Сергій Пантюк: "Цього року наш фестиваль стартує під гаслом "Віршень" об’єднує міста"

30 січня 2018
Редакція
Вже стало доброю традицією напередодні фестивальних днів зустрічатися з організатором українського поетично-музичного фестивалю "Віршень" -  письменником, видавцем, громадським діячем Сергієм Пантюком, якому завжди є що розповісти і про цей багаторічний захід, і про самих учасників.
 
10 лютого знову збере своїх постійних і нових митців та шанувальників "Віршень". Скільки років виповнюється цій події і що найголовнішим, як організатор, в його існуванні бачите для себе?

Це буде 22-й фестиваль. І відбувається він 22-й рік поспіль. Для людини – це молодість, а для фестивалю – мабуть, зрілість. І коли я озираюся назад, сам дивуюся: скільки талановитих, яскравих, неординарних людей виступило на його сцені!

Я свідомий того, що в межах загального культурно-мистецького процесу в Україні "Віршень" є лише незначним епізодом. Але важливим є те, що кожен, хто хоч раз занурився у невимушену "віршневу" ауру, несе її далі – у своє місто чи село, у своє мистецьке оточення, у свою родину. А це поступово і невпинно розширює такий важливий для нас духовний простір. Наголошу – український простір.

Якщо брати до уваги рівень виступів тих, хто був на початках, і аналізувати твори з якими учасники виступають сьогодні – різниця в чому? Чи є вона взагалі? Розвивається українське слово, чи пасує перед митцями минулих років?

Ключове слово "рівень". Він має бути високим. Коли все починалося – далекого 1996 року – я інтуїтивно відчував: випадкових людей на такому фестивалі бути не може. І не помилився. Всі учасники першого фесту – ще не "Віршня", він тоді мав назву "Під знаком Водолія", – є на сьогодні письменниками першого ряду. Іван Андрусяк, Юрій Бедрик, Михайло Бриних, Сергій Жадан, Василь Кожелянко, Андрій Кокотюха – хто не чув сьогодні цих імен?

Майже кожен рік фестиваль відкривав якесь яскраве ім'я, тому я впевнений, що наймолодші учасники, яких я вишукую по всіх усюдах і запрошую на "Віршень", за кілька років стануть відомими авторами.

Отже, різниця між учасниками може бути в ідейній чи естетичній царині, але всі вони обдаровані й перспективні. І українське слово розвивається в усіх напрямках. А це не може не радувати.

Організаційні питання – вони не легкі. Хто з цим мав справу, знає, що будь-яка творча подія потребує певної підготовки і підтримки, як моральної так і матеріальної. А це ж фестиваль з історією! Ніколи не виникало бажання залишити все у вчора? Що надихає на те, що "Віршень" продовжує бути? Які найбільші проблеми в організації, якщо вони є?

Таке буває, що довготривалі проекти стають тягарем. Я це пережив двічі. 7 років тому я публічно оголосив, що "Віршень" (тоді в мистецьких колах за ним закріпилася неформальна назва "Сліва-фест") припиняє своє існування, оскільки ідея його вичерпалася і 15-й за рахунком стане останнім. І що ви думаєте? На мене посипалось стільки докорів, відмовлянь та переконань, першочергово – від найближчих друзів та колег, що я зрозумів: фестиваль вже існує окремо від мене і вбивати його я не маю права.

Те ж саме повторилося у 2014-у, коли ми багато часу віддавали війні. Я сказав: люди гинуть, а ми фестивалитимемо? Але знову ж друзі наполягли: а хіба розвиток нашої культури не є частиною війни? І ми зробили тоді доволі камерний, але цілком благодійний захід, і саме тоді виникла ідея волонтерського видавничо-популяризаторського підпроекту "Рядки з передової", без якого "Віршень" тепер не обійдеться аж до остаточної нашої перемоги – підтримуючи письменників, долю яких опалила війна.

Організаційні питання – завжди клопіткі, але якби все давалося легко, то й працювати було б нецікаво. Цього року, наприклад, виникла зовсім неочікувана проблема: постійні добродії фестивалю (наголошую саме на слові "добродії", бо "спонсори", як правило, вимагають навзамін піару, а ці люди бажали залишатися публічно анонімними) не змогли підтримати нас фінансово. Тому, щоб відбулося все як належить, мені доводиться "колядувати" у нашій ФБ-спільноті. І добрі люди відгукуються. На сьогодні вже зібрано 6030 грн, це трохи більше третини загальної потреби. Тому принагідно звернуся до читачів вашого сайту: якщо є бажання допомогти фестивалю, то моя картка Приватбанку 5168 7456 0047 4685. Все відбувається прозоро, кожна сума, яка надійшла, фіксується на моїй сторінці у ФБ.



Найцікавішими фестивальними моментами попередніх років поділитеся?

Власне, я не можу пригадати нецікавих фестивалів. Основне – це творче та неформальне спілкування, але митці – народ веселий і позитивно авантюрний, тому і без курйозів не буває. Навіть минулого року стався випадок, коли хтось із веселих гостей заснув, зачинившись у туалеті, що створило низку веселих і не дуже клопотів.

