Іван Марунич (гурт NRavitsa PLANET): "Усе, чим ми займаємося в житті, нам завжди на 100% подобається"

17 березня 2015
Максим Канюка
Іване, знаю, що ти закінчив університет Шевченка, жив у Штатах, там і виникла ідея створити гурт NRavitsa Planet?
 
Фактично – так. Але ми до цього мали непоганий досвід, ще зі школи займалися музикою. У мене батьки – професійні музиканти, і так вийшло, що з дитинства оточувала музика. Мабуть, саме через цей фактор надалі мало щось творче народитись. І народилось, в принципі, достатньо рано. У школі ми разом з моїм найкращим другом починали грати в ансамблі: я - на гітарі, а він - на барабанах. Навчались ми реально з нуля: з вивчення найпростіших акордів до купівлі першої ударної установки. Невдовзі навіть почали виступати, і на шкільному рівні це було досить непогано. В якийсь момент, в одинадцятому класі нас навіть почали запрошувати в столичні клуби: наприклад, був такий клуб "Store 205", там, наприклад, вчора міг виступав гурт "Крихітка Цахес", а сьогодні – ми. Нам, 15-річним пацанам, які грали легкий панк-рок, це було дуже круто і відповідально. Власне, тоді я розумів, що для шкільного гурту це добре – це незвично, поєднувало в собі щось цікаве візуальне (бо були дуже юні) і музичне. Але, коли школа закінчилась, треба було обирати, чи продовжувати дуркувати в тому форматі, чи рухатись далі…

Закінчивши школу, всі ми вступили в різні університети, але згодом продовжили займатися музикою. Чому саме точка відліку Америка? Там я мав натхнення до написання першого "дорослого" матеріалу, який ми і зараз виконуємо. Деякі пісні, написані біля Лас-Вегасу, увійши потім до нашого дебютного альбому. Власне, Америка стала точкою відліку дорослого життя.
 
Звідки пішла така назва гурту? Чому саме "NRavitsa Planet"?
 
Насправді, коли ми записували перші пісні, назви ще не було, і ті демо-записи, які нам подобалися, ми зберігали в папці на комп’ютері, яка називалася "NRavitsa". Потім вирішили так і залишити, додавши слово "Planet". Але це технічна частина назви. Ще є смислова: те, чим ми завжди займаємось в житті, нам завжди на 100% подобається. Людей закликаємо робити так само – не таке ж вже й довге те життя та молодість.
 
Опиши стилістично музику, яку грає "NRavitsa Planet".
 
Очевидно, це поп-рок з домішками ска. Але щодо стилю ми на початках не сильно задумувалися, це вже з часом усе якось оформилося. Було важливіше питання: ми слідували та слідуємо принципу писати матеріал тільки за натхненням. У нас ніколи не було потреби сідати і щось умисно писати. Навіть, коли ми готували матеріал для зйомок у "Мамахохотала-шоу", ніколи не сідали та спеціально не писали. Усе виходило само по собі, у різний час доби та в різні дні тижня. І ми все встигали написати та записати! Навіть зараз ми маємо певний запас матеріалу і програми на найближчі роки. Тому є час вдосконалювати вже написаний матеріал, а коли він доходить до студії чи до концерту, я вже точно знаю, як це має звучати. Схема проста: є пісня під гітару, коли настає час, приношу на репетиційну базу чи студію, і вже там кожен музикант додає в неї свого таланту та ідей.
 
На кого Іван Марунич рівняється? Які команди чи окремих виконавців слухаєш?
 
Як я вже казав, мене завжди оточувала дуже різна музика, з самого дитинства. Не можна сказати, що я рівняюсь на когось, але є музика, яка чіпляє, іноді назавжди. Є такі пісні, які, як їдеш кудись в автомобілі та слухаєш радіо, ніколи не перемикнеш. Наприклад, No doubt, Sting, Tony Braxton… Ну, і звісно вічна музика, на кшталт, Френка Сінатри -  його музику я можу слухати і коли мені весело, і коли настає час різних роздумів – в будь-який час.

А з сучасного мені дуже подобається те, що роблять Maroon 5. І навіть не через те, що у мене прізвище Марунич. :) Мені здається, що це наразі з сучасників найкрутіші хлопці у своєму жанрі. До речі, планую невдовзі поїхати на один з їх концертів у європейському турі.
 
Розкажи про хлопців, які грають з тобою в групі.
 
Наразі у нас велика команда – 6 музикантів на сцені, менеджер та багато друзів, які нам допомагають. Але ми так "розрослися" поступово. У перший рік існування, коли в нас вже був певний досвід, вміння і матеріал, постало питання "що ж робити спершу?". І ми вирішили, що маємо спершу піти до нашого друга-звукорежисера і записати свої пісні хоча б у форматі демо. І фактично увесь перший рік існування це був студійний проект з моїм другом з Білорусі трубачем Юрою. І коли за майже рік пісні були вже записані, ми збагнули, що, по-перше, записаний цілий альбом. Ну, і час запрошувати музикантів. Власне, у 2013 ми запросили в гурт барабанщика Сашка і поступово увесь склад вже повністю живого бенду.

