ілюстрації, а вбрання і прикраси вже доповнюють його. Портрети цікаво малювати, ти вивчаєш очі, обличчя, форму носа і губ, вирішуєш, на чому зробити акцент, що малювати детально, а що лишити за кадром. А загалом я не обираю і не планую, що малювати, а виходить навпаки — іде певний запит з простору, який потім втілюється через мене. Наприклад, з останнього, до мене звернулася пані Вікторія Шприндель з Музею Кролевецького ткацтва з ідеєю створити серію портретів кролевчан, і я подумала — як же це чудово, читати історії справжніх наших людей, а потім малювати їх портрети. Можливо, серед них будуть і чоловічі портрети, побачимо.

Що є найважчим і найлегшим у твоїй роботі?

Моя діяльність сьогодні складається з двох різних напрямків. Перший — це робота над замовленнями, які отримую від постійних і нових клієнтів (музиканти, видавництва, власники бізнесів). Тут найскладнішим є перший етап, коли мені важливо ясно зрозуміти задачу і “побачити” результат, як його бачить замовник. Особливо, коли в замовника ще немає бачення або він не розуміє, чого хоче. Це ще не малювання, а осмислення, підбір і аналіз референсів, і тут важливо не квапитися. Після проходження цього етапу я узгоджую ескіз, і далі вже все йде легко. Часто мої клієнти пишуть, що результат кращий, ніж вони уявляли, або що я читаю думки — це якраз значить, що я достатньо часу присвятила першому етапу. Другий напрямок — це коли я малюю для себе, це те, що ви бачите в моєму Instgram або в Etsy магазині.

Найважчим тут для мене є усвідомлення, що художник має не просто малювати, а ще й вести соцмережі, розповідати про свою роботу, показувати процес, продавати себе і своє мистецтво. Не можу змиритися з тим, що майже стільки ж часу, скільки присвячую творчості потрібно витрачати на написання постів, підготовку зображень, створення відео, просування — і найважче для мене знайти тут баланс. Поки що я просто роблю, що можу, інтуїтивно, без стратегій і графіків, з надією, що мої люди мене знайдуть. 

Чи відчуваєш ти свої роботи внеском в перемогу в війні образів і наративів? 

Буду щаслива, якщо це так. Прагну зображувати український образ таким, що водночас є актуальним, вписується в сучасний простір, і разом з тим несе глибину характерів, передає різноманітність нашої культури, неймовірну красу орнаментів і форм. Сподіваюся, мені це вдається.  

Розкажи про свої плани на майбутнє в творчій сфері

Планую продовжувати українську серію робіт. Зі мною регулярно зв’язуються різні українські бренди, купують права на використання моїх ілюстрацій або замовляють унікальні. Як волонтер малюю для Музею Кролевецького ткацтва (м. Кролевець, Сумська обл.) і для британської організації Women.fight4ua. Познайомилася з ними через Support Ukraine London, організатора регулярних мітингів на підтримку України в Лондоні – другий рік я живу у Великобританії і беру участь в лондонських подіях. Women.fight4ua роблять емоційно сильні перформанси під час українських мітингів і окремі акції, як-от Різдвяні колядки на Трафальгарській площі біля головної ялинки Лондону. Малюю для них анонси та листівки. 

Крім того, продовжуватиму працювати з постійними клієнтами, і у вільний час малюватиму в напрямку fashion illustration для розвитку свого стилю.