Роман Черепаха: "В Україні є компанії, які готові наймати людей з МВА освітою"

17 жовтня 2017
Svitlana Ivanyshyn-Ugryna

З Романом ми познайомилися минулого року на зустрічі стипендіатів програми Seed Grant, що пройшла в даунтауні Чикаго. Тоді зібралися українці, котрим вдалося потрапити до найкращих учбових закладів Америки, що вже свідчило про неабиякі здібності учасників. Почувши, що Роман здобуває ступінь магістра в Chicago Booth School of Business, одразу домовилася про інтерв’ю. Якщо когось Україна зараз і потребує – то інтелектуальної еліти в галузі економіки.

На початку я вирішила трошки "подражнити" респондента, адже школа Бута – не така знана пересічними людьми, скажімо, як Гарвард чи Стенфорд. Поряд з тим, це друга найдавніша школа бізнесу в Штатах, котра стала академічною "колискою" Чиказької школи економіки (Обама був одним із прихильників, до речі), останній Нобелівський лауреат в галузі економіки – професор цієї школи, тому будь-який "бутівець" – це вже цікавий співрозмовник. А якщо докласти той досвід, який Роман отримав на шляху до MBA, то дане інтерв’ю – ще й своєрідне керівництво до дії амбіційним молодим людям.

Романе, твоя “альма матер” не така “розкручена” в різних рейтингах, котрі висвітлюють медіа….:) 

Різні ренкінги (rankings) ставлять Chicago Booth на місця від 1 до 6. За інтегральними ренкінгами вона входить в ТОП-3 у світі.

Але коли роблять загальні рейтинги шкіл, то її нечасто згадують.

Це залежить від того хто складає ренкінг :) Таких є багато: Financial Times, Economist, Business Week, US news, Forbes… В принципі, потрібно дивитися на інтегральний показник, який об’єднує всі ключові ренкінги. Скажімо, Poets&Quants – ресурс, присвячений виключно MBA-освіті та різним її програмам. Так от в ньому Чикаго Booth тримається останні роки на третьому місці, після Стенфорду і Гарварду.

Я чула, що твоя школа змагається зі Стенфордом. Деколи одна вважається найкращою, а деколи - інша.

В деяких рейтингах цього року Чикаго на першому місці. Є рейтинг, де Чикаго і Стенфорд на першому місці. В рейтингу The Economist Чикаго теж на першому місці. Наш новий декан прийшов зі Стенфорду, як і попередній. Так що можливо в чомусь ці школи близькі.

Такі визначні світові економісти як Milton Friedman, George Stigler, Ronald Coase, Eugene Fama, та багато інших, в той чи інший час працювали в University of Chicago. Хтось з професорів працював в економічному департаменті, інші – в бізнес школі. Економічний і бізнесовий департаменти, в принципі, досить близькі. Багато хто з ключових професорів - нобелівських лауреатів - працював у School of Business. За показником нобелівських лауреатів серед викладачів Chicago Booth займає лідируючу позицію.

Який у тебе профіль?

В школі я концентрувався на вивченні підприємництва, поведінкового та загального менеджменту, а також інвестицій.

Розкажи трохи про себе, про свою сім’ю

Мої батьки - лікарі, закінчували львівський медінститут. Природньо, що в дитинстві вони хотіли щоб я пішов їхніми стопами, в медицину. Я до якогось періоду в школі не дуже розумів, чим хочу займатися. Десь в класі дев’ятому в нас почався факультатив з економіки, і зрозумів, що це - моє. Почав її вивчати, займав призові місця на республіканських олімпіадах та конкурсах наукових робіт з економіки, завдяки чому отримав можливість вступити до Могилянки безкоштовно. В Могилянці закінчив бакалаврат по спеціальності "Фінанси", потім була річна магістратура в Барселоні – у Barcelona Graduate School of Economics.

Як ти дізнався про Booth?

Під час магістратури я зацікавився інвестиціями. Спочатку я почав працювати в одному з найбільших інвестиційних банків України – Dragon Capital. На той момент Goldman Sachs став їхнім акціонером, тож я мав можливість відчути себе частиною глобального банку. В Дрегоні я працював в напрямку інвестицій в приватні компанії, переважно займався розвитком портфельних інвестицій. В мої обов’язки входила реалізація проектів, спрямованих на розвиток та оптимізацію бізнес-процесів в компаніях зі сфер нерухомості та рітейлу. Це був цікавих досвід, та в якийсь момент мені захотілося розширити свій досвід Private Equity, отримати більше роботи спрямованої на пошук об’єктів для інвестицій.

