Книгороб Андрій Лєтошинскі: “Прочитайте щось практичне – книгу про рослини України, наприклад”

1 листопада 2013
Lilia Kolesnyk

Що можна подарувати близькій людині? Подаруйте їй книгу. А краще – ручної роботи, ексклюзивну – вийде не “старомодний” і не банальний подарунок.

Книжки, блокноти та альбоми ручної роботи набирають популярності в Україні, а інтролігація – так називається мистецтво виготовлення і оздоблення книжкових оправ – стає справжнім ремеслом.

Про мистецтво книгоробства UA Modna розмовляла з Андрієм Лєтошинскі – засновником проекту 49 BKS, який мешкає в Івано-Франківську та Вінниці. За освітою Андрій – викладач філософських дисциплін, а донедавна він грав на ударних в місцевій панкхардкор групі Dead Sure. 
 


Андрію, як і чому ти почав займатись книгоробством? 

Виготовленням книг зацікавився восени 2010-го. Тоді треба було вигадати цікавий подарунок подрузі, зупинився на тому щоб зробити книжку. Наповнити її мали матеріали від наших спільних знайомих – її та моїх друзів. В підсумку вона вмістила доробки досить відомих людей. Гурт Zapaska надіслав поштою колаж, Юрій Андрухович – електронкою – уривок з на той час ще не виданої книги “Лексикон інтимних міст”, Тарас Прохасько і Володимир Єшкілєв люб’язно погодились надати власні рукописи. Долучились і молоді автори – Василь Карп’юк, Галя Гайванюк, Богдан Ославський, за що усім велике спасибі.

Назбиралось близько 130 сторінок текстів, віршів, малюнків, колажів. Зображення для палітурки малював сам. Спочатку всі матеріали я планував віднести в котрусь із місцевих друкарень і просити допомогти з прошивом, виготовлення палітурки. Виступаючи, фактично, лише у якості збиральника-організатора. Проте, виявилось, що допомогти мені вони не можуть. Тому почав дізнаватись сам, що і як треба робити.

Яка була найперша твоя книжка ручної роботи?

«Над прірвою у житі» Джерома Селлінджера – робив її для себе. Саме хотів прочитати і вирішив попрактикуватись на ній перед створенням подарункової книги. Фото, на щастя, немає – зробив її неправильною. Читабельною, проте такою, яку не хочеться тримати в руках.
 

 
Хтось тебе навчив це робити чи ти сам освоїв мистецтво книгоробства? А дизайнує хто?

Звертався за порадами до студентів, викладачів УАДу. Дізнався орієнтири. Решту знайшов в Інтернеті та побачив на власних помилках. Дизайн здебільшого пропонують замовники. Я ж намагаюсь реалізувати ідеї клієнта, і, звісно, вношу свої пропозиції. Наразі цікавлюсь різними видами прошиву. Вважаю, що усе треба робити поступово.

Скільки книжок власного виробництва вже є у твоєму доробку? З якими авторами ти співпрацював? 

Книжки це, радше, те, що з текстом – їхня частка мала у загальному доробку. Переважно роблю записники, альбоми, скетчбуки, віднедавна фотоальбоми, ексклюзивні замовлення. Записники/блокноти – це популярний тренд. У мене є ще самвидав. Десь біля 400 робіт вже назбиралось, можливо й більше.

Співпрацював свого часу з Галею Гайванюк, Ігорем Семенюком, Марком Лівіном, тощо. Семенюку робив 2 книги, Галі теж декілька. Трохи більше – Лівінові. Був також екслюзив для Леони Вишневської, ще давним давно. Друзі замовили книгу з її віршами в подарунок на її ж день народження. На той час вона ще не мала власних друкованих тиражів. І книгу калуського поета Остапа Радейко.
 

 
До речі, на ДІЙ фесті, який відбудеться 1-3 листопада у Києві, буде презентація нової книжки – «По вегану». Це, фактично, перша подібна ініціатива в Україні, адже подібних книг ще не було. Вона є путівником-орієнтиром по містах країни для людей, що ведуть етичний спосіб життя. Працюю над нею не тільки я. До збору матеріалів, редагування усієї іншої роботи причетні понад двадцять людей. Крім того, виготовляти її будуть ще й книгороби із Сум.

