Леся Кічура: "Казкотворення — це суцільний процес магії!"

Вона – улюблена казкарка Західної України, людина, яка щоразу дивує та захоплює малечу (хоче не лише малечу, бо ж дорослих також) своїми історіями, знайомить із книгами через авторські зустрічі та читання, а ще її казкові збірки, «немов крилаті», долають відстань між материками та океанами та дістаються до читачів з усього світу!

Її ім’я – Леся Кічура, письменниця та журналістка зі Львова, яка вчора презентувала для своїх прихильників свою нову збірку казок «Добрі мамині казки. Улюблені».

– Серія ваших книжок має назву «Добрі мамині казки», тому виникає питання: як при написанні дитячих творів правильно дотримувалися балансу у категоріях «добро» і «зло»? Чи усі казки мають бути добрими?

– В усіх казках однозначно має відбуватися боротьба добра та зла. Звісно сюжет кожної казки розвивається по-різному, саме тут в автора «найбільше волі» – він творить та змінює характер свого персонажа поступово – може здійснити це у зав’язці, в основній частині, або ж узагалі в останніх декількох реченнях своєї історії. Просто добра казка, – яка нічого не навчає, направду мало кому сподобається, бо не матиме в собі інтриги. На жаль, мені останнім часом потрапляли до рук «жахіття» дитячої літератури – твори, де автори писали про речі неприйнятні для дітей – у такі миті розумієш, що у видавничому процесі дитячої книги конче необхідна інстанція, як-от цензура, бо не можна видавати у світ історії, де персонажів змелюють на фарш чи вони поїдають одне одного!

– Дуже тішить той факт, що збірку «Магія Різдва» вам вдалося видати шрифтом Брайля з тактильними кольоровими малюнками, які можна оглянути на дотик. Як народилася ця ідея і якою була реакція цих «особливих» дітей на святкові історії?

– Мрія про важливу соціальну складову проекту в мене була дуже давно. Ще розпочинаючи свій проект, я бажала, аби казки долати кордони та діставалися тих шкіл, садочків та бібліотек, куди я не маю змоги дістатися. Це багато закладів на Сході України, багато іноземних шкіл, де навчаються українські діти. Загалом за час тривалості проекту (а це 2 роки) ми подарували понад 4500 наших книг (із тиражу усіх трьох збірок).

Якось проглядаючи стрічку новин у Фейсбуці, я помітила, що шрифтом Брайля вийшли нові дитячі книги львівської авторки й подумала: «А чому мої книги теж не можуть з’явитися для незрячої малечі? Треба зробити все можливе від себе особисто задля реалізації цього проекту». Опісля я написала керівникові Ресурсного центру при НУ «Львівська політехніка» Оксані Потимко, що мрію, аби мої книги також надрукували, залюбки начитаю їх сама для аудіоверсії. Пані Оксана відповіла одразу: «Якщо матимемо вільний час для вашої творчості – неодмінно дамо знати». Ми спілкувалися навесні, а в грудні вона мені написала, що є «віконечко» у планах друку і можна було б видати «Магію Різдва», адже попереду свята. Так все почалося. Буквально за тиждень я начитала казки, працівники центру перевели вордівські тексти казок у Брайлівський шрифт і почалася активна технічна підготовка. Вже зараз ми працюємо над двома іншими книгами. Знаю, що вони поїхали за твердою палітуркою до столиці і дуже скоро повернуться цілком готовими для читання малечі.

Книгу «Магія Різдва» діти сприйняти дуже позитивно. Ми побачили це на прикладі другокласниці Віри Семків, яка відразу почала читати історії та розглядати (торкаючись пальцями) тактильні малюнки. Дівчинка розгорнула книгу на сторінці із змістом, бо хотіла дізнатися скільки та яких казок містить ця збірка. Дуже втішилася, коли прочитала, що там є казкоісторії про рідне місто! Загалом незрячі діти України відчувають велику потребу в друкованій книзі. Тож я дуже вдячна Оксані Потимко та її команді за реалізацію моєї мрії! Попри те, що Ресурсний центр налічує всього лише декілька працівників, порівняно з іншими аналогічними центрами в Україні (такі в Києві та Харкові), саме в нашому місті видають найбільше книг для діток із вадами зору.

– Як Ви вважаєте, якими нині мають бути дитячі книжки? Бо ж кожне покоління зазнає суттєвих змін і малеча сильно відрізняється від своїх батьків у дитинстві, бабусь та дідусів.

– Для мене критерії дитячої книги незмінні – цікавий сюжет та естетика видання. Не сприймаю книг, які попри цікавих героїв мають дивакуваті малюнки, які неможливо зрозуміти дорослому, не те що дитині, які надруковані літерами, котрі треба читати із лупою. Дуже шкода авторів, чиї імена стоять на обкладинках, які непривабливі ззовні, але часто автор не має можливості впливати на видавця щодо зображень на обкладинці власної книги. Так само часто потрапляють до рук книги, де неймовірні ілюстрації, гарна обкладинка та якісний папір, але, на жаль, читати в цій книзі просто нічого…

Тому дуже хочеться балансу – внутрішнього наповнення та авторської вишуканості оповіді.

