Марк Лівін: «Життя та інша хімія» поширилася серед читачів виключно за рахунок «сарафанного радіо»

19 вересня 2013
Христина Якимів

UaModna продовжує відкривати читачам цікавих, талановитих та неординарних людей.

Знайомтеся: Марк Лівін — сучасний український письменник-прозаїк, блогер та музикант, лауреат літературного конкурсу видавництва «Смолоскип» (за 2012 рік), учасник гурту «My Way». 
 


Марку, з чого почалася твоя творча лінія життя?

Із уроку зарубіжної літератури та твору Купріна «Гранатовий браслет». Тоді мене вперше змусили вийти на середину класу і зачитали уривок зі шкільного твору на тему любові між героями цієї повісті. По цім були ще різні ситуації, котрі засвідчували те, що я повинен продовжувати писати.

Наприклад, вже на другому курсі університету я отримав вільне відвідування і працював редактором обласної газети. То був просто неоціненний досвід, котрий дав мені найнеобхідніші знання в журналістиці та роботі з текстами. Дуже радий, що мав змогу вчитися писанню у кращих журналістів Івано-Франківська – Наталії Темех, Юрія Поповича, Зіновія Бойчука. Великий їм «респект та уважуха» за те, що повірили в мене і дали змогу знайти те, що робить мене щасливим.

Звідки ти береш натхнення?

Київ – дуже швидке і насичене подіями місто. Все навколо несеться вперед вдвічі швидше, аніж в рідному Франківську. Через цей темп і мені доводиться «бігти в ногу», аби не «пасти задніх». В якийсь момент цього невпинного руху прийшло розуміння, що знаходити порядок у цьому хаосі навколо — і є моїм натхненням. 

Що ти відчув, коли твоя перша книга дійшла до  останньої крапки? Які емоції вона викликає зараз?

Коли я писав «Життя та інша хімія», то геть не думав про те, що там буде. Наслідував єдину ціль — розповісти історію, котру побачив, максимально зрозуміло та точно. Якихось далекоглядних планів не було взагалі. Але коли поставив крапку в останньому реченні і дав перечитати найближчим — зрозумів, що повинен робити щось із цим рукописом. Бо у всіх, хто його прочитав, були тільки найкращі враження.

І справді, після першого видання «фідбек» був нереальним. Я щодня отримував і отримую досі відгуки про повість, люди знаходять мене в соціальних мережах, читають блог, діляться інфою зі своїми друзями і так далі.

«Життя та інша хімія» поширилася серед читачів виключно за рахунок «сарафанного радіо». На рекламу чи щось подібне не було витрачено ні копійки. Це вдвічі круто, бо свідчить про те, що продукт вийшов дійсно якісним.
 


Хто твій улюблений автор?

В мене їх три: Селінджер, Ремарк та Буковскі. Кожен з них по-своєму вплинув на мене та мою творчість. Але останній автор на даному етапі для мене є найближчим у сприйнятті світу та передачі всього цього на папір. Люблю Буковскі за відвертість та певну, я б навіть сказав, маргінальність. Він був крутим чуваком і я смакую його книжки із величезним задоволенням.

Скажи, чи не тягне тебе в тихе рідне місто?

Я дуже рідко буваю в Івано-Франківску. Десь двічі на рік. Але постійно підтримую спілкування з мамою, братом та бабусею, намагаюся щодня дзвонити і не забувати про найрідніших. Але, чесно, в рідне місто не тягне. Можливо, тому, що не бачу себе в ньому зовсім. Приїхати потусити — це так. Побачитися з рідними — круто. Але не більше.

Свого часу я припустився помилки, коли на емоціях в пресі розкритикував Івано-Франківськ. Тоді це викликало дуже неоднозначну реакцію в публіки та читачів. Хтось мене підтримав, хтось навпаки. А от зараз я розумію, що дарма це зробив. Франик — круте місто. І що б я там не говорив, воно завжди буде місцем, де живе моя сім’я, друзі дитинства, місцем, де я прожив кращі роки свого життя.

Дозволь зазирнути в майбутнє: можливо відкриєш секрет наступної книги, яка ще в проекті?