На цьому ж фесті проводитиму воркшоп на тему виготовлення книг.

Чи побували твої роботи за кордоном?

Звісно, що були. Росія, Білорусь, Франція. Останній зроблений фотоальбом подарував людям, які переїхали в Нідерланди. Ще два записники відправились у Німеччину та Бразилію. Їх придбали гурти Reason to Care і Questions, відповідно. Вони виступали у Франківську в різний час.

Розкажи про проект 49 BKS, який ти заснував.

Проект 49 BKS - існує з червня цього року. Це інтернаціональна співпраця із стрітартерами, графітчиками, молодими художниками, які надають або ж розробляють оформлення для записників, скетчбуків, альбомів. 20% від вартості кожного замовлення конкретної роботи перераховується автору ідеї. Тобто купуючи роботу замовник підтримує і її автора.

Серед людей з якими співпрацюю відомі малюнком біля бастіону в іф - Feros i Dilk, стрітартер і талановитий художник з Луцька - Кальков, молода, але “якісна” художниця з Росії - Катя Толузакова, тощо. Вже є колаборейшини з людьми із Білорусі, Росії.

А як можна замовити у вас книгу?

Пишіть нам на fourtyninebooks@gmail.com.

Яку книгу, на твою думку, обов’язково варто прочитати? Що любиш із фільмів та музики?

Прочитайте щось практичне – книгу про рослини України наприклад. Щось про взаємодію з природою. Останні мої захоплення – антиутопії. Також література, що висвітлює соціальні конфлікти, проблеми. Остання прочитана книга – “Над гніздом зозулі” Кена Кізі. І знову книга краща за фільм, хоча й фільм чудовий. Я дивлюсь здебільшого щось драматичне, науково-пізнавальне, документальне. 

Щодо музики, то останні прослухані – тріо Бенедикта Янеля і тріо Ахимса, джаз ф’южн німецького гітариста Маттіаса Мюллера та двох індусів, скрипаля та перкусіоніста.

Чим ще займаєшся окрім книгоробства?

Люблю подорожувати, індустріальний туризм – тобто прогулянки і дослідження закинутих промислових об’єктів – задля естетичного задоволення і підняття адреналіну. Руферство – дещо інше, але теж зі сфери урбан експлорейшну. Декілька разів ночував на дахах, під відкритим небом. Взагалі люблю досліджувати міста.

Ще люблю вчитись робити те, чого ще не вмію. Остання ідея для реалізації – зробити собі взуття.

Як далеко тобі доводилось мандрувати?

З точки зору відстані - нема чим хизуватись. За тривалістю найдовшою була мандрівка у 28 днів, влітку 2010-го. Вона називалась «Через Мінськ в Крим»…

Найбільше тягне у Карпати і у Краків. До річок і в ліси.

У Мінську в центрі міста вилиті слова «Дарога гэта жыцце». Дуже часто сам рух є найкращою «місциною». Це стосується і спілкування, взаємодії взагалі, бо це теж рух.

Традиційно: твої плани або мрії на майбутнє?

Залишитись собою.

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Женя 4 листопада 2013
Це щось нове для мене)
Сергій Боремчук 2 листопада 2013
Гарна стаття, людина, але от непотрібної англійської забагато.
«Ми підтримуємо руки тих, хто колись тримав наші»: історія "Ґудзика"
У статті мова піде про одеський бренд виробів із фетру "Gudzyk", який дає можливість реалізації людям пенсійного віку. Вироби, які зроблені з любов'ю та ніжністю. Як прийшла ідея та де бабусі беруть натхнення, — далі.
Читати більше
Ганна Ручай: "Українця середнього класу так само мало цікавить Україна, як і ситого європейця"
Про книговидання в Україні, про що має писати автор та які є виклики та небезпеки для української мови — читайте в інтерв'ю з редакторкою та письменницею Ганною Ручай.
Читати більше
Леся Кічура та її шлях до письменницького успіху
​Вона — мама, яка пише добрі казки не лише для своїх дітей, а й для всієї малечі України, бо її соціально-книжковий проект "Добрі мамині казки" продовжує мандрувати країною. Про складнощі, нюанси та кропітку працю — у статті нашої авторки.
Читати більше