До речі, друг Юра, про якого я згадав, згодом здійснив свою мрію і вступив у Німецьку консерваторію на диригента. Хоча йому й довелося покинути команду, але я його підтримав, бо завжди розумів, що якщо в людини є мрія, потрібно усіляко допомагати їй. Тоді і твої мрії швидше здійснюються. Ми з Юркою тримаємо теплі, дружні зв’язки, і, сподіваюсь, скоро побачимося у нього в гостях. Після від’їзду Юрка, ми запросили в гурт трубача Миколу та Василя – бас гітара, які приєдналися до нас. Також у складі NRavitsa Planet є Артем – прекрасний гітарист, тромбоніст Вова. Якщо коротко, то це – професійні музиканти – майстри своєї справи і гарні люди. В роботі для мене ці два показники відіграють найважливішу роль.

У нас також є команда людей, які не на сцені, але які допомагають нам з організаційними питаннями: піаром, просування альбомів тощо... Відтак, у нас є контракт з музичною компанією "Lavina music", яка робить велику роботу, для якої у мене б просто не вистачало часу. Мабуть, через те, що я дуже творча людина, я не до кінця розумію, як воно все відбувається. Але нас оточують справжні професіонали, які знають свою справу, і цьому факту я дуже радий.
 
Не так давно загинув Андрій Кузьменко, розкажи, чи пов'язувало тебе зі "Скрябіном" щось?
 
Ми не були знайомі особисто, але так виходить, що завдяки гурту "Скрябін" я колись мав перший професійний запис на студії. Колись я познайомився з їх колишньою бек-вокалісткою Оленою, і в 2007 році саме вона посприяла нашому першому в житті професійному запису. Потім наш перший сингл "Лопес" ми вирішили перезвести для радіоверсіі на студії "НаХаті Рекордз", де усі свої останні альбоми записував Кузьма. Колись так і думали, що треба ж передати Андрію, щоб хоч трек послухав. Отак от переносили, переносили, а потім вже і запізно, шкода. Скільки б доля не відвела часу, дуже важливо залишити по собі потужний та позитивний слід. Андрій залишив по собі стільки світла, що вистачить на багато поколінь.
 
Хто подобається з українських гуртів?

Мені подобаються гурти, яким вдається протягом багатьох років триматися на якісному рівні. От, наприклад, є "Тартак", під пісні якого проходило наше дитинство. І через багато років (у 2014-ому) ти приходиш на концерт, і та ж сама енергетика, як і на фестивалі "Чайка" у 2003-ому. Це говорить про те, що люди, які цим займаються, залишаються професіоналами.
 
Як почали співпрацювати зі студією "Мамахохотала"?
 
Як я вже згадував, перший рік ми існували більше як студійний проект. Ми закінчили студійну роботу і почали збирати живий склад. На початках грали акустичні програми, і на одному з перших таких виступів у великому залі Інституту міжнародних відносин був присутній керівник студії "Мамахохотала"  Рома Грищук. Він написав дуже теплий відгук про наш виступ у себе на сторінці в соц.мережі, і наша менеджер скинула згодом йому наші контакти та пісні. Потім ми почали перетинатися на спільних концертах, вони запросили заспівати декілька пісень у себе на стенд-апах (Stand-up.ua- авт.), так і почалася наша дружба. А влітку 2014-го хлопці зі студії запропонували зробити окремі музичні номери у їх шоу і презентувати пісні в другому сезоні телешоу "Мамахохотала". Я залюбки погодився, й згодом почали з окремих шматочків пісень під гітару народжуватися повноцінні пісні. Таким чином ми записали 12 програм і 12 абсолютно нових пісень. Під час підготовки я просто приходив з ідеями та гітарою в офіс студії, ми разом допрацьовували тексти, і тільки потім йшли в студію робити саунд. І так, якось не очікувано, ми записали повноцінний другий альбом (посміхається – авт.).
 
Коли видасте цей наступний альбом?
 
На жаль, у нашій країні практика купівлі альбомів не розповсюджена, це радше підсумок творчих пошуків за рік для самої групи. Альбом має виходити вчасно. Все залежить від ситуації в групі, в країні в тому числі. Сподіваюсь за декілька місяців все буде нормально і видання альбому буде доречним.
 
Якби трьома реченнями ти міг звернутись до своїх фанатів, що б це були за слова?
 
Слухайте класну музику і займайтесь тим, що подобається. У нас в назві закладений такий посил - щоб люди не займалися тим, що їм не подобається; не бігли за зарплатнею, відпрацьовуючи на роботі, яка їм не до душі. Треба прислухатись до себе й свого серця – наше кредо й порада, ми хочемо крізь музику нести в маси цей посил. В більшості своїй, у очах людей, які приходять на концерти до нас, я бачу, що вони таки дуже розділяють наші погляди. І з цього приводу я дуже тішуся.
 
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Віктор Винник про 15 років на великій сцені
Цієї осені у рок-групи "МЕРІ" ювілей – 15 років на великій сцені. Святкування розпочнеться концертом "15 років у твоїх мерідіанах" 27 жовтня у львівському Центрі Довженка. Про цей виступ, а також свою творчість і закордонні концерти сайту Ua Modna розповів Віктор Винник, фронтмен гурту.
Читати більше
Вимоглива й жіночна: тренер Ірина Ващук про гармонію та мотивацію
Чому важливо тримати себе у формі? З чого почати вести здоровий спосіб життя? Де шукати мотивацію та на кого варто рівнятися? До вашої уваги інтерв'ю з фінтес-тренером Іриною Ващук, яка вже багато років допомагає людям триматися в гарній формі.
Читати більше