Наразі я працюю над великим романом, який отримав робочу назву «Відчужені». Це психологічний екшн про ситуацію, коли люди, для досягення власних цілей, вдаються до крайнощів. Написана книга тією ж «легкою» мовою, що й «Життя…», тільки цінності та парадигми, що розповідаються, значно глибші, аніж в першій повісті.

Дуже сподіваюся, що поєдання досвіду копірайтера та літератора допоможе мені зробити цей роман максимально зрозумілим та наближеним до читача.
 

 
До речі, про «досвід копірайтера»… Чи не міг би детальніше розповісти нам, чим ти займаєшся в Києві?

Спочатку я працював журналістом, потім копірайтером, потім трохи редактором і от зараз я працюю на позиції контент-директора диджитал-агенції СОХО. Тобто, повністю відповідаю за контент. Усе, чим наповнюються сайти, профілі, групи та блоги клієнтів, народжується в моєму відділі та проходить через мене. Ми працюємо із топовими рекламодавцями. Серед наших теперішніх клієнтів: life:), Nescafe, Kimberly Clark Ukraine, Bacardi/Martini і багато інших відомих брендів.

На перший погляд ми пишемо, постимо, спілкуємося з аудиторією, модеруємо і робимо все інше, з чого складається життя в соціальних мережах. Та насправді ж ми вирішуємо конкретні завдання, які ставить перед нами клієнт: постачаємо брендам аудиторію, доносимо до неї повідомлення бренду, його цінності, і, звичайно ж, вивчаємо та аналізуємо.

Розкажи про свою літературну діяльність на даний час.

Наразі я готую до виходу нову аудіозбірку «Люди погоди» та маю читання на фестивалях та персональних творчих вечорах по цілій Україні. Круто, бо їх немало і це дає змогу драйвувати на повну. Люблю, коли життєвий графік такий, що часу на дурню не залишається. 
 


Не заважає робота, письменство заняттям музикою?

Ні, не заважає, бо всі ці речі між собою тісно переплітаються. Мені пощастило, бо в житті я займаюся виключно тим, що люблю. А це не може бути важко апріорі.

Твої монологи в арт-блозі настільки чуттєві, сповнені внутрішніх переживань. Скажи, це пов’язано з твоїм закоханим серцем чи ти зараз в пошуках своєї людини?

Я вже півтора роки «зі своєю людиною». Не дуже люблю говорити про ці речі на загал. А щодо монологів — це все просто моя уважність, котра наштовхує на ось такі висновки. Якщо для написання текстів постійно використовувати тільки емоційну складову, то до 30-ти років можна розпрощатися з нервовою системою та нажити купу тарганів у голові. А мені це не дуже цікаво.

Ну і, насамкінець, твої побажання нашим читачам.

Я завжди бажаю читачам бути проактивними та робити те, що приносить вам радість.
 

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Христина Якимів Христина Якимів 19 жовтня 2013
UA Modna сама обирає цікавих людей, яких хоче відкрити більшості)
оля 17 жовтня 2013
сам пишу, сам себе піарю) звичайна зазнайка, тиках тисячі в Києві.
Вероніка 15 жовтня 2013
Надзвичайно талановита людина..Я дуже рада, що у мене такий земляк)))
Всі коментарі
Вимоглива й жіночна: тренер Ірина Ващук про гармонію та мотивацію
Чому важливо тримати себе у формі? З чого почати вести здоровий спосіб життя? Де шукати мотивацію та на кого варто рівнятися? До вашої уваги інтерв'ю з фінтес-тренером Іриною Ващук, яка вже багато років допомагає людям триматися в гарній формі.
Читати більше
Сам собі вчитель: мистецький почерк Андрія Гладенького
Мистецтво таке різне: констрастне, емоційне, з якогось боку зрозуміле всім, з якогось — абсолютно абстрактне. Але сила пензля та уяви робить дива. Сьогодні маю намір познайомити вас з Андрієм Гладеньким — самоучкою з надзвичайним талантом бачити та передавати красу на полотні.
Читати більше