Клясичний український правопис

Хлопців двоє - Андрій і Олексій, спілкувалися ми в соціальній мережі, тому й інтерв'ю фактично два. Напрочуд цікаві хлопці, говорили напрочуд цікаві речі. Ділюся!

UaModna: Хлопці, нумо знайомитись. Коротенько дайте нам знати, хто ви?

Олексій Дейкун: Як на мене, це завжди найскладніше питання для кажної людини – розповісти щось про себе. Власне, я – звичайний студент КНУ ім.Шевченка, а за фахом – перекладач з англійської. Мабуть, дивно, що людина, яка мала б захоплюватися світовим трендом – вивченням англійської, натомість заглиблюється в українську. Втім, якщо коротко, тут скоріше за Симоненком: "Я – українець, ось і вся моя біографія!"

Андрій Бондар: Я — простий 18-річний студент, навчаюся у ВКНАУ на програміста. Проте це ніколи не заважало мені дати гарту самим філологам і вчителям. Один із учасників «мовного майдану» 2012 року. Мова для мене — це більш ніж просто захоплення. Вона — моє життя.

UM: Як виникла ідея створити спільноту "Клясичний український правопис"?

Олексій Дейкун: Чесно кажучи, шлях був надзвичайно довгим. Якось на другому курсі на парті я побачив забуту книгу з української мови. Словом, лекція була нудною, а книга цікавенькою, тож знічев’я я трошки її переглянув. Почитав, авторка – якась невідома Фаріон, після лекції книгу залишив на парті – і геть забув про все. Десь через рік випадково увімкнув телевізора і почув дивні слова: поліціянт, ненависти, етер, які мовила аґресивна білявка в передачі з мовного питання. Мене, суржикомовного студента, така лексика дуже зацікавила, тож я знайшов прізвище тої білявки, якою знову ж таки виявилася Фаріон (зараз ще раз її безплатно прореклямую) і написав їй у Фейсбуці, що вона не знає мови. Хіба я знав, що вона – депутатка та ще й мовознавець? Звісно, ні. Вона надіслала декілька своїх праць, дещо порекомендувала – і я заринувся в питомо український правопис. Прочитане мені так сподобалося, що я вирішив просувати ці ідеї серед молоді і створити спільноту у ВК. Та, на щастя, мене випередив Андрій, тому ми просто об’єднали зусилля.

Андрій Бондар: Усе почалося з того, що якось я натрапив на випуск новин "Вікна" на телеканалі СТБ, в якому почув доволі незвичні для себе слова на кшталт Маріюпіль замість Маріуполь, підойма замість ліфт, Доктор Гавс замість Доктор Хаус і таке инше. Не знаю, як передати те відчуття, але я відразу почув неначе щось своє, мене тягнуло до того. За кілька день я вже сидів із папірцем і ручкою та вичікував новий випуск, щоб записувати свої "відкриття", ще з тим, дитячим, запалом. Та якось, шукаючи нових цікавинок уже у всемережжі, я зайшов на форум СТБ, де глядачі обурливо коментували "бєспрєдєл" на телебаченні. Після кількох сторінок бруду з боку російськомовних (здавалося б, яка їм справа до української мови?), я надибав статтю літредактора "Вікон", де він коротко розповів, чому саме так, а не инак має писатися. Там я вперше й побачив термін Харківський правопис і згодом прочитав про те, якої крови коштувало його нищення. Я був шокований! Такого злочину проти цілої мови та сотень мовознавців, науковців і письменників було годі собі й уявити. Дивувало те, що вчительство в школах і вишах чомусь мовчить про цю трагедію. Я це так лишити не міг, тому відразу створив спільноту на підтримку справжнього українського правопису.

UM: Якщо не помиляюся, то СТБ почасти послуговується "скрипниківкою". Є дві чіткі позиції щодо цього: "за" та "проти". Ваша думка.
 
