Інтер'ю з молодою українською письменницею зі львова

Анастасія Нікуліна – молода українська письменниця, львів’янка. На її рахунку вже велика кількість книг. Серед них усім відома книга «Сіль для моря, або Білий Кит», співавторство у романах «Все буде добре» і «Дім, у котрому заблукав час», серія збірок про Львів («Львів. Вишні. Дощі», «Львів. Смаколики. Різдво» та «Львів. Пані. Панянки»), «Теплі історії про кохання» та інші.

Атмосферна книга «Сіль для моря, або Білий Кит» здобула міжнародну українсько-німецьку літературну премію імені Олеся Гончара 2018 року у номінації «Проза» та відзнаку «Найкраща книга для підлітків» за підсумками року премії «Глиняний кіт – 2018».

Як дійти до такого успіху та писати книги про зневіру, любов та про сенс життя. Що надихало Анастасію, коли приходила творча муза та про секретну манеру письменства читайте у нашому інтерв`ю.

-Доброго дня, Анасиасія. Дуже приємно познайомитися з Вами. Давайте наших читачів познайомимо з Вами. Розкажіть трішки про себе? Де навчались, працювали, чим живете?

Вітаю. Я львів’янка. Навчалася у ЛНУ ім. І. Франка на факультетів міжнародних відносин. За фахом – економіст-міжнародник, перекладач. Працюю копірайтером. Живу творчістю. З дитинства граю у міні-футбол, веду блог в інстаграмі під ніком @innspirit. Не уявляю себе без книг та подорожей.

- Як у такому молодому віці дійшли до письма?

Сьогодні – це вже не молодий вік. Були й ті, хто починали у 16. Писати любила завжди, чудові твори у школі, згодом – короткі оповідання, казки у соцмережах. Свій перший великий роман написала у 2013 році. У 2016-му він здобув перемогу у «Коронації слова».

- Що Вас найбільше надихає? А що гнітить?(притуплює вашу наснагу до письма).

Надихають читачі та їхні відгуки. Підтримка рідних і близьких. Гори, море, гроза та зливи – натхнення. Гнітить – «нічогонеробіння».

- «Сіль для моря, або Білий Кит» книга, яка стрімко заполонила полиці книголюбів, велика кількість позитивних відгуків, легендарні премії. Це вражає! Тому спробуйте привідкрити завісу успіху?

Працювати і любити те, що робиш. Насправді я дуже вдячна україномовному букстаграму (так у інстаграмі називають «секту» книжкових блогерів). Спершу з’явився перший відгук і це стало точкою відліку – за ним відгуки посипалися один за одним. Це справжнє щастя для автора – коли його активно читають.

- Як починали писати роман? Які моменти найважчі, а які найпростіше писались?

Перший роман писався на чистому натхненні. Наче хтось чи щось диктувало мені. Мабуть, це була муза. Я написала роман на 100 тис. символів за кілька тижнів – просто щодня сиділа і писала-писала-писала. Усе було на одному диханні.

- Ким мріяли стати у дитинстві? Чи уявляли себе письменником?

Вчителькою. Точно пам’ятаю у перших класах уявляла себе вчителькою. Мені подобається бути лідером, надихати. Зараз ця мрія по-своєму втілюється. Письменницею ніколи себе не уявляла.

- Розкажіть що читає Анастасія Нікуліна? Улюблені Ваші книги? І, звісно, які не припали до душі.

Читаю з дитинства і дуже багато. Ш. Бронте «Джейн Ейр», Д. Сеттерфілд «Тринадцята казка», К. Льюїс «Хронікі Нарнії», Р. Бредбері «Кульбабове вино», Кінг «Мізері», В. Вокер «Всього не забудеш», Н. Ґейман «Історія з кладовищем», Д. Корній «Гонихмарник», Я. Каторож «Стожар». Люблю Кіза, Мартіна, Дяченків, Роздобудько, Дашвар, Кідрука, Флегг.

- Які Ваші творчі плани?

Написати багато класних книг. ☺

- Яким Ви уявляєте свого читача?

Цікавий, комунікабельний, творчий, відкритий, багато читає та веде профілі у соцмережі. На одній натхненній хвилі.

- Як гадаєте, чому важливо популяризувати книгу саме зараз?

Думаю, що книгу важливо популяризувати і зараз, і у майбутньому. Книга розвиває фантазію, знайомить з життям та дозволяє ширше дивитися на світ. А мрії та уява – це вже крок до великих та важливих цілей.

- Які є у вас секретні прийоми миттєвого письма? Чи Ви полюбляєте не поспішати та насолоджуватися процесом?

Пишу на ноутбуці. Особливих секретів немає. Миттєві ідеї записую на телефоні. Не люблю ручки та блокноти – тільки Word.

- Як гадаєте, що бракує сучасній українській літературі? А чого вже забагато?

Живих текстів з живими персонажами, які живуть тут і зараз і не подаються зефірно-солодко, не лише страждають, а готові боротися за своє. Щоб упізнавати себе, бачити своїх сусідів та друзів. Хочеться якісного горору та містики. Серії детективів та фентезі саме у форматі покет-бук від українських авторів і українською мовою. Забагато – дидактичних, повчальних та моралізаторських творів.

- І на останок поділіться своєю улюбленою цитатою? І поясніть, чому саме вона?)

«У житті немає меж, є тільки перешкоди, і будь-яку перешкоду можна подолати» – Девід Бель. Цитата одного з творців паркуру – екстремального виду спорту, яким я займалася. Думаю, додаткових пояснень вона не потребує. Тільки вперед, тільки вгору!

Дуже дякую за щиру розмову. Мені було дуже приємно познайомитися та поспілкуватися з Вами.