Наталя Дьоміна: "Важливо, щоб у житті людини була пристрасть"

5 січня 2015
Lilia Kolesnyk
Є таке повір'я, буцім кожна нова людина з'являється у нашому житті не просто так, а для того, щоб дати нам якийсь урок. І хоча дар беззаперечної віри у різні кармічні матерії поки що мені не відкрився, я поділяю думку, що "ті самі" люди приходять у правильний момент, щоби навчити, показати нові горизонти. От наприклад, Роман Малиновський, в нашому з ним інтерв'ю, перевернув моє на той час дещо закостеніле уявлення про українські книжки та читання. А кілька тижнів тому подруга познайомила мене ще з однією неймовірною людиною — Наталею Дьоміною.
 
Якщо ви чули про творчо-соціальний проект "Вісім", який до 5 січня був представлений на Спільнокошті, то вже маєте якесь уявлення про його автора. Книжка-шкатулка "Вісім" створюється тут, в Україні, хоча Наталя останні два роки проживає в Ірландії.

Наталя Дьоміна — з тих людей, яких хочеться слухати безперестанку, вона надихає своїми ідеями та обеззброює чарівною посмішкою. Інтерв'ю у нас вийшло особливе, вельми доречне для різдвяного настрою — Захоплююча історія від першої особи про дівчину, яка змінює світ у своїй манері.

ПРО ЖИТТЯ

Не поет, не письменник, не екологіст, не декоратор, не дизайнер, не фотограф. Я — дівчина із сіро-зеленими очима, котра любить вигадувати, не боїться здатися комусь дивною, і намагається встигнути втілити у життя всі свої мрії.

Дивитися кіно про історії інших людей — безперечно цікаво. Та часто замислююсь над тим, що треба встигати жити своє особисте життя так, щоб воно було варте сюжету крутого фільму на великому екрані. Не запам'ятовую імена акторів з кінофільмів, часто і назви кінофільмів. Добре запам'ятовую сценарії, враження, кадри та моменти.

Подобається, коли хороша музика сама мене знаходить. Така, що торкається найглибших глибин, така, що збентежує нещадно всі внутрішні рецептори. Така, що змушує думати, дихати, жити, любити.

Сни бачу часто. Щодня. Кольорові. Гостросюжетні. Іноді не хочеться прокидатися, аби тільки додивитися, чим все закінчиться. Буває сниться, що сплю, прокидаюсь уві сні, і розумію, що це мені сниться. Вкорінення, як у тому кіно про "інсепшн".

Не люблю прибирати в квартирі, люблю прибирати в голові.

Наші внутрішні демони мають право на те, щоб існувати. З ними не потрібно боротися. Їх потрібно чемно заспокоїти і прийняти. Без них ми не будемо тими, ким ми є.

Впевнена, що коли є вибір — краще "наважитись, спробувати і, можливо, пошкодувати", ніж "пошкодувати, що так тоді й не наважився".

Робота — тобто та професійна діяльність, яку для себе обираєте, — має приносити втіху і задоволення. Мені довелось попрацювати у сфері реклами, видавництва, Інтернет-маркетингу, в Україні та за кордоном. Й зрозуміла, що якщо немає задоволення від роботи — немає сенсу в тому, чим займаєтесь. Роки проходять занадто швидко, і від безутішної роботи, врешті решт, мало що залишається на пам'яті. Дуже лю́блю ту роботу, яку наразі маю.

Ще не дуже детально розуміюся на різновидах, назвах вправ та усіляких тонкощах, але охоче займаюсь йогою і отримую у подарунок фантастичні відчуття для тіла.

Смачний борщ, на мою думку, повинна вміти готувати кожна справжня українська дівчина. Це одне з моїх особистих досягнень, якими пишаюсь.

Намагаюсь оточувати себе такими людьми, які змушують мене посміхатися, не дивлячись ні на що. Друзі, котрі здатні вас надихати, та котрі можуть самі щиро надихатися тим, що робите ви — це краще, що може трапитися з вами у житті. Ну, окрім справжнього кохання хіба що.