Андрій Бондар: Так, щоправда правильніше було б цю норму називати не власне скрипниківкою, а поєднанням Харківського правопису та Проєкту правопису 1999 року. Наша спільнота вживає назву клясичний правопис, підсвідомо поєднуючи їх.

На жаль, СТБ вже 2 роки як не таке ідейне у своїх мовних переконаннях, тому зараз тільки час від часу трапляються окремі особливості, такі як ґекання (напр., інтеліґенція) та відмінювання слова авто. Цю мінімалістичну моду згодом підхопив і "ТСН".

Без сумніву, люди діляться на 2 табори. Хтось "за", бо чув про цю проблему, намагався почитати щось про ці правописи, виділити для себе їхні плюси та мінуси. Хтось инший "за", бо задумався: "Стій, дійсно, а чому не може бути и на початку слова, якщо в школі повість «Ирій» читали?", "Гмм, і справді, чому треба писати парафіянка, поліціянтка та росіянка, але валеріанка, комедіантка й офіціантка?", "Цікаво, цікаво... якщо кажемо кольори, кольоровий, то чому в нас колорит, а не кольорит?", і таких прикладів можна наводити сотні! А люди, які вперше про це почули, спочатку проти таких написань, бо не знають мовних витоків. Вони, вкупі з тими, що дуже звикли до зросійщеного правопису, і становлять табір "проти". Особливо прикро, що такі зараз є й серед мовознавців при кріслах — вони, як це не безглуздо та сумно, і гальмують розвиток української мови, працюючи лиш на висміювання можливих змін, вдаючись навіть до підтасування фактів.

Олексій Дейкун: ...і не тільки СТБ. Безперечно, я підтримую таку правописну непокору. А чому, власне, ми маємо послуговуватися зсовєтизованою антиукраїнською ортографією, де прослідковується асиміляція на фонетичному та морфологічному рівнях з "язикомь старшева брата"? Маємо свої, вже давно напрацьовані норми. До речі, зараз триває активна декомунізація та розквіт патріотизму в українському суспільстві, то хіба це не слушна нагода декомунізувати нашу мову? СТБ почав це робити значно раніше, за що йому окрема подяка. Все просто, говори – і я тебе побачу.

UM: Безліч мов у світі йдуть шляхом спрощення на різних етапах. Чи не буде, наприклад, перехід до "скрипниківки" ускладненням її?

Олексій Дейкун: Зовсім навпаки – це буде спрощення мови, до того ж, цілком логічне. Приміром, взяти слово матерія і утворити від нього прикметник. У чинному буде матеріальний, а скрипниківкою літеру я у флексії буде збережено – матеріяльний.

Ще прикладом може слугувати сучасне написання слів, авто та аудиторія, які походять з иноземних мов і мають однакову звукосполуку au (autos, audio). Скрипниківка слушно пропонує все це передавати як ав – авто, авдиторія. То невже це ускладнення?

Андрій Бондар: Якщо у вас забрати одну з хромосом, ви б схвалили це "спрощення"? Ні, бо це не спрощення, а, скоріше, збіднення. У нас уже намагалися відібрати літеру ґ, щоб ми не розрізняли гніту (гноблення) від ґнота (у свічці). Прагнули викорінити давноминулий час, щоб ми не бачили різниці між я розсердився на тебе та я був розсердився на тебе. Хотіли, щоб ми забули про двоїну і більш не казали дві хаті та три сестрі. Але не вийшло. Прості мовці, що не мають сильних впливів від ЗМІ, так легко не дають збіднити своєї мови лиш через те, що "старша сестра" не має таких особливостей.

