Сергій Пантюк: "Цього року наш фестиваль стартує під гаслом "Віршень" об’єднує міста"

30 січня 2018
Редакція
Вже стало доброю традицією напередодні фестивальних днів зустрічатися з організатором українського поетично-музичного фестивалю "Віршень" -  письменником, видавцем, громадським діячем Сергієм Пантюком, якому завжди є що розповісти і про цей багаторічний захід, і про самих учасників.
 
10 лютого знову збере своїх постійних і нових митців та шанувальників "Віршень". Скільки років виповнюється цій події і що найголовнішим, як організатор, в його існуванні бачите для себе?

Це буде 22-й фестиваль. І відбувається він 22-й рік поспіль. Для людини – це молодість, а для фестивалю – мабуть, зрілість. І коли я озираюся назад, сам дивуюся: скільки талановитих, яскравих, неординарних людей виступило на його сцені!

Я свідомий того, що в межах загального культурно-мистецького процесу в Україні "Віршень" є лише незначним епізодом. Але важливим є те, що кожен, хто хоч раз занурився у невимушену "віршневу" ауру, несе її далі – у своє місто чи село, у своє мистецьке оточення, у свою родину. А це поступово і невпинно розширює такий важливий для нас духовний простір. Наголошу – український простір.

Якщо брати до уваги рівень виступів тих, хто був на початках, і аналізувати твори з якими учасники виступають сьогодні – різниця в чому? Чи є вона взагалі? Розвивається українське слово, чи пасує перед митцями минулих років?

Ключове слово "рівень". Він має бути високим. Коли все починалося – далекого 1996 року – я інтуїтивно відчував: випадкових людей на такому фестивалі бути не може. І не помилився. Всі учасники першого фесту – ще не "Віршня", він тоді мав назву "Під знаком Водолія", – є на сьогодні письменниками першого ряду. Іван Андрусяк, Юрій Бедрик, Михайло Бриних, Сергій Жадан, Василь Кожелянко, Андрій Кокотюха – хто не чув сьогодні цих імен?

Майже кожен рік фестиваль відкривав якесь яскраве ім'я, тому я впевнений, що наймолодші учасники, яких я вишукую по всіх усюдах і запрошую на "Віршень", за кілька років стануть відомими авторами.

Отже, різниця між учасниками може бути в ідейній чи естетичній царині, але всі вони обдаровані й перспективні. І українське слово розвивається в усіх напрямках. А це не може не радувати.

Організаційні питання – вони не легкі. Хто з цим мав справу, знає, що будь-яка творча подія потребує певної підготовки і підтримки, як моральної так і матеріальної. А це ж фестиваль з історією! Ніколи не виникало бажання залишити все у вчора? Що надихає на те, що "Віршень" продовжує бути? Які найбільші проблеми в організації, якщо вони є?

Таке буває, що довготривалі проекти стають тягарем. Я це пережив двічі. 7 років тому я публічно оголосив, що "Віршень" (тоді в мистецьких колах за ним закріпилася неформальна назва "Сліва-фест") припиняє своє існування, оскільки ідея його вичерпалася і 15-й за рахунком стане останнім. І що ви думаєте? На мене посипалось стільки докорів, відмовлянь та переконань, першочергово – від найближчих друзів та колег, що я зрозумів: фестиваль вже існує окремо від мене і вбивати його я не маю права.

Те ж саме повторилося у 2014-у, коли ми багато часу віддавали війні. Я сказав: люди гинуть, а ми фестивалитимемо? Але знову ж друзі наполягли: а хіба розвиток нашої культури не є частиною війни? І ми зробили тоді доволі камерний, але цілком благодійний захід, і саме тоді виникла ідея волонтерського видавничо-популяризаторського підпроекту "Рядки з передової", без якого "Віршень" тепер не обійдеться аж до остаточної нашої перемоги – підтримуючи письменників, долю яких опалила війна.

Організаційні питання – завжди клопіткі, але якби все давалося легко, то й працювати було б нецікаво. Цього року, наприклад, виникла зовсім неочікувана проблема: постійні добродії фестивалю (наголошую саме на слові "добродії", бо "спонсори", як правило, вимагають навзамін піару, а ці люди бажали залишатися публічно анонімними) не змогли підтримати нас фінансово. Тому, щоб відбулося все як належить, мені доводиться "колядувати" у нашій ФБ-спільноті. І добрі люди відгукуються. На сьогодні вже зібрано 6030 грн, це трохи більше третини загальної потреби. Тому принагідно звернуся до читачів вашого сайту: якщо є бажання допомогти фестивалю, то моя картка Приватбанку 5168 7456 0047 4685. Все відбувається прозоро, кожна сума, яка надійшла, фіксується на моїй сторінці у ФБ.



Найцікавішими фестивальними моментами попередніх років поділитеся?