Тоді я перейшов в Horizon Capital. Це була одна з найбільш про-західних інвестиційних компаній в Україні. Практично весь менеджмент, люди на рівні партнерів були випускниками американських MВА: Чикаго Booth, Стенфорд, Гарвард. І в той момент я зрозумів, що в мене для подальшого розвитку є два варіанти: можна переходити в індустрію (а це часто означало переїзд в Донецьк), або розвиватися в більш західній моделі і отримувати МВА.
 


А чому саме в Донецьк? Там було накопичення капіталу?

Так, тоді місто бурхливо розвивалось, там зосереджувались великі холдинги, які намагались перейти на більш західні форми правління. Вони набирали прозахідний менеджмент, людей з великої четвірки аудиторів та консалтингу, будували зрозумілі на заході структури управління. Це було приблизно в 2011-2012 роках.

Отже, я був аналітиком в Horizon і думав про свій наступний крок в житті. Як я вже казав, мені потрібно було або переходити в індустрію, у великий бізнес, або отримувати МВА освіту. Як правило, після MBA люди працюють в міжнародних компаніях, в США, Європі, або в Україні.

А ти з Яресько персонально спілкувався?

Працював з нею час від часу. Коли я тільки переходив у Horizon на позицію аналітика, в мене останнє інтерв’ю було з пані Наталією.

Ти знаєш, західні ЗМІ пишуть, що Яресько була рятівницею економіки України. В Україні її багато критикували. Що ти про це думаєш?

Тут я розділяю позицію західних ЗМІ. Якщо говорити про справжні реформи, то вони як правило болючі на початках. Ти ламаєш системи, які вже були напрацьовані. Відповідно багато людей будуть проти, незалежно від того, чи це корупціонери, які на цьому збагачувались незаконним шляхом, чи просто звичайні люди, які просто звикли так працювати.

На момент, коли пані Наталія отримала посаду міністра, фінанси в Україні були в дуже складному становищі. Було дуже багато боргів, Україна була фактично на межі банкрутства. Плюс було накопичено багато всіляких структурних проблем. Залишала вона міністерство в суттєво кращому стані.

Повернімося до тебе. Коли був той момент, що школа Booth з'явилася в твоєму календарі? Чому ти не захотів до олігархів, це ж був легший шлях?

Я думаю, це більш світоглядне рішення. Мені завжди було цікавіше себе випробувати на конкурентних ринках, тому й обрав шлях MBA. Взагалі сам процес вступу на MBA - довгий. Підготовка може займати десь від року. Є своя специфіка, пов’язана з підготовкою до GMAT. Він складається з двох великих блоків. Один –математичний, інший – більш гуманітарний. Як правило, в українців завжди виходить краще математикою і гірше з англійською; в американців навпаки.

Але те, що в тебе була могилянська освіта, тобі допомогло?

У нас формально було дві мови викладання: українська та англійська. Але все рівно до цього потрібно готуватися. Кажуть, що GMAT перевіряє не стільки твоє знання математики і англійської, скільки твій рівень підготовки до цього тесту.

Окрім того, всім здається, що ти склав GMAT і це вже половина успіху. Насправді, тут все тільки починається.

Далі ти починаєш думати над іншими елементами пакету документів, який подаєш. Ти пишеш есе. Для мене це було важче, ніж здати GMAT. В Україні мало хто есе вміє писати, в нас нема такої культури. Ця навичка не випрацювана в школі чи в університеті. Відповідно, потрібен час, щоби навчитися писати есе так, як його хочуть сприймати в США. Також потрібно зібрати всі рекомендації.

Про оплату за навчання ти почав думати вже тоді, коли тебе прийняли в Чикаго?

Питання оплати постало одразу після того як я задумався про MBA. Мої друзі, які вже отримали MBA, одразу сказали: "не переживай, ти зараз займайся збором документів. А коли в тебе буде запрошення від школи, це питання вирішиться дуже швидко". На щастя, Western NIS на той момент запускав програму Seed Grant, і мені вдалося стати одним із перших стипендіатів, за що я дуже вдячний фонду. Ще я отримав невелику стипендію від самої школи, а на залишок суми взяв кредит.

У скільки шкіл ти подавав документи і зі скількох тобі прийшли запрошення?

Я подавався тільки в 4 школи: Гарвард, Стенфорд, Уортон і Чикаго. Запрошення прийшло тільки з Чикаго. Я дуже задоволений, тому що на момент, коли я подавався, я менше уваги приділяв такому поняттю як "fit". Коли я поступив у Чикаго, я зрозумів, що мені дуже комфортно в цій школі. По філософії ми з цією школою дуже близькі.
 

