Любов Яковенко: Дитячий письменник у будь-якому віці повинен залишатися трішки дитиною

Люблю дні народження! Але не свої... Насправді, я дуже цікава й мені подобається спілкуватися з "винуватцями" свята та вимагати від них відповідей на численні запитання. А відмовляти у відповіді саме в святковий день практично ніхто з авторів не наважується :)

От і зараз знайшла можливість, аби розпитати енергійну, моторну й методично "підковану" письменницю, спеціаліста зі зв'язків з громадськістю видавництва "Ранок" Любов Яковенко з Харкова.

У творчому доробку Любові близько 300 книг та книжечок для малят від народження й до 10 років, виданих в декількох видавництвах країни; 11 методичних посібників для дошкільних працівників; статті, сценарії та публікації в профільних журналах ("Дошкільне виховання", "Джміль", "Палітра педагога"). Вона – співавтор декількох збірників, у тому числі й електронних та активний учасник літературно-мистецьких проектів "Подарунок від святого Миколая", "Новорічна казка", "Різдвяна казка", "Абетка професій"...

Насправді, доброю традицією у багатьох авторів є підведення підсумків творчої діяльності, яку здійснювали протягом року. Сподіваюсь, що моя (а може, й ваша, любі друзі) зацікавленість допоможе Любові Яковенко систематизувати свої досягнення й здобутки. Отже...

Привіт, Любове! Вітаю з народинами! Як відзначила день народження? Які подарунки отримала? Чи не подарувало тобі, часом, видавництво нову книжечку? (Чому використовую зменшувальний суфікс? Та тому, що більшістю авторка пише для дітей молодшого віку. А це ду-уже важко, повірте!).

Поки що ні, але я в очікуванні. У видавництві "Пегас" повинна вийти планшетка з пісеньками на мої віршики й книжка з віршами про всілякі види транспорту. Навіть про такі екзотичні, як підмітально-прибиральна дорожня машина. А з методичних – у видавництві "Ранок" посібник "Природа космосу" від О. Каплуновської, котрій я активно допомагала.

А що стосується самого дня народження, то я його "святкувала" в купе потяга дорогою в Одесу. Подумки святкувала, звичайно…

Подарунок теж буденний – замінила свій телефон. Адже це один з моїх робочих інструментів. А мій старенький "Sony", вже й оновлюватися втомився.

Завжди дивуюся, коли читаю твої твори. Настільки вони відповідають вікові маленького читача. Це ж як треба розумітися в психології дитини!

Мабуть, в основу твоєї творчості ліг неабиякий професійний досвід, чи не так?

Дійсно, це так. Адже я вже досить давно живу на білому світі й більше 30 років життя в минулому присвятила праці з малюками. На зорі юності працювала музичним керівником в дитячому садку, потім вихователькою. Завершувала вже завідувачкою дошкільного закладу. На жаль, мені випала гірка доля ліквідації закладу, в якому я відпрацювала понад 30 років! Мабуть, наш дитячий садок був останній, котрий закрили в 2004 році. Й не тому, що дітей в нас було обмаль, а тому, що таке рішення прийняло відомство, котре нас утримувало.

Ти пишеш і прозові, й поетичні твори. Чомусь надаєш перевагу?

Я більше поет, ніж прозаїк. Віршовані рядочки легко народжувалися вже з початкового шкільного віку. А ось прозу, більш-менш "читабельну", я почала писати зовсім недавно – років 6-7 тому.

Скажи, ти можеш написати для будь-якого віку чи є певні обмеження?

Та ж, звичайно, є обмеження! Більше всього в мене творів для дошкільників десь з 3 років до 7.

Декілька років тому у видавництві "Талант" в мене вийшли маленькі книжечки з серії "Мамине сонечко". Призначалися вони найменшеньким – діткам з народження й до 3 рочків. Це різні забавлянки, примовлянки до сніданку, колискові, "пробуджувальні", "одягальні" віршики й таке інше. Ох і намучилася я з ними, тобі скажу! Адже віршики для крихіток повинні мати зовсім інший звукоряд, ритм і відповідну лексику. Але маю надію, що мені вдалося це зробити...

А ось для більш старших я почала писати зовсім недавно. Це й демонстраційно-методичні "Народні ремесла" та "Народознавство" видавництва "Ранок", й "Кумедна абетка", яка побачила світ у видавництві "Талант".

До речі, остання книжка – це моя особлива гордість. Там читач знайде казки, в яких всі слова починаються з заданої букви, на кшталт: "Жук жив у житі. Женці жито жали, а жук журився: "Де жити?"… Знаєш, мені завжди прикро було, що такі чудові слова як "квит", "пробі", "жебонить" зникають з мови народу. Я їх активно використовую в своїх творах, даючи наприкінці тлумачний словничок. І роблю це в надії, що молоде покоління буде якщо не користуватися ними, то хоча б розуміти…

На зустрічах часто-густо можна почути таке питання: "А коли Ви написали першу книгу?" Насправді, учасники зустрічі мають на увазі: "Коли Ви почали писати? У якому віці?" Тож піду тим же шляхом і повторю саме це питання. Коли?

О! Найперший досвід був у молодшому шкільному віці. Я постійно друкувалася в шкільній стіннівці, потім в районній газеті. В 7 класі, пам'ятаю, переклала "Лорелай" німецького поета Г. Гейне. На жаль, все це втрачено. Хоча, мабуть, так і повинно було статися! Бо, мабуть, це дуже смішно було – геніальний Гейне в перекладі самовпевненої семикласниці…

Коли вперше твої твори (чи твір) вийшли друком? І де: у газеті, журналі, видавництві?