Спрощення — це вже инша річ. Його завдання — прибрати штучне розхитування нашої мови там, де його можна уникнути. Наприклад, варто прирівняти написання гіпопотам і гіподром — спільний грецький корінь -hippos- (кінь), автобус і автизм — від -autos- (сам), майстер і ґросмайстер, габілітація й регабілітація, ковбой і сновборд, теза й генеза, б'юстгальтер і бухгальтер, вакуоля й альвеоля, араб і Арабія, гандбол і гобі, об'єкт і проєкт, лояльний і секвоя, катетер і арбітер, ортопедія й ортографія, стюардеса і Ню-Йорк, невралгія і невтральний тощо.

Звісно, одразу все осягнути буде важко, тому для багатьох це є ускладненням, бо звичка робить свою справу. Але з боку мови — це спрощення. Створення вичерпних правил сприяло б легшому вивченню української мови иноземцям і новим поколінням.

Тому лякатися не варто. Якщо ж правопис сильно змінять, то мають на перші кілька років дати можливість людям писати за старим зразком. Але ЗМІ та вчительство мають зобов'язати повністю перейти на клясичний правопис якомога раніше — щонайбільше рік, щоб люди не зволікали з засвоюванням нових норм.

UM: Де зараз можна почитати чи поспілкуватись у Києві чи в Україні "скрипниківкою"?

Андрій Бондар: Я би порадив почитати архіви діяспорного щоденника "Свобода", який виходить і досі. Також раджу сайти r2u.org.ua і diasporiana.org.ua, де ви знайдете море цікавих словників і посібників. Але, на жаль, ще немає сайту, який би вміщував все від А до Я про мову. Інформацію для нього потроху збираємо, але часу та можливостей його створити поки немає. До речи, якщо можете чим допомогти або маєте цікаві матеріяли, пишіть нам до спільноти.

Із живим спілкуванням трохи складніше. Поки можу порадити виступи мовознавців Ірини Фаріон і Миколи Зубкова, де обговорюються мовні питання. Також наша спільнота організовує зустрічі в Києві, де ми гуртом обговорюємо правила, щоб укласти-таки клясичний правопис.

Олексій Дейкун: По перше, існує безліч різножанрових матеріялів: від художньої літератури до детальних праць відомих мовознавців – хто що більше любить читати. Щось можна знайти в бібліотеках, а щось у нашій спільноті – Андрій якраз працює над створенням розділу для літератури. Існує також багато віршів, де вкарбовано наш правопис, приміром, у геніяльного В.Стуса знаходимо сполуку -ія-:

Фіялка у саду росла
і непомітна, і мала,
але собою ставна...
Ой-йой! Надбігло вже дівча,
фіялочки не поміча,
її маленька ніжка
стоптала фіялковий цвіт,
а та і в смерті шле привіт.

У знаменитого клясика та пророка Т.Шевченка прослідковуємо відтворення літери и на початку слів:

Сірі гуси в ирій, ирій

по чотири, по чотири
полетіли;
Посип индикам,
Гусям дай.

Помічаємо і закінчення -и родового відмінка однини іменників в І.Франка:

Зелений явір,
Ще зеленіша ива,
Ой між усіма дівчатоньками
Лиш одна мені мила.

А також у донецького генія, родом із Дебальцевого, В. Сосюри:

Навколо радости так мало!
Який у чорта днів бадьор,
коли ми крила поламали
у леті марному до зор.

Правильно відтвореній грецькій літері теті радіємо у віршах Зерова та Маланюка:

Храм Артеміди перший патренід.
Літа минають – не минає міт.

Повіє вітер з Понту. Скитський степ
Обудиться, зітхне…

По друге, спілкуватися варто з літніми людьми та представниками діяспори – саме в їхній мові можна почути деякі слова зі скрипниківки, а загалом відвідайте будь-яку зустріч з Іриною Фаріон. Вона їздить по всій країні, у неї повсякчас ніде яблуку впасти, тож зможете вдосталь наслухатися, наговоритися, а також знайти однодумців. Так, нас небагато, але хіба не меншість завше змінює світ?
 
UM: Є таке поняття "архаїчний"? Чи не належить до нього власне правопис, який ви обстоюєте?