Кохання — почуття глибокої сердечності — воно або є у вашому серці до іншої людини, або його нема. Нікому не побажаю прожити життя і жодного разу не відчути його. Таке справжнє, безмежне, палке, ди-во-вижне.

Коли втрачаєш близьких людей, починаєш зовсім по іншому сприймати світ і все, на що до цього не звертав належної уваги. Стають безцінними моменти спілкування з родиною, починаєш більш спокійно дивитися з висоти космосу на той проміжок часу, що відведений тобі на цій планеті. Хочеться встигати бути щасливим не поспішаючи.

Постійно собі нагадую про те, що в Стародавній Греції після смерті людини греки не писали некрологи. Вони просто питали: "Чи була в житті цієї людини пристрасть?"

Настане колись у кожного з нас холодний ранок в житті. І або після нас щось залишиться, або не залишиться нічого. Кажуть, що "Життя — це рух", котрий передбачає наявність не лише активності, але ще й дистанції — відстані від пункту А до пункту Б. Добре, якщо ви знаєте, де ваш пункт Б або, принаймні, що там має бути.

Деякі факти про себе:

 
  • Не можу жити без пристрасті. В усьому. Це так само, як людина із зором -4 не може повноцінно жити без окулярів.
  • Люблю ставити дивні питання. І собі, і людям, що навколо мене. А потім поспостерігати. І за собою, і за іншими.
  • Замість "описати себе одним реченням", спробую окремими словами: вібрації, детективи, томатний сік, дерева, окуляри, ґлісандо, дороги, захід сонця, абсорбенти, дарувати, зелено-жовтий, допитливість, вісім.
  • Не вживаю наркотики. Ну, хіба що каву… Багато разів її кидала. Різними способами. Але безуспішно :) Приймаю одну чашку раз на день. Якщо день екстра-приємний — можна дві, але не частіше, ніж раз на тиждень. Отак і живу.

Мій "Bucket List" — список речей, які я хочу зробити, поки живу:

  • знайти будинок, де я нарешті "пущу корені";
  • посадити хоча б одне дерево на подвір'ї того будинку, де я нарешті "пущу корені";
  • пережити неймовірну історію кохання і виховати двох синів;
  • вигадати з десяток цікавих штук, які приноситимуть радість/користь мені та комусь ще;
  • зустріти у 88 років качку, про яку ви прочитаєте в цій статті трошки нижче, і запитати її, чи була я достатньо чемною. :)

ПРО САМОПІЗНАННЯ ТА САМОРОЗВИТОК


Уяву варто розвивати. Сильна, динамічна, яскрава, мимовільна, продуктивна, абстрактна — вона буде допомагати вам вирішувати різні задачі, регулювати емоційні стани, впливати на вашу увагу, пам'ять, мову, формувати плани дій, вигадувати мрії, реалізовувати замисли.

"Нічого не вийде" — це навіть не варіант і не план. За що б ви не бралися — в будь-якому випадку хоч щось у вас та вийде. Оптимізм та позитивізм завжди допоможуть побачити результат, яким би він не був.

Залишатися позитивним — не означає постійно бути добрим, весь час посміхатися та радіти. Позитивність — риса, притаманна людині із великим внутрішнім потенціалом, свободою від зовнішніх|внутрішніх обмежень, непотрібних негативних емоцій, здатністю зберігати спокій та рівновагу. "Те, що ви можете сприймати спокійно, більше вже не управляє вами…"

Майже неможливо бути на 100% впевненим в інших. Спочатку треба навчитися бути впевненим у самому собі. Працювати над собою. Кожен день.

Не страждаю на анатідаефобію, але часто здається, що за мною все ж таки спостерігає час від часу якась качка. Тому, щоб я не робила і де б я не знаходилась, стараюсь поводити себе чемно.

Імідж — мабуть ніщо. Та, все ж таки, наш час вимагає наявність хоча би мінімальної "The Story of Yourself". Нема чого розказати про себе людям? То вас навіть не помітять на поверхні води.