Власне, я не можу пригадати нецікавих фестивалів. Основне – це творче та неформальне спілкування, але митці – народ веселий і позитивно авантюрний, тому і без курйозів не буває. Навіть минулого року стався випадок, коли хтось із веселих гостей заснув, зачинившись у туалеті, що створило низку веселих і не дуже клопотів.

Був випадок, коли на одному з фестивалів ми робили фуршет у стилі "ностальжі" – стіл студентів кінця 80-х – початку 90-х років минулого століття. Багато сала, цибуля, квашена капуста, чорний хліб, "братська могила" (кілька в томаті), картопля в мундирах тощо – і все це на розстелених газетах того часу. А на куті стола створили жартівливий "Куточок комуніста" – білий батон, пачка масла і бляшанка червоної ікри. Так ось, спочатку всі зневажливо ставилися до "комуністичних страв", а потім сталося як в анекдоті – на якусь хвилину зникло світло (чи хтось вимкнув спеціально), а коли знову з'явилося, "Куточок комуніста" виявився порожнім. Я спочатку думав, що то друзі пожартували, але ж ні… Так і досі не знаю, хто "причепив ноги" тій ікрі з маслом.

Не планували ніколи видати книгу спогадів учасників про "Віршень" чи своїх власних про самих учасників?

Це дуже хороша ідея. Я давно про неї думаю. Як і про "Поетичну антологію "Віршня", до якої увійшло б хоча би по кілька віршів кожного учасника. Але для таких проектів потрібні тиша і спокій, а їх у мене немає. Хіба, якщо Бог дасть до старості дожити, впорядкую.

Мушу тут сказати про сумне. Минулого року наша спільнота зазнала важкої втрати – раптово помер учасник майже всіх попередніх фестивалів, відомий бард, поет, музикант (гітарист і голос акустичного дуету "Образ"), багаторічний організатор Всеукраїнського фестивалю авторської пісні та співаної поезії "Срібна підкова" Андрій Саєнко. Ми були не лише друзями і кумами, а й співавторами, адже Андрій написав на мої слова близько тридцяти пісень, найвідоміші з яких – "Арій прощається" та "Місто без парасолі". Цього року ми згадаємо Андрія на "Віршні", а 28 лютого у Львові відбудеться великий вечір його пам'яті…

Фестиваль відбудеться традиційно чи будуть якісь зміни, нововведення?

Будь-які нововведення "Віршня" одразу ж стають традицією. Цього року фестиваль стартує під гаслом "Віршень" об'єднує міста" і відбудеться 10 лютого (в день мого народження) у Києві, у приміщенні видавництва "Смолоскип" (вул. Межигірська, 21), а 14-15 лютого в Кам'янці-Подільському в залі готелю "Рейкарц" (вул. Старобульварна, 2).

Далі в планах і вже в роботі – відновлення формату "Мандрівний "Віршень". Вже скажу, що першою в черзі є Чернігівщина.

Одне із цьогорічних нововведень – співпраця з Кам'янець-Подільським кіноклубом "АтмоСфера", який взяв на себе виготовлення візуальної реклами фестивалю, проведення 14 лютого в кінотеатрі "Сінема" показу для кам'янчан художнього фільму "ТойХтоПройшовКрізьВогонь" та організацію екскурсії місцями зйомок цієї чудової стрічки.

Інше нововведення – фестивальний "Щедрий горщик" – заклик до всіх учасників принести з собою на подію щось їстівне у форматі будь-якої страви, але до останнього тримати це в таємниці. Потім має виявитися чимало сюрпризів. Ну і "Кров ворожа" не почуватиме себе такою самотньою :).

А так – будуть презентації книжок, пісень, просто нових творів і нових цікавих авторів.

Хто може стати учасником фестивалю "Віршень-2018"?

Усі талановиті поети, барди та акустичні гурти, які мають бажання поринути на кілька годин у насправді творчу і теплу атмосферу. Впевнений – у нас все вдасться. "Віршнюймо", друзі, бо ми того варті!
 
Розмовляла Тетяна Череп-Пероганич
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Леся Кічура: "У творенні казок можна мати за собою таку величезну аудиторію, якій позаздрить і дорослий автор..."
14 лютого світ відзначає не лише День Святого Валентина, а ще й Міжнародний день дарування книг. Тому сьогодні авторка дитячих казок Леся Кічура ділиться секретами цього наймилішого жанру.
Читати більше
"Легенда Карпат": весь знімальний процес - то велика пригода
З інтерв'ю із режисером "Легенди Карпат" незадовго до всеукраїнської прем'єри дізнаємося... Чому Сергій Скобун називає Олексу Довбуша карпатським Мойсеєм? Які містичні історії супроводжували знімальний процес та чи справді легенди не потребують імен?
Читати більше