Був випадок, коли на одному з фестивалів ми робили фуршет у стилі "ностальжі" – стіл студентів кінця 80-х – початку 90-х років минулого століття. Багато сала, цибуля, квашена капуста, чорний хліб, "братська могила" (кілька в томаті), картопля в мундирах тощо – і все це на розстелених газетах того часу. А на куті стола створили жартівливий "Куточок комуніста" – білий батон, пачка масла і бляшанка червоної ікри. Так ось, спочатку всі зневажливо ставилися до "комуністичних страв", а потім сталося як в анекдоті – на якусь хвилину зникло світло (чи хтось вимкнув спеціально), а коли знову з'явилося, "Куточок комуніста" виявився порожнім. Я спочатку думав, що то друзі пожартували, але ж ні… Так і досі не знаю, хто "причепив ноги" тій ікрі з маслом.

Не планували ніколи видати книгу спогадів учасників про "Віршень" чи своїх власних про самих учасників?

Це дуже хороша ідея. Я давно про неї думаю. Як і про "Поетичну антологію "Віршня", до якої увійшло б хоча би по кілька віршів кожного учасника. Але для таких проектів потрібні тиша і спокій, а їх у мене немає. Хіба, якщо Бог дасть до старості дожити, впорядкую.

Мушу тут сказати про сумне. Минулого року наша спільнота зазнала важкої втрати – раптово помер учасник майже всіх попередніх фестивалів, відомий бард, поет, музикант (гітарист і голос акустичного дуету "Образ"), багаторічний організатор Всеукраїнського фестивалю авторської пісні та співаної поезії "Срібна підкова" Андрій Саєнко. Ми були не лише друзями і кумами, а й співавторами, адже Андрій написав на мої слова близько тридцяти пісень, найвідоміші з яких – "Арій прощається" та "Місто без парасолі". Цього року ми згадаємо Андрія на "Віршні", а 28 лютого у Львові відбудеться великий вечір його пам'яті…

Фестиваль відбудеться традиційно чи будуть якісь зміни, нововведення?

Будь-які нововведення "Віршня" одразу ж стають традицією. Цього року фестиваль стартує під гаслом "Віршень" об'єднує міста" і відбудеться 10 лютого (в день мого народження) у Києві, у приміщенні видавництва "Смолоскип" (вул. Межигірська, 21), а 14-15 лютого в Кам'янці-Подільському в залі готелю "Рейкарц" (вул. Старобульварна, 2).

Далі в планах і вже в роботі – відновлення формату "Мандрівний "Віршень". Вже скажу, що першою в черзі є Чернігівщина.

Одне із цьогорічних нововведень – співпраця з Кам'янець-Подільським кіноклубом "АтмоСфера", який взяв на себе виготовлення візуальної реклами фестивалю, проведення 14 лютого в кінотеатрі "Сінема" показу для кам'янчан художнього фільму "ТойХтоПройшовКрізьВогонь" та організацію екскурсії місцями зйомок цієї чудової стрічки.

Інше нововведення – фестивальний "Щедрий горщик" – заклик до всіх учасників принести з собою на подію щось їстівне у форматі будь-якої страви, але до останнього тримати це в таємниці. Потім має виявитися чимало сюрпризів. Ну і "Кров ворожа" не почуватиме себе такою самотньою :).

А так – будуть презентації книжок, пісень, просто нових творів і нових цікавих авторів.

Хто може стати учасником фестивалю "Віршень-2018"?

Усі талановиті поети, барди та акустичні гурти, які мають бажання поринути на кілька годин у насправді творчу і теплу атмосферу. Впевнений – у нас все вдасться. "Віршнюймо", друзі, бо ми того варті!
 
Розмовляла Тетяна Череп-Пероганич
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Сам собі вчитель: мистецький почерк Андрія Гладенького
Мистецтво таке різне: констрастне, емоційне, з якогось боку зрозуміле всім, з якогось — абсолютно абстрактне. Але сила пензля та уяви робить дива. Сьогодні маю намір познайомити вас з Андрієм Гладеньким — самоучкою з надзвичайним талантом бачити та передавати красу на полотні.
Читати більше
Інтонації акварелей: історія однієї вінницької художниці
Наступною героїнею нашої рубрики "Люди" стала вінничанка. Вона лікар, що практикує, і художниця, яка тонко відчуває інтонації душі. Про покликання, свій кругозір і мистецтво — уже в статті.
Читати більше
ЯК УПЕВНЕНО РОЗМОВЛЯТИ ТА СПРАВИТИ ПРИЄМНЕ ВРАЖЕННЯ НА СЛУХАЧА
Якщо ви цінуєте красу української мови, яка ллється, неначе тепле какао, прочитайте інтерв'ю з Тетяною Осадчук — ведучою, режисером, успішним тренером з ораторського мистецтва, яка поділилася з нашою редакцією професійними секретами.
Читати більше