– Які сучасні казки інших авторів вас приємно вразили чи надихнули?

– Ви будете здивовані – на моїй полиці дитячих книг значно більше, аніж дорослих! Щоразу, коли заходжу до книгарні, в дитячому відділі проводжу значно більше часу! З дітьми любимо читати Сашка Дерманського. Його «Крамниця тітоньки Мальви» – наша улюблена книга, яку перечитуємо щороку перед Різдвом. Це вже стало своєрідним ритуалом! Любимо Світлану Лінинську. Особилво її історію «Пан Сирник і різдвяний пампушок», просто обожнюємо серію про «Дідуся Петсона та кота Фіндуса» шведського письменника Свена Нордквіста. Також моя донька вподобала собі котячі пригоди від Галини Вдовиченко («36 і 6 котів» та продовження цієї історії), всю серію книг про «Джуді Муді» від Меган МакДоналд.

– Географія ваших творів вражає… За 2 роки збірки дісталися Іспанії, Італії, Америки, Великобританії, Франції, Ізраїлю, Німеччини, Польщі, Нової Зеландії. Страшенно цікаво, якими є відгуки маленьких читачів з інших країн? Чи впливає, на вашу думку, місце проживання малечі на сприйняття нею літератури?

– Ви навіть не уявляєте собі тієї радості, коли мої казки виходять десь поза кордони України. Нещодавно мене спинив на вулиці мій колега, актор Театру ім. М. Заньковецької Ігор Гаврилів зі словами: «Моя сестра дуже зацікавилася вашими книгами. Зв’яжіться якось із нею… Вона директор школи в Мадриді…»… Уже за декілька годин я переписувалася у соцмережах із Світланою Кметик (директором української школи «Наше майбутнє») і вона замовила 45 книг для своїх вихованців. Коли перші книги прийшли до Іспанії – діти зняли відео для мене і надіслали купу світлин. Це була така щира радість від читання українських казок, яку годі передати словами! Діти розмальовували та веселилися, розписали дошку із подяками та малюнками для мене, залюбки по черзі говорили кілька слів на камеру. Тому я дуже тішуся, коли українській малечі по світу вдається передати нові книги! Розумію, що там вони особливо гостро відчувають потребу мови та нових книг від сучасних авторів!

– А тепер привідкрийте творчу завісу… Який етап створення дитячих історій є для Вас хвилюючим та найвідповідальнішим?

– Казкотворення – це суцільний процес магії! Він починається від задуму, коли я з філіжанкою кави чи горнятком кави сідаю біля вікна, чи на балконі і занурююся в роздуми, шукаючи в уяві того героя, котрого б хотіла поселити на чергові сторінки своєї нової книги. Коли вигадую героя (звісно, часто їх декілька) – мушу придумати для нього пригоди. Бо казка без карколомних пригод малоцікава. Дуже важливими для кожної історії є диво, така собі справжня добра магія, чарівні перетворення, які просту оповідку роблять чарівливою уже на початку читання, і маленький чи великий читач просто мусить добігти очима до останнього речення та останньої крапки в цій історії!!! Тому виокремити якийсь етап для мене дуже важко – тут хвилює усе – від першої миті думки до останнього слова в казкопригоді.

– Чого юним шанувальникам чекати від Вас найближчим часом?  

– Лише вчора відбулася наша 4-та презентація! Збірка «Добрі мамині казки. Улюблені» розлетілася серед читачів! Неймовірно галасливий день народження нової книги вдався на славу!!! Зібралася майже сотня осіб, декому навіть довелося стояти, бо не вистачило стільців! Ми пригощали солодощами (мали 10 тортиків від ТМ Родинна кондитерська Степанків та 4 упаковки печива від BISCOTTI, смачними лимонадами та кавою нас також частували друзі та партнери – кейтерингова компанія Арт-Кейтеринг Вадима Карпікова), а ще для всіх учасників казкової вікторини – її ми також організовуємо щоразу – ми дарували кавові сертифікати – 100 грн для походу на каву у будь-яку кав’ярню мережі KREDENSCAFE. Тож наше королівство казки направду було веселим та неймовірно смачним.

Відкрию вам ще одну таємницю! Знаєте, про що думає дитячий письменник, коли лише вчора видав у свій свою нову книгу?! Звісно – про нову книгу!!! І я також про неї думаю! Ба більше, не просто думаю, а вже працюю над нею! Тексти для 5-їзбірки казок у рамках проекту «Добрі мамині казки» уже готові. Вони цілком ексклюзивні і жоден з них ще ніде й ніколи не друкувався! Верстка книги уже готова, зараз тексти опрацьовує редактор, а малюнки готує художник. У мене наразі процес авторської радості, коли ілюстраторка щокілька днів надсилає мені новий малюнок до майбутньої книги і я тішуся ним, немов дитина! Тож дива тривають і, сподіваюся, у мене попереду ще сотні казкопригод для своїх читачів, які щоразу їх чекають з величезним нетерпінням!!!