Знайти ентузіазм ("захоплення, порив") — сьогодні не проблема. Кожен другий журнал, вебсайт, телеканал, мобільний додаток, відеоролик завзято розказує тобі про 48 або 25 найкращих способів "Як знайти свій шлях?", "Як стати розумнішим?" або "Де шукати натхнення?" Якщо шукати — обов'язково знайдеш.

Вигадувати нові ідеї або штуки можуть всі. Це як тренування. Треба обрати для себе вправи, що будуть розвивати в тобі здатність бачити звичайні речі через призму питань "А що якби...?", "А чому б не…?", "А якщо спробувати це в інакший спосіб..?"

Потрібно частіше знаходити себе. В усьому. В крутому кіно, в захопливих історіях, у сонячній погоді, в посмішках незнайомців, у музиці, що лунає з телефону людини, яка стоїть поряд із тобою в черзі за кавою в тій кав'ярні, куди завітав зовсім випадково. І частіше посміхатися.

Представники проекту "Премія TOYP JCI Україна" (Ten Outstanding Young Persons) дуже чемно та наполегливо пропонували мені стати номінантом конкурсу TOYP Україна 2014. Але я вирішила не відбирати таку можливість у більш талановитих та успішних українських молодих людей. Дуже вдячна конкурсу за увагу до моєї персони та за теплі слова про проект "8".

Американский поет, публіцист Уолт Уитмен (Walt Whitman) навесні 1855 року почав був готувати до першого друку свою поетичну збірку "Листя трави" (Leaves of Grass). Не знайшовши видавництва, Уитмен набрав власноруч перше видання книги та випустив її за свій рахунок. Я вважаю, що мені пощастило жити в той час, коли існує таке явище як краудфандинг. Впевнена, що Уитмен би неодмінно ним скористався.

Мотивація, як сказав хтось розумний в Інтернеті, не триває вічно. Так. Але відчуття від прийняття ванни — також. Саме тому рекомендується займатися цим щоденно.

Мотивація — це те, що знаходиться в людини "всередині" і змушує її діяти, якщо вірити Вікіпедії. Так, її варто підтримувати регулярно, якщо хочете регулярно отримувати очікувані результати. Але якщо замислитись більш глобально — є дві основні опції. Ви або НАСПРАВДІ чогось хочете, і тоді ви для цього робите все неможливе і не відчуваєте проблем з пошуком мотивації. Або ви чогось не хочете по-справжньому (чи вам лише здається, що хочете) — тоді ви нічого і не зробите. І ніяка мотивація вам не допоможе.

Пишатися та хвалитися треба тим, що вже створив, а не тим, що лише збираєшся створити. Зможу пишатися проектом "8", тільки-но побачу фото радісних доброчинців з моєю книгою у руках.

ПРО ПРОЕКТ "ВІСІМ"


"Вісім" — витвір моєї сумбурної уяви. Це книжка, шкатулка, вірші, листівки з фото, предмет декору, екологічне виховання, натхнення для мене та натхнення для тих інших людей, хто також має творчі ідеї у своїй голові, але не наважується спробувати. Часто запитують: "Чому така назва?" Відповідь на це питання можна побачити на сайті www.book8ua.com у розділі "Про Книжку".

Вiршованi тексти в моїй книзі — про iнтимнi моменти, рiзнобарвнi емоцiї, вiдсутнiсть пунктуацiї, про музику, яка змушує думати на рiзнi теми, про вiтер, який тендiтно обнiмає в потрiбний момент, про кольоровi вогнi за вiкном пiзно ввечерi, про хвилини, коли неконтрольовано бiгають мурашки по тiлу.

Проект "Вісім" — творчо-соціальний. Книжка-шкатулка створюється завдяки допомозі доброчинців, друзів і партнерів та буде матеріалізована після завершення кампанії на "Спільнокошті" від Biggggidea.com. Книжка продаватися окремо не буде - частину першого тиражу отримають доброчинці зі Спільнокошту, а решту екземплярів маю намір передати декільком різним проектам: екологічним, культурним та волонтерським. Про ці добрі справи детальніше зможу розповісти лише тоді, коли їх реалізую. Планую встигнути до березня 2015 року.

