В інтернеті набирають популярності книжки молодої івано-франківської письменниці Редгрейн Лебовські. Дилогія "Абсолютні елементи", написана в жанрах міське фентезі та янг-адалт, вже встигла завоювати серця читачів у мережі, тепер до друку готуються нові твори – містичний роман "Неспокійна Анна" та драма "Стрибай", з першими розділами яких можна ознайомитись в спільноті письменниці у "
Вконтакті". А сьогодні ми вирішили поспілкуватись з Редгрейн та дізнатись про неї трішки більше.
Які були передумови того, що ти вирішила писати? І чим на даний момент для тебе є письменництво?
Так склалось, що я закохалась у книги з дитинства. Мені подобалось проводити увесь свій час читаючи, вигадуючи продовження до вже прочитаного, і шукаючи у місцевій бібліотеці все нові історії, які ховались за яскравими обкладинками. Мабуть, я настільки полюбила книги, що з часом вирішила написати свою.
Щодо письменництва, то воно для мене скоріше як поклик серця. Це те, що приносить мені неабияке задоволення та радість від можливості поділитися історією з читачами.
Твої книги написані на перетині жанру янг-адалт із фентезі та містикою. Чому ти обрала саме ці напрямки?
Чесно кажучи, я ніколи свідомо не вибирала жанр для тієї чи іншої книги. В мене виникає ідея і я починаю працювати над нею, не задумуючись над тим, куди вона може мене привести.
Звідки беруться твої герої? Їхні типажі повністю вигадані чи хтось із знайомих послужив прообразом?
Всі мої персонажі виключно вигадані. Вони з'являються разом з історією, і повірте, це неймовірне відчуття. В одну мить у тебе не було нічого, окрім примарних натяків на сюжет, а вже наступної – ти знаєш початок історії, імена головних героїв, риси характеру, як вони виглядатимуть . Це схоже на магію.
Коли ти починаєш нову книгу, ти заздалегідь знаєш, як в ній розвиватимуться події чи все приходить в процесі?
Розвиток сюжету для мене здебільшого така ж таємниця, як і для читача. На початку роботи я лише задаю бажані координати розвитку історії, і так би мовити "контрольні точки", а яким шляхом мої персонажі вже туди дістануться – залежить лише від них.
Які автори є твоїми кумирами, надихають тебе?
Раніше я могла довго перераховувати авторів, яким вдалося справити на мене враження своїми творами. Тепер я не буду цього робити... Поясню чому. По-перше, вони мене не надихають, а скоріше вчать: книги, які подобаються – вчать, як потрібно писати, книги, про які не можу сказати нічого хорошого – вчать, як писати не потрібно. А по-друге, кожен автор має свій неповторний шлях становлення як письменника. Комусь це далось легко і непомітно, а хтось пройшов довгий і тернистий шлях, щоб дістатись до своїх зірок. Хтось пише і вкладає у це душу, а хтось займається цим, бо немає іншого, кращого заняття. Та як би там не було, кожен має право на увагу і повагу до своєї та історії.
Розкажи, як це – вигадувати нові історії, героїв, ситуації? З чого починаються нові книги – з героїв чи з історій?
Це завжди неперевершено, але не завжди так легко, як може здатись на перший погляд. Беручись до нової історії, яка на початках схожа на набір нот, мені потрібно зробити так, щоб вона "зазвучала". З набору уривчастих образів та ідей, потрібно зібрати історію життя для цілого вигаданого світу, де б всі деталі працювали злагоджено, як один єдиний механізм. Це не зовсім просто, бо завжди знайдеться щось, про що ти забудеш, не звернеш уваги, пропустиш повз, і тоді в сюжеті щось піде не так. Місцями замість мелодії зазвучить какофонія. І дуже добре, коли є людина, яка допомагає тобі уникати таких халеп.
Ти пишеш українською, але твої книжки одразу ж перекладаються російською. З чим це пов'язано? Чи не виникає якихось неприємних ситуацій у зв'язку з цим, враховуючи останні події в країні? Чи не збираєшся ти відмовитись від російської мови взагалі?
Якби у мене була можливість перекласти книгу польською, англійською, китайською чи будь-якою іншою мовою світу, то я б це зробила. Ми перекладаємо книги задля того, щоби познайомити якомога більшу кількість читачів з українським фентезі.
Що ти відчуваєш, коли книга вже написана?
В мене зникає почуття обов'язку перед героями книги. Я зробила свою роботу - розповіла їхню історію. Тепер я можу піти і добряче виспатись!
Які проблеми (можливо технічного плану) трапляються в процесі написання і опублікування?
Нічого масштабного чи катастрофічного зі мною, на щастя, в цьому плані ще не траплялося.
Чи цікаво було б працювати в співавторстві з кимось? Якщо так, хто би це був, можливо із відомих авторів?
Не знаю, чи змогла б з кимось вжитись у співавторстві (хоча, в мене й немає ще такого досвіду). Але якщо уявити, що я пишу історію, а моя колега починає щось дописувати на свій смак і розсуд… Навряд чи я буду в захваті від цього:) В будь-якому випадку, я би спробувала так попрацювати, щоб знати точно.
Чи плануєш ти провести повномасштабну презентацію книги у Франківську та в інших містах України?
Зараз щось складно планувати, особливо в мистецькому аспекті. В країні коїться стільки жахливих подій, що й не знаєш чого чекати від завтрашнього дня. Бажання і плани щодо презентацій в мене є, але поживемо-побачимо.
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
Ігор Бондар-Терещенко
Ірина Гуральчук