Найперші (це переважно віршики й публіцистика шкільної тематики) – недосконалі, незрілі – не дуже й пам'ятаю, де й коли були надруковані.

А ось перші видання уже в "новітньому" періоді, в 2000-ні роки, пам'ятаю дуже добре. Все почалося з того, що в Харківському інституті післядипломної педагогічної освіти вийшла моя авторська програма з безпеки життєдіяльності. Цей невеличкий посібничок пропонувався до уваги учасників під час Ярмарку педагогічних ідей. І я назавжди запам'ятала довгу чергу з педагогів за ним. Всередині все співало…

А зовсім скоро на мене вийшли редактори видавництва "Ранок" й відтоді закінчився довгий період "письменництва в стіл".

Твоя перша реакція на публікацію...

Я вже працювала в дитячому відділі видавництва "Ранок" і, знову ж таки, приймала участь у Ярмарку педагогічних ідей, але вже як представник видавництва.

Після виступу перед педагогами області вийшла в залу, де експонувалися зразки літератури. Підійшла до свого стенду, а там… Там, серед розмаїття інших художніх творів стояли й мої перші 4 книжечки.

Як зараз пам'ятаю, це були звичайні картонки. Та мені вони здалися найяскравішими, найчудовішими й найзмістовнішими з усіх, представлених на виставці…

Зараз мені навіть смішно згадувати це. Але ті перші емоції вже не повторяться ніколи! Книжки вже друкувалися одна за одною. Прийшла буденність: струна в душі бринить, але не так щемливо. Ну то й добре, адже гординя ще нікого не прикрашала…

Яка твоя думка: письменник має працювати систематично чи тільки тоді, коли відчуває натхнення?

Як казав один з авторів, "у письменника повинен бути залізний зад". Грубо, але точно! На одному натхненні далеко не виїдеш! Праця, праця й ще раз праця! А натхнення приходить, як і апетит – під час процесу. Як тільки зробиш велику перерву, вже досить важко ввійти в роботу. Тому, як казав Юрій Олеша, "Жодного дня без рядка"!

Поговоримо про вибір теми. Мабуть, тобі, як методисту, також доводиться працювати на замовлення. Тобі це важко? Бо ж дехто з авторів відмовляється писати на задану тему.

Так, звичайно, мені досить часто доводиться працювати на замовлення. Але це не означає, що мене заганяють в якісь жорсткі рамки. Інколи просто дається тема, а наповнення, відповідно, за автором. Це й замовленням назвати важко. Є ідея, а вже як ти її зможеш розвинути, цілком залежить від тебе.

Хоча, в мене є приклади, коли я працювала за натхненням, виключно для себе. Наприклад, коли почала вивчати англійську мову, то писала "Якось вранці "Ей", "Бі", "Сі" запросили в двір таксі"… Багато англійських слів задіяла в своїх віршиках. Це мені дуже допомагало. А потім знайшло своє місце вже в  друкованій книжці "English для дітей".

Ще я дуже полюбляю писати щось у потязі під час своїх численних відряджень. Так, збірка "Від скоромовки до лічилки" народилася саме під стук коліс. І "Театралізовані казки" та "Театр в дитячому колективі" також. А надто моя улюблена збірка "Українська абетка" –  народознавчі вірші з прозовими коментарями ("О теплій місячні порі купалась хмарка у Дніпрі…")

На твою думку: які риси характеру притаманні справжньому письменникові? Особливо тому, хто пише для дітей.

Мені здається, що дитячий письменник у будь-якому віці повинен залишатися трішки дитиною. А інакше, як він зможе розуміти дитячі потреби?! Як тільки автор в своїх творах для дітей скотиться до повчально-дидактичного тону, так письменник в ньому загине, не народившись. Треба вміти говорити з дітьми їхньою мовою, утримувати, так би мовити, дитячі очі в полі свого зору на відстані дитячої руки.

Питання до тебе, як до педагога. Наскільки це важливо – ретельно відпрацьовувати у творі кожну деталь, кожну дрібничку? Адже довелось зустрічалась із такими авторами, які говорять щось на кшталт: "Нехай діти розбираються самі, чи є пугач сином сови..."

Це дуже важливо! Особливо, якщо пишеш на якусь пізнавальну тематику. Дійсно, дитина повинна отримати точну характеристику якось явища чи предмета. Адже дитяча пам'ять назавжди вбере в себе ці подробиці! Ось чому я не сприймаю рожевих зайців, чи стилізовані малюнки у книжечках для найменших. Все повинно бути точним, хоч і фантазії при цьому цуратися не треба.

А думка педагогів, з якими зустрічаєшся? Чи багато в них нарікань на адресу письменників?

Вони згодні зі мною в цьому питанні. А ще педагоги дуже переймаються, що книжковий ринок заповнюється величезною кількістю безформних героїв по типу "Губки Боба" та жорстокістю героїв сучасних коміксів.

Тобі доводиться багато їздити Україною. Яке найяскравіше враження від цьогорічних поїздок?

Це поїздка на Всеукраїнський семінар в Ужгород-Мукачеве. Крім змістовної роботи, нас познайомили з багатющими національними традиціями Закарпаття, організували екскурсію до замку Паланок. А для мене особисто дуже пам'ятною стала зустріч і бесіда з відомою дитячою авторкою, поетесою Лідією Повх ("Журилась під осінь малесенька жабка…")

Чи загадала ти в день народження бажання, яке має виповнитись протягом 2018 року?

Так! Я зараз працюю (поки що виключно для себе) над англомовною книжечкою. Мрію, щоб вона була надрукованою. Й не тільки на Батьківщині…

Бажаю виповнення бажання! І нових успіхів!!!

Щиро дякую!