Лідер луцького гурту "Санмай": "Творчість не буває від щастя"

Луцький гурт "Санмай" відкриває музичні горизонти України. Сергій Гнатюк – лідер команди – поділився історією створення команди, поглядами на музику, творчість та натхнення. Розмовою з ним ділимося у форматі цитатника.

Санмай – то поняття із східної філософії. Воно означає повну зосередженість на одній справі та відсутність будь-яких інших думок.
 
Ми могли називатись древнім українським словом "Преч". Я взагалі хотів, щоб ми називались "Ефект Оллі" або ж іменем відомої актриси еротичного кіно "Анна Моллі". Врешті решт вийшов "Санмай", і я про те не жалкую.
 
Це слово я випадково знайшов у словнику езотеричних термінів. Назву колективу ми вигадували усі разом. Ставилися до цього навіть серйозніше, ніж люди, які вигадують імена своїм дітям.
 
Ідея створити музичний гурт виникла у басиста Артура Черчика та барабанщика Остапа Сухоцького, без моєї участі. У цей час я перебував у творчому коматозі, частенько думав про новий проект, але не бачив поряд людей, з якими міг би реалізувати творчі амбіції. Тим часом Артур з Остапом шукали вокаліста, який би ще і надавав змісту тій музиці, яку вони творять.
 
Якби до мене у гурт прийшов музикант, який би на першій репетиції продемонстрував такі здібності, які продемонстрував я, – я б його просто гнав в шию.
 
Те, що ми граємо, важко ідентифікувати, як, по-суті, і будь-яку музику. Для того, щоб зрозуміти музику чи окремого виконавця, треба це чути.
 
Ми зараз формуємося як стилістична одиниця. Поки нехай буде прогресивний український рок з елементами інді.

Я полюбляю слухати продукти британських виконавців: "Kasabian", "Coldplay", "U2", "The Kooks". Європейський рок для мене видається інтелектуальним, люблю знаходити новеньких виконавців з Ірландії та все, що поблизу. Артур полюбляє все смачненьке з Британії та США періоду 90-х років, Остап обожнює танцювальні ритми. Від наших дещо різних вподобань виходить гарний симбіоз, ми гарно розуміємо одне одного, присутнє живе, музичне спілкування безпосередньо в музиці. Це основний показник.
 
Музику творить весь колектив. Дуже багато напрацювань приносить на репетиції басист Артур. У нього є комплексне бачення вигляду музичного твору, це рідкість серед музикантів. Остап все ловить за долі секунди, я дуже щасливий, що працюю з такими музикантами, це задоволення.
 
Репетиції – то зона комфорту для мене. Тексти пишу я.
 
Творчість не буває від щастя. Справжня творчість народжується від болю. Не обов'язково сумна творчість. Сатира теж від болю. Якщо ви помічали, то у всіх крутих коміків дуже сумні очі. Історії людей та улюблених персонажів часто надихають на написання тексту. Своє життя – то, звісно, поза конкуренцією. Все пережите, всі зроблені висновки виливаються у пісні. Для мене творчість – то сублімація. Якби не писав, не співав – то помирав би. І, знаєте, то не метафора.
 
У моєму житті є лише одна муза. Зараз вона мене уже не надихає, однак у свій час ця людина, яка мене так і не покохала, повністю перевернула світ. Завдяки цьому я знайшов себе як музикант, почав писати пісні. У моєму першому гурті (сто років тому) була пісня присвячена цій людині – "LenaMoon".
 
Наш дебютний концерт відбудеться 31 січня. Серед глобальних планів – вийти на той рівень, коли займатись будемо виключно музикою, коли виступатимемо на великих сценах і коли нас буде знати кожна собака. :-)

ПОСЛУХАТИ САНМАЙ МОЖНА ТУТ