 ​



На що люди повинні орієнтуватися, обираючи собі школу?

Я думаю, дуже важливо зрозуміти свій індивідуальний стиль, як тобі комфортно працювати, а також зрозуміти стиль цієї школи. Наприклад, Чикаго - це школа, яка дуже орієнтується на дослідження і данні. Якщо ти щось говориш, тобі треба дуже чітко це підкріпити фактами. І ти постійно маєш бути до цього готовий.

Чи впливає на результат те, де ти проходиш співбесіду?

Я думаю, на це питання немає правильної відповіді. Хтось думає, що краще летіти туди, адже це показує твоє ставлення: що ти витратив час і гроші, прилетів. Але, скоріш за все, там ти будеш проходити своє інтерв’ю з кимось із студентів. Якщо ти проходиш співбесіду в своєму в регіоні, людина може тебе краще зрозуміти, тому що твій менталітет і історія можуть бути ближчими для неї.

Це твоя перша подорож до Америки. Що тебе розчарувало, що здивувало? Наскільки все відрізнялося від твого досвіду в Барселоні в сенсі отримання освіти?

Я би виділив окремо побутові та освітні моменти. В плані побутових - в мене було дуже багато стереотипів, більшість з яких не виправдалися. Я думав, що люди тут переважно харчуються картоплею фрі та гамбургерами. Перший день я зайшов у Mariano’s і побачив у них в кулінарії десять видів супів. Тоді я зрозумів, що тут можна жити

Європейська та американська освіта дуже сильно відрізняються. Європейська більш академічна, там якраз 80% часу ти витрачаєш саме на навчання: на лекції, домашні роботи і так далі. Американська освіта більш зосереджена на пошуку роботи. Тут 30% ти витрачаєш на навчання, а весь інший час йде на networking, співбесіди, власні проекти, практику тощо.

Я думаю, що тут зв’язки – це головне. Америка - така країна, де без networking взагалі нічого не відбувається.

Важко тобі було вчитись?

Вчитись, мабуть, не дуже. Важко розставити пріоритети, що тобі потрібно робити. Тому що кожного дня в тебе, умовно, 20 потенційних подій, а прийняти участь ти можеш в п’яти. І кожного дня потрібно вибирати, що для тебе важливо, а що ні.

Ти працював у цей час чи все покривала стипендія?

Стипендія не покриває все. Вона покриває велику частину плати за навчання. А витрати на проживання ти покриваєш сам. Можна брати кредити.

Я почав працювати з грудня першого року, асистентом викладача в своєму університеті. Паралельно в мене були практики в кількох інвестиційних компаніях, консалтингові проекти і т.д.

Якщо ти працюєш асистентом викладача, ти повинен мати дуже хороші оцінки. Переважно на такі посади запрошують найкращих в класі.

Власне, у першому семестрі я взяв один з наших найважчих, пов'язаних з венчурними інвестиціями предметів. Отримав з нього А і мені запропонували стати асистентом.

З тобою вчилися ще якісь українці?

Зі мною на потоці ні. На рік молодше є двоє. Наступного року теж буде, здається, двоє.

В тебе була якась дипломна робота, ти щось захищав?

Дипломної роботи не було. Просто набираєш класи, слухаєш їх, здаєш всі свої завдання і все.

А в яких компаніях проходив практику?

В основному практика в мене була в інвестиційних компаніях з сектору приватних капіталовкладень і у фондах венчурних капіталів. Паралельно я вів невеличкий консалтинговий проект з лондонським фінтех стартапом. Компанія називається Taina і з ними ми попали у фінал одного з ТОП-8 світових бізнес акселераторів.​
 


Ти зараз повинен вертатися в Україну, бо потрібно виконувати свої зобов’язання перед фондом. Що в тебе з перспективами працевлаштування? Скільки років ти маєш відпрацювати в Україні?

Я повинен відпрацювати три роки. Але я вже підписав контракт з Horizon Capital. Повертаюся до них на позицію інвестиційного директора.

Які зараз умови праці для людей з MBA в Україні?

Влітку, після того як я закінчив свою практику в Чикаго, я спеціально прилетів в Україну на місяць і займався своїм дослідженням. Я зустрічався з потенційними роботодавцями, хотів зрозуміти, що відбувається з цим ринком в Україні, як він розвивається.

Я зрозумів, що є люди, яким цікаво. Є компанії, які готові наймати людей з МВА освітою. Справа в тому, що в Штатах цей процес вже більше налагоджений. Тут всі розуміють, куди ти можеш іти зі своїм MBA. Є коло компаній і працівники або самі з ними контактують, або ці компанії приходять на кампус і відбирають собі студентів. В Україні треба робити все самому. Тобто цей ринок треба створювати. Є передумови, щоб він виник, але треба самому працювати в цьому напрямку.