Андрій Бондар: Безумовно ні. Після "розстріляного відродження" правописом ніхто не переймався, тому мова не розвивалася, а лише щораз усотувала в себе нові й нові норми російської мови, простіше кажучи — деґрадувала. Якщо ті норми відкинути – мова просто матиме свій, виплеканий століттями вигляд, який би задовольняв потреби простих українців.

Олексій Дейкун: Ні, це радше повернення до самих себе, крок до власної сутности. Архаїчний означає застарілий, те, що вийшло з загальнонароднього вжитку, а про правопис говорять, його захищають та використовують. Тож ми скоріше клясика, яка невпинно проривається крізь час.

UM: Виключаючи діаспору, СТБ і підписників вашої спільноти в соцмережі, чи багато людей користується ним зараз? Хто? Де?

Олексій Дейкун: Напевне сказати важко, ніхто ще такого дослідження не робив. Проте є тенденції в мовознавстві, зокрема праці та блоґи О.Пономарева, І.Фаріон, Л.Ставицької; у друкованих виданнях - "Літопис", "Місіонер", "Свічадо", "Журнал фізичних досліджень" у Львові, у Києві ж "Сучасність", "Критика", у ЗМІ – окремі кореспонденти 1-го каналу національного радіо, ведучі 5 каналу, у перекладознавстві – деякі переклади Нани Куликової, Ростислава Семківа, І.Огієнка (шикарний переклад Біблії). До речі, як перекладач, я опублікував декілька статей та написав бакалярську роботу скрипниківкою, а цього літа планую ще й перекласти книгу Ричарда Баха "Чайка на ім'я Джонатан Лівінґстон". Що палкіше будемо поширювати правопис, то більше ставатиме мовців. Словом, джина вже випущено з пляшки!

Андрій Бондар: Це люди з тих місць, які русифікація зачепила найменше, а саме захід України та села ваших бабусь і дідусів, яких, на жаль, у нас лишилося мало. А взагалі, то половина країни каже "инший" і "варіянт", але цього не помічає. Та й не слід забувати, що від скасування харківського правопису минуло вже більше як 85 років.

UM: Чим власне Вас привабив скрипниківський правопис?

Андрій Бондар: Переді мною стояв цілий світ незвіданого мовного океану. Я не вагався, а просто поринув у нього з головою. Ну а тепер, коли за плечима вже маю цілі роки вільного плавання, я вирішив ці знання не носити за плечима, а просто створювати клясичний правопис, оте славнозвісне поєднання двох мовних норм у єдине ціле. Тож чекайте :)

Олексій Дейкун: Загадковістю, унікальністю, логічністю!

UM: Якби я міг передати від Вас листівку Путіну, написану клясичним українським правописом, що б там було написано?

Олексій Дейкун: Забагато чести для того лисо-шизоїдного курдупля.

Андрій Бондар: А з нелюдами хіба можна спілкуватися? На них одна управа.

UM: І наостанок традиційно. Побажайте щось українцям.

Андрій Бондар: Я процитую Тараса Шевченка: "А на москалів не вважайте, нехай вони пишуть собі по-своєму, а ми по-своєму. У їх народ і слово, і у нас народ і слово. А чиє краще, нехай судять люди" і додам: "Не знехтуйте тим, за що погинули наші пращури. Вічна їм слава, і слава вам, Вільні українці".

Олексій Дейкун: Більше читайте, розмовляйте українською та заходьте відпочити до нас у спільноту =)

Ніч 9 липня 2015 року. Дякуємо за фантастичну розмову хлопцям! Сил та наснаги їм! У їх правій боротьбі!

Якщо вас зацікавила ця стаття, вам неодмінно варто почитати:
Міфи про українську мову
Українська мова за 400 років пережила 134 заборони!
Які форми слів рідні, українські, а які нав'язані радянською владою?
Як природно й правильно вимовляти українською?