Якщо хочеш щось спробувати — "Just do it!". Знайди для себе відповідь на питання "Для чого воно тобі потрібно?", заховай страх (який є у кожного з нас і це нормально) десь подалі у шафу, запиши на папері (в комп'ютері, в телефоні, на холодильнику) план. Навіть декілька. Як мінімум: план А, план В, план С. І вперед.

Перший крок — той такий трепетливий проміжок часу між Ідеєю та Діями, коли треба наважитись і почати щось робити. Перший крок в усьому найскладніший, куди би ти не починав рухатися. Але слово "най-склад-ні-ший" можна розкласти по частинкам — і тоді одразу стає легше.

Я обрала саме Спільнокошт на Biggggidea.com для запуску мого проекту за тієї причини, що практично все, що пов'язано із народженням книги-шкатулки, - від поліграфічних матеріалів до платформи для його реалізації — "made in Ukraine". І ні про які Кікстартери або Індіегого мови бути і не могло.

ПРО ОСВІТУ

Впевнена, що хорошу вищу освіту можна отримати і в Україні. Як говорить мій дідусь — вчися, й не думай про оцінки. Думай про те, щоб у голові щось залишилось.

Викладачі безумовно невід'ємна частина успішності в університеті. Проте "якість навчання" на 80% залежить від студента, від його цілеспрямованості, захоплення, мотивації, цілей та зацікавленості у тій сфері, яку він досліджує.

Отримавши першу вищу освіту, а після неї — різносторонній робочий досвід, я відчула потребу повчитися в університеті ще раз. Це була дворічна магістерська програма в КПІ за напрямком "Управління інноваційною діяльністю". Було цікавим не лише управління, але й інновації, оскільки люблю щось нове вигадувати. Цей свідомий вибір та досвід змусили переглянути ставлення до української освіти та отримати справжнє задоволення від навчання в університеті.

35 замість 5. Рівно стільки хвилин тривав захист моєї дипломної магістерської роботи на тему "Формування системи креативного менеджменту в організації". Під час виступу на захисті я була в захопленні. Комісія була в захопленні. На аспірантуру не погодилась в той день, вирішила іти застосовувати придбані знання на практиці.

Вікіпедія — одне з найкращих досягнень сучасності, на мою думку. Хто володіє інформацією — тому однозначно легше знаходити відповіді.

Якби була можливість повернутися назад у часі, у той момент, коли обирала перший університет, то замість навчального курсу "Державні фінанси" пішла би вчитися на режисера, скоріш за все. В Карпенка-Карого, наприклад.

ПРО ГЕОГРАФІЮ


Київ — місто, де я народилася, вчилася, вперше закохалася, отримала водійське посвідчення, навигадувала всі свої великі та маленькі мрії, почала писати вірші. Як його не любити?

Дублін, із його фантастичною вуличною музикою, вічнозеленим затишком, мультикультурним калейдоскопом, ірландським почуттям гумору, доступом до моря та океану, скель, озер, гірських краєвидів, з дуже схожою на українську ментальністю, — заворожує мене своєю енергетикою, дозволяє почуватися, як вдома. Почуття гумору у ірландців допомагає їм долати будь-які труднощі та піднімає суттєво настрій всім гостям країни. Враховуючи неспокійно пережитий останній рік, з'явилося багато таких нових рис в українців, за які ірландці нас поважають і щиро підтримують. Прагнення змінювати життя на краще, незламна сила волі, здатність швидко кооперувати сили та допомагати один одному.

Жити потрібно там, де ви почуваєте себе як вдома, де комфортно вашому розуму, тілу і серцю. Якщо для цього вам доводиться періодично змінювати географічну локацію — це нормально. Хтось пускає коріння в одному місці, і відчуття "затишку" триває все життя. Хтось втрачає з часом це відчуття — тоді треба шукати інше місце. Комусь мало одного коріння, треба неодмінно мати два-три "домашніх вогнища" — це теж нормально. Ми всі різні.