В мережі весь час з’являється інформація про стартапи, які збирають через Kickstarter і т.д. купу грошей. Про що це свідчить?

Я думаю, що тут є два фактори: українці дійсно креативні, але треба багато працювати. І те, що давно вже не є новиною в США, тому що тут кожного дня сотні компаній піднімають раунди, то для України це новина. Тут раніше такого не відбувалося. Мені здається, зараз змінюється менталітет українців. Раніше багато людей дивились на якісь великі компанії, на державу і менше проявляли свою власну ініціативу. Зараз все більше людей починають створювати свої компанії і це прекрасно, тому що побудувати українську економіку на якихось великих індустріальних бізнесах, як показала практика, доволі складно.

Ти кажеш, що з’являється більше ініціативних людей. Але саме середовище на даний момент сприятливе?

Якщо просто взяти окремий момент, і подивитись, що там відбувається саме тоді, середовище, мабуть, не сприятливе, у порівнянні з тим, що ми маємо в Америці. Якщо порівняти його з тим, яке було три роки тому, воно набагато сприятливіше.

А які галузі ти вважаєш дуже перспективними в Україні? Якщо ти будеш очолювати інвестиційний відділ, що буде у фокусі для потенційних інвесторів?

Все те, що пов’язано з експортом. Нещодавня девальвація гривні означає, що твої витрати на ведення бізнесу стали нижчими. Перспективним є все те, що пов’язане з експортом, з індустріями, які традиційно сильні в Україні: сільське господарство, переробка, виробництво продуктів харчування Також перспективним є ІТ. Раніше тут було більше фокусу на аутсорсингу, зараз компанії все більше намагаються робити продукти. Недавно Grammarly підняли за українськими мірками просто гігантський раунд. Я обговорював це зі своїми однокурсниками: їм складно повірити, що це українська компанія.

Які перспективи інвестиційного ринку України? Чи справді наша країна може стати оазою стартапів і що це буде означати для майбутнього країни?

Україна зараз переживає дуже цікавий час. По-суті, це перехід з минулого в майбутнє, і відбувається він на багатьох рівнях, включаючи економіку. Можна дискутувати на предмет швидкості цих змін, але їх не можливо ігнорувати. З’являється багато молодих технологічних компаній, які з України починають експансію на глобальні ринки. В Києві та інших великих містах є всі необхідні елементи для того щоб тестувати ідеї та запускати проекти: висококласні інженери, європейський комфорт, та надзвичайно низькі по міркам західного світу ціни.

Які в тебе хобі? Як відпочивав?

Мені дуже подобається подорожувати, я трохи по Штатах покатався. Не так багато, як хотів. Я часто був у Нью-Йорку, по роботі і не тільки. Сіетл мені дуже сподобався. Це, мабуть, друге моє улюблене місце в Штатах після Чикаго. Мабуть, з типово американського спорту мені найбільше подобається баскетбол. Я був на кількох іграх Bulls, і в принципі зараз дивлюся фінал NBA.

В тебе є фаворит?

В усіх фіналах я за Golden State.

Давай трішки про особисте. Ти нещодавно одружився, причому розписка відбулася саме в Чикаго. Де познайомився з дружиною, чому саме Чикаго? Чим дружина займається?

З дружиною - Дарією Лосєвою, ми познайомились ще під час навчання в Могилянці, а от пропозицію я їй зробив вже в Чикаго. Оскільки це місто символічне для нас, то одружуватись ми вирішили тут.
 


Моя дружина – генетик, вона вчиться на PhD та запустила сервіс генетичних тестів Myhelix (myhelix.com.ua). Завдяки Myhelix українці можуть більше дізнатися про власні гени та отримати персоналізовані рекомендації з харчування та фізичної активності

Фото з Фейсбуку Романа Черепахи

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Леся Кічура: "У творенні казок можна мати за собою таку величезну аудиторію, якій позаздрить і дорослий автор..."
14 лютого світ відзначає не лише День Святого Валентина, а ще й Міжнародний день дарування книг. Тому сьогодні авторка дитячих казок Леся Кічура ділиться секретами цього наймилішого жанру.
Читати більше
"Легенда Карпат": весь знімальний процес - то велика пригода
З інтерв'ю із режисером "Легенди Карпат" незадовго до всеукраїнської прем'єри дізнаємося... Чому Сергій Скобун називає Олексу Довбуша карпатським Мойсеєм? Які містичні історії супроводжували знімальний процес та чи справді легенди не потребують імен?
Читати більше