Леся Кічура: «Декретна відпустка – найкращий
 час для казкотворення»

– Ваша третя вагітність випала на непростий час карантину, чи відчували ви дискомфорт через певну ізоляцію?

– Направду було незвично відмовляти собі у радощах звичайного людського спілкування, проте я намагалася використати цей час для себе, для творчості й для спілкування зі своїми дітьми. Ще будучи на порозі свого третього материнства, я дуже не хотіла надовго випасти із творчого процесу. Тож саме у період вагітності творила тексти до збірки «Дивовижні пригоди». Тішуся, що ця книга знайшла шлях до своїх читачів. Попри карантин ми дуже багато книг відправляли за замовленнями в соціальних мережах. 

– Кажуть у декреті можна гарно відпочити, чи вдалося вам це відчути на собі?

Щодо відпочинку, хм… Не певна, що у мене відпочинок, бо властиво не перестаю займатися творчістю… До того ж, саме зараз в рази більше читаю художньої літератури, як дорослої, так і дитячої. Але відчуття того, що займаюся лише приємними для себе справами, воно присутнє, і від цього отримую невимовну радість.

– Материнство і надихає, і забирає багато сил. Як у вас відбувається баланс натхнення та витраченої енергії?

– Коли народився малюк (третій син казкарки Владислав – 11.07.2020 р.- прим. авт.), я зрозуміла, що мушу розділити частину обов’язків поміж своїми рідними, аби мати змогу й надалі займатися казкотворенням. Бо ж «малий бебі-бос» цілковито оволодів маминим часом. Врешті мені вдалося розкласти усе дуже чітко на полиці своїх щоденних завдань, тож коли малечі виповнився рік, я можу сміливо підбивати творчі підсумки. 

– Якими успіхами похизуєтеся?

– Цьогоріч навесні та влітку мої казки двічі долучилися до всеукраїнських Брайлівських проєктів, які заснував письменник з Харківщини В. Вакуленко. Відтак до книги «Насипала зима сніжинок на долоньки» увійшла моя казка «Фея Різдва», а до збірки «Уперед, поїхали» (Велика книга для хлопчиків) – казка «Старенький львівських трамвай». Соціальна складова мого казкового проєкту завжди для мене була дуже важливою. Тому цими двома проєктами тішуся дуже щиро.

Окрім того, вже зараз ми зорганізували попереднє замовлення на нашу нову збірку «Добрі мамині казки. Найкращі», яку читачі почали бронювати, коли книгу лише  надіслали до друкарні. Тож перші кількасот примірників відразу після друку поштовими бандерольками  вже полетіли до своїх читачів.

Дуже радію, що в такий оптимально короткий проміжок часу вдалося підготувати цю збірку. Загалом до цієї ідеї мене активно підштовхував чоловік, адже у попередніх наших збірках такі чудові казки, що просто шкода, аби нове покоління малечі, котре підросло, не отримало цих казок для читання. Тож тепер, перед початком навчального року, я буду спокійна – якщо нас запросять на читання до першокласників – ми матимемо для них книгу з найкоротшими та найвеселішими казками, із яких треба розпочинати знайомство із нашим проєктом «Добрі мамині казки».

– Це всі ваші творчі плани на цей рік?

– Аж ніяк! Восени, не можу точніше сказати котрого місяця нам вдасться це здійснити – у жовтні чи листопаді, ми презентуватимемо цілком нову книгу. Казки, котрі увійдуть до неї, написані впродовж першого року мого третього материнства, тож ця книга для мене неначе ще одне дитя. Зараз я допрацьовую тексти і, гадаю, з наступного тижня художниця отримає перші сторінки верстки для того, щоб малювати ілюстрації.

Тому ці 365 днів запам’ятаються мені яскравими подіями. Дуже мрію, аби цьогоріч осінь була без карантинних заборон та дистанційного навчання. Бо ніщо не може замінити мені живого спілкування із читачами. Я дуже скучила за дітьми. Щоправда у 2020 р. ми влаштовували зустрічі, звісно, дотримуючись усіх вимог безпеки. Проте хочеться спокійного спілкування, усмішок – їх не видно крізь маски, хочеться обіймів, бо діти дуже щирі у своїх емоціях. Відтак вболіваю за те, аби наш казковий вересень розпочався активно, творчо та насичено!