Патріотизм — це абсолютна любов, безсумнівна відданість, відкрита гордість за той край, де народився. Можна бути і космополітом, однак залишатися відданим рідній країні, і бути більш корисним для неї, балансуючи пріорітетами та цінностями. Є люди, які народилися і живуть весь час на батьківщині, — проте зона їх комфорту не розповсюджується далі порога своєї квартири, і вони чомусь чекають, що хтось інший буде замість них про все думати та уживати заходів.  

ПРО КРЕАТИВНІСТЬ

Найпростіший спосіб розвивати в собі креативність: щодня штовхати себе на пошуки нового і намагатися помічати якомога більше дрібних деталей в оточенні, де б ти не був.

Люблю малювати ментальні карти (Mindmaps). Це таке графічне зображення ідей у вигляді асоціативних карт. Є чимало безкоштовних онлайн ресурсів, котрі пропонують користувачам базові акаунти для тестування. Мене дуже влаштовує mindmeister.com.

Як тільки є можливість — на роботі, в університеті, у колі друзів — грайте у фасилітатора. Фасилітатор забезпечує комунікацію всередині групі людей, бере на себе роль тренера або ведучого в тих ситуаціях, коли треба знайти колективне рішення. Він не зацікавлений у підсумках, не бере сам активної участі в обговоренні, але несе відповідальність за якісне завершення процесу комунікації, спонукає учасників групи самостійно знаходити рішення та генерувати ідеї.

Щоб краще управляти процесами і досягати цілей, часто застосовують модель безперервного поліпшення процесів — Цикл Шу́харта-Де́мінга, PDCA: плануй (Plan), роби (Do), перевіряй (Check), впливай (Act). Модель дозволяє в різноманітних сферах досягати більше результатів на системній основі.

Буває цікаво використовувати "особисту аналогію" — креативний метод вживання в образ об'єкта (проблеми) і розуміння його на основі власних відчуттів.

Відомий дослідник креативності, професор з Harvard Business School, Тереза Амабайл стверджує, що "будь-яка людина із звичайним інтелектом може проявляти творчі здібності в певній царині, і кожен може виграти від "душевного хвилювання та кольору", які ці творчі звершення додають у наше життя".

Почитати більше про креативність:

Майкл Микалко (Michael Michalko): "Cracking Creativity", "Thinkertoys", "Thinkpak";
Тереза Амабайл (Teresa M. Amabile): "Growing Up Creative";
Ільїн Є. П.: "Психологія творчості, креативності, обдарованості";
Михай Чиксентмихаї (Csíkszentmihályi Mihály): "Flow: The Psychology of Optimal Experience";
Ричард Флорида: "Креативний клас: люди, котрі змінюють майбутнє";
Едвард Де Боно: "Нестандартное мышление: самоучитель";
Лоуренс Катц (Lawrence Katz): "Не дай своїм мізкам засохнути".

ПРО УЛЮБЛЕНІ ФРАЗИ ТА ЦИТАТИ


"Єдине, що могло його вивести із себе, — це спрямоване йому прохання "пояснити" зміст тієї чи іншої його картини. Він обурювався, "…чому вони не дивляться. Чому не напружують свою душу! Адже кожен по-своєму сприймає витвори мистецтва". Так говорили про литовського художника та композитора Микало́юса Константи́наса Чюрльо́ніса.
[wikipedia.org]

"Аліса засміялася.
- Не варто пробувати, - сказала вона, - ніхто не може вірити неможливим речам.
- Просто у тебе малий досвід, - зауважила Королева. - Коли я була твоїх років, я займалася цим півгодини щодня. Куди там, я іноді до сніданку могла повірити шести неможливим речам..."
["Аліса в Задзеркаллі" Льюїса Керрола]

"We do not remember days, we remember moments".
[Італійський поет, новеліст Cesare Pavese (1908 – 1950)]

"Краще писати для себе і не мати публіки, ніж писати для публіки і не мати себе".
[Англійський літерурний критик Сиріл Вернон Коноллі (1903 – 1974)]

