Любця Чернікова: "Ми шиємо так, як підказує нам серце"

26 липня 2013
Oksana Melnyk

Тендітна панянка своєю справою впевнено доводить, що українському у світі моди — бути! Дизайнер Любця Чернікова каже, що не спокушається закордонними тенденціями, а відтворює старі техніки, показує давно забуті орнаменти, при цьому створюючи не тільки красиве, але й зручне вбрання. І не помиляється, бо від колекції до колекції число прихильників її майстерності тільки зростає.

Пам’ятаєш свій перший показ?

Перший ми представили в грудні 2009 року. Я страшенно нервувала, але все пройшло добре, до нас завітало багато людей, і всі залишилися задоволеними. У останній, одинадцятій по рахунку, колекції знайшлося місце тільки жіночому вбранню, але час від часу випускаємо невеличку дитячу лінію, а в майбутньому плануємо взятися і за чоловічий одяг.
 

 
А що більш за все любиш шити?

Найцікавіше шити верхній одяг, оскільки з ним можна більше «побавитися». Завдяки різнобарвним підкладкам та різноманітному оздобленню курточка чи пальтечко, виходить красивим не тільки зовні, але й із середини.

Дизайнерські речі коштують не дешево, яка в тебе цінова політика? За скільки, скажімо, можна придбати жіночу сукню і сумочку?

Вартість одягу індивідуальна, — все залежить від тканини, кількості вишивки та її складності. В середньому простіша сукенка обійдеться у 800 грн, а клатч — у 300 грн.

Це правда, що віднедавна ти почала працювати на закордон?

Якщо людині подобається якась річ, то чому б для неї її не зробити? Так, як замовник не має змоги прийти на примірку, то ультра складні речі не шиємо, бо не можемо ідеально підігнати під розмір. Натомість пропонуємо такі фасони, які відносно добре лягають на різний тип фігури.

Де черпаєш ідеї для свого вбрання?

Ідеї приходять із середини, інколи в зв’язку з пережитими емоціями, інколи від матеріалів — якісного сукна, ниток, кольорів. В роботі не керуюся модними тенденціями. В мене своя мода, яку не нав’язую, а пропоную. Люблю міксувати сучасний крій та старе оздоблення і навпаки.

Як проходить творчий процес у вашій майстерні?

Маючи ідею, підбираю матеріали. Тим, хто зайнятий кроєм і шиттям роз’яснюю як вбрання має виглядати. У ході роботи якісь елементи додаємо, якісь забираємо. Я керую процесом виготовлення одягу, а як працівник зайнята на тій ланці, де створюється орнамент. Моментами не хочеться бути строгою чи вимогливою, а простою жінкою, яка робить дизайн. Відчуваю, що мені не вистачає знань з менеджменту, але за рахунок великого бажання постійно вчуся управляти командою.

Розкажи про людей «за кадром»? Наскільки складно підібрати команду, яка б якісно реалізовувала твій задум?

На разі у нас спрацьований колектив. Та кожен, хто приходить працювати, спочатку вчиться. Відповідно чим довше з нами, тим кращий результат. Використовуємо у роботі метод спроб і помилок. Експериментуємо із техніками, придивляємося як краще оздобити одну річ, а як іншу. В нас не звичайний пошив одягу, тут значно складніше працювати, аніж у ательє, але, гадаю, що цікавіше.

Як прийшла до думки, що хочеш бути саме дизайнером одягу? І як відбулося твоє становлення як майстра, — закінчила інститут, і вирішила, що треба робити свою справу?

Це сталося раптово. У школі відправили на міську олімпіаду з трудового навчання, потім на обласну, де займала перші місця. В університет подавала документи на економічний факультет, але не пройшла на державне. А до вступу в Інститут мистецтв залишалося ще три тижні і мама знайшла хорошого викладача, яка допомогла підготувати композицію. Пригадую, як викладач перепитала, чи бачу як поєднуються кольори. Я відповіла, що бачу. На що вона сказала: «Будуть з тебе люди» (Сміється).
Після вузу працювала на інших, але така робота не дуже подобалася. Згодом зрозуміла, що український етно-модерн потребує просування, і було вирішено заснувати свою справу.

На яких дизайнерів рівняєшся?

Трохи подобаються роботи Роксолани Богуцької, — дизайнера зі Львова, яка робить речі етнічного плану. Цікавим для мене є Kenzо, — в нього також багато етніки. Можливо, це погано, але я не вивчаю роботи інших дизайнерів, не збираю про них інформацію.

Слоган зі твого сайту говорить, що одяг — то твоя робота, хобі, повітря. Але ми знаємо, про твоє давнє захоплення.

На початках активно працювала, щоб заробити на якісний гірський велосипед, але вже три роки на ньому не їздила. Останнє захоплення, не пов’язане з одягом — гра на цимбалах. Все почалося з того, що познайомилася з хлопцем, який подарував інструмент і трохи навчив на ньому грати. Бувало, що ночами сиділа в майстерні і вигравала якісь мотиви.

Батьки та друзі не ображаються на твою критичну зайнятість?

Рідні мене розуміють, підтримують і пишаються. У нас березень, квітень, вересень і жовтень,— ті місяці коли з майстерні практично не виходимо. Буває, що меншає замовлень, але це зручний час, щоб пошити щось на крамницю чи колекцію або банально перепочити.

Зізнаюся, що перші два роки працювала без вихідних. Але якщо любиш свою справу, якщо хочеш досягнути успіху, то змушений чимось жертвувати, адже тільки велика праця і наполегливість дадуть плідний результат.

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Іван Андрусяк: "Не я обирав дитячу літературу — вона мене обрала"
UaModna поспілкувалася з відомим дитячим поетом Іваном Андрусяком. Про вірші, юного читача, пріоритети й те, яких творів не вистачає в сучасній українській літературі. Читайте ексклюзивне інтерв'ю на головній.
Читати більше
Як українка втілює українську традицію в Street art за кордоном
На подвір'ї Римської Академії образотворчого мистецтва багряніє українська вишиванка. Цю красу створила Світлана Пасірська — студентка третього курсу факультету "Мода та дизайн одягу" — за власним ескізом. Чому вишивання є кодом української нації, та чи важливо множити автентичну культуру за кордоном, — читайте в інтерв'ю.
Читати більше