«Захоплюватись алхімією означало – бути в тренді»

Розмова з Андрієм Зіменковським про таємні знаки, людське призначення, сучасну науку і янгольську пір’їну

З нагоди виходу книги «Алхімія без упереджень» - справжньої енциклопедії давніх (і сучасних!) знань - майже про все, присвячене цій екзотичній науці, поговорили з її автором Андрієм Зіменковським, заслуженим діячем науки і техніки України, доктором медичних наук, професором, завідувачем кафедри менеджменту в охороні здоров’я, фармакотерапії і клінічної фармації у Львівському національному медичному університеті ім. Данила Галицького.

- У вашій книзі, що має вигляд справжньої енциклопедії, присвяченої алхімічній науці, запропоновано пізнати захоплюючий, містичний, прихований зміст таємних знань і таємничих вчень. Оскільки давно відомо, що алхіміки шукали еліксир вічного життя, філософський камінь і можливість перетворити метал на золото, то про які таємні знання і вчення можемо говорити вже сьогодні? Простіше кажучи, що нині дає нам алхімія? Яка з неї користь?

- Почну з останнього. Яка користь ? Цікаве запитання насправді. Це не лише історія. Це спогади про те, що ми колись уже знали. Алхімія спонукає шукати себе, свій шлях, удосконалюватись, замислитись, для кого і для чого ми існуємо, куди йдемо – всі разом і кожен індивідуально, чим і ким ми є, і в який бік нам варто розвиватись і допомагати еволюціонувати нашим дітям. Та зрештою, користь, як і від кожної науки, яка торує шлях до знань. А яка користь від знань? Їх ніби не помацаєш так відразу… Навіщо вчитись і працювати, якщо можна кинути у вогонь шматок заліза, додати порошочку (як спеції до страви) і вийняти з вогню злиток золота, чи не так? Хіба це не подібно на те, як сьогодні в нашій країні блогерка без освіти, описуючи свій «насичений» день, отримує тисячі доларів і сотні тисяч «лайків» і стає, відповідно, кумиром молоді. У той же час, професор, який все життя вчився, продовжує вчитися і поклав свої кращі роки на вівтар науки, має від нашої держави зарплату, меншу за касира на касі в супермаркеті… І це не тому, що в касира супермакету така висока зарплатня – просто в професора низька. Ну, так, адже в нього робота цікава. Так колись жартували про вітчизняних науковців, кепкуючи з їхніх мізерних зарплат. Звичайно, мова не про касира. Сьогодні це можуть бути і кандидати наук: наука – це архіцікаво, але дітей рукописами не нагодуєш. Учасники алхімічного процесу (не шарлатани, звісно), може, ніколи й не отримуючи, так званих, алхімічних «продуктів» (філософський камінь, еліксир, золото тощо), ставали, натомість, незламними, освіченими, мудрими, потужними винахідниками, лікарями, фармацевтами, експериментаторами-науковцями, філософами і наставниками-вчителями обдарованої молоді. Сьогодні нам усім потрібне все, що й раніше: знання, незламність, мудрість, порядність, чесність, наполегливість і шана освіченим, які знають більше, ніж інші. Тобто – більше, ніж ми. І повага до того, хто чогось таки та й досяг у такій нелегкій царині як наука. Поваги суспільства, держави і профанів (ті, хто починають студіювати хоч щось). А таємні знання (як і знання взагалі) не для всіх. Вони не падають, як сніг, на голову невігласу. Це не презент чи бонус, або виграшна лотерея. Це Боже Світло. Навіщо людям надможливості, якщо ще «банальні» можливості не використані? Для того, щоб народити Ісуса, треба спочатку стати Марією…   

- Чи зустрічалися вам під час вашої наукової діяльності люди, які займаються алхімією? І чи траплялися вони вам зокрема в Україні?

- Думаю, що вони є. І в Україні також. Проте мені не траплялись. А от потужних науковців таки зустрічав. Справді пощастило. Свідомо не називаю прізвищ. Академіки, звісно, частіше. Справжні. І справжніх академій, а не «громадських об’єднань». Не тільки з України. І що характерно для них усіх: ці люди у віці понад 80 чи навіть понад 90 мали надзвичайно світлий розум, юначу пам'ять, проникливий, абсолютно молодий погляд. Я так і думав: ніби точно якийсь еліксир вживають – це справді кидалось в очі! Світлі душею люди. Притягували до себе чимось дуже потужним. Такі зустрічі запам’ятовуються на все життя. МабутьЄ можна назвати їх так званими Посвяченими. У той же час, зазначу, що алхіміки точно не звикли рекламувати себе. Звісно, справжні. Ви ж розумієте, що навряд адепти алхімії сьогодні в точності повторюють все, що робилось багато років тому упродовж, зрештою, 15 століть. Я не здивуюсь, якщо всі дослідження стали віртуальними і перенеслися суто до комп’ютера. Нові технології. Нова алхімія. Думаю, що і назва якась тепер зовсім інша. Тому ми й не бачимо зв’язків. Може, щось із психологічних наук. Чи наук про мозок та його роботу. Не знаю. Це ж приховується ретельно. Не сумнівайтеся.

- Розкажіть, що спонукало вас зайнятися дослідженням алхімії? Можливо, були якісь таємничі знаки, символи чи послання зверху?

- Якщо чесно, мені здається, що все, що ми робимо, так чи інакше, дається нам зверху. Та сама інтуїція – може, це голос Янгола, чи інсайт – осяяло раптом чи наснилось із чіткими інструкціями до чогось. Одне скажу впевнено – немає випадковостей. Є знаки, які нам постійно надсилаються, але ми їх не помічаємо, не розуміємо, не пов’язуємо ні з чим, не вміємо тлумачити. Це як погана комунікація – хтось посилає нам якісь сигнали, а ми їх не чуємо, не розуміємо, тож і не відповідаємо. От і немає комунікації. Або ж ми просто ще не готові до неї. Комунікація – це діалог. Є й інше. Помічаємо, що повільно опускається пір’їнка  – піди знай, чи це з крил Янгола, чи просто хтось подушки старі вибиває… От і думай тепер, знаки це чи побут. 

- Відомо, що церква в різні часи то забороняла алхімію, то користала з неї для власних духовних потреб. А як ставилася до алхімії офіційна наука? Чи була взагалі алхімія каталізатором прогресу, і які існують приклади цього?

- Та ж алхімія і була ні чим іншим як офіційною наукою! Взагалі, книги, знання у всі часи, окрім сьогоднішнього, були предметом розкоші. Якийсь час займатись алхімією, астрологією, усіма видами магій було модно й ознакою заможності. Тож захоплюватись алхімією, означало, як сьогодні кажуть, – бути в тренді. І каталізатором алхімія була неабияким для багатьох наук – хімія, фізика, мінералогія, металургія. А ще метафізика. Це як мінімум. Основний приклад, на мою думку – це те, що ми сьогодні користуємось атомною енергією. Але, підкреслюю – на мою думку. Має бути також ще щось, що вдалось завдяки алхімії отримати. Насправді дуже важливе. Проте, ми навіть не здогадуємось. Це поза нашим розумінням. В іншому мабуть, вимірі. Людині ще зарано, певно, це знати. Десь прочитав цікавий вислів – каталізатор див. Так от, алхімія і була тим каталізатором див. І винаходів. А ще – не все те видиме, що існує, або не все реально існуюче має бути видимим. І офіційна наука це, здається, вже визнає.  

- Ви пишете, що в минулому існували цивілізації, які мали уявлення про атомну енергію і були знищені невмілим з нею обходженням. Розкажіть, що це були за цивілізації, і чи використовували сучасні вчені їхній досвід при створенні ядерної зброї ?

- Це дуже і дуже непросте запитання. Я переповідаю лише те, про що писали і переповідали інші. Звісно, є історичні свідчення того, про що Ви кажете. Офіційна наука, як завжди, не просто обережно до цих фактів ставиться, а швидше, агресивно відкидає. Це одразу ж наштовхує на думку замовного процесу: ніби хтось невидимий поставив табу над альтернативною історією. Це як з велетами. Розуміємо, що вони таки існували, бо вже занадто багато свідчень, і, в той же час, вся наукова спільнота в один голос стверджує, що їх не було. Ми ж далеко не перша цивілізація тут. Відомий факт. Невміле обходження зі зброєю?! Та де там! Навмисне знищення одне одного! Не замислюючись над наслідками. Через агресію, невігластво і патологічну жагу до панування над іншими народами. Пам’ятаєте, як був захоплений Ковчег Заповіту? Тисячі загинули, хто поруч із ним виявився. Отямились і повернули господарям. Невгамовне бажання панувати над іншими націями – хіба не це бачимо сьогодні ? Чи не застосування ядерної зброї знову, черговий