"Ever tried. Ever failed. No matter. Try Again. Fail again. Fail better."
[Ірландський письменник, поет, драматург Samuel Beckett (1906 – 1989)]

"Якщо не можеш змінити обставини, зміни своє ставлення до них."
[Римський імператор Марк Аврелій Антонін (121-180)]

"Необходимо наполнять любую обстановку (в жизни) волшебством и смыслом".
[Англійська актриса Thandiwe Nashita "Thandie" Newton]

"Дуже важливо не перестати ставити питання. Цікавість не випадково дана людині."
"Уява важливіша за знання. Знання обмежене. Уява охоплює весь світ."
"Мрії про все, чого б ви могли досягти в житті, — це важливий елемент позитивного життя. Дозвольте вашій уяві вільно блукати і створювати світ, у якому ви б хотіли жити."
[Фізик-теоретик, філософ та гуманіст Альберт Ейнштейн (1879-1955)]

"Для ефективної роботи мозку дуже важливі асоціації. Вправи нейробіки розраховані на те, щоб створювати в мозку нові асоціації. Вони змушують людину бачити світ по-новому.
Змінюйте дорогу, якою звикли ходити щодня, шукайте нові маршрути.
Спробуйте звичні дії виконувати із закритими очима.
Почніть чистити зуби лівою рукою, якщо ви правша, і навпаки.
Навчіться розрізняти монети різного номіналу тільки лише пальцями.
Змінюйте вправи час від часу, щоб вони не перетворилися на звичку.
[Книга "Не дай своїм мізкам засохнути" американського професора, нейробіолога Лоуренса Катца (1956-2005)]

"We are all a little weird and life's a little weird, and when we find someone whose weirdness is compatible with ours, we join up with them and fall in mutual weirdness.."
[Американський журналіст, автор коротких ессе, художник Роберт Фулгам]

"..Пока мы не прислушаемся к тому, что дремлет внутри нас, пока мы не откликнемся на стук в дверь в этой непроглядной мгле, мы не сможем возвысить то мгновение времени, в котором мы заточены.."
[Південноафриканський дослідник, письменник та кінематографіст Лоренс Ян ван дер Пост]

[ОСНОВНІ] ПЛАНИ НА 2015 РІК

  • надрукувати книжку "8" та подарувати з її допомогою радість собі та багатьом іншим людям;
  • відкрити для себе більше природи, принаймні раз на місяць проводити вікенд у новій місцині;
  • придбати велосипед та цифрове піаніно для розширення горизонтів;
  • зустріти 80-річчя дідуся так, щоб він був щасливий;
  • побачити на власні очі природні дива південної Америки;
  • запустити ще один соціально-творчий проект в Україні;
  • не забувати класти щодня до кишені щастя і носити його весь час із собою :)
  • і ще так пунктів з 10-15, які залишу "поза кадром".

***

А може дуже дивна біла хмара,
що поміж сонцем, небом, океаном,
високогірних полонин картина,
таке повітря, що одних грудей лиш мало,
весіння буреломна тепла злива,
коли сидиш в хатинці край дивана,
карпатських гір малесенька стежина,
коли шукаєш щастя на купала,
у мегаполісі рекреаційна зона,
синьо-блакитна стрічка на сорочці,
а може жінка із зеленими очима,
а може букви "ї" чорненька ліва точка.



Фото та ілюстрації до статті: Max Gelevera, Наталя Дьоміна
 
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Леся Кічура: "У творенні казок можна мати за собою таку величезну аудиторію, якій позаздрить і дорослий автор..."
14 лютого світ відзначає не лише День Святого Валентина, а ще й Міжнародний день дарування книг. Тому сьогодні авторка дитячих казок Леся Кічура ділиться секретами цього наймилішого жанру.
Читати більше
"Легенда Карпат": весь знімальний процес - то велика пригода
З інтерв'ю із режисером "Легенди Карпат" незадовго до всеукраїнської прем'єри дізнаємося... Чому Сергій Скобун називає Олексу Довбуша карпатським Мойсеєм? Які містичні історії супроводжували знімальний процес та чи справді легенди не потребують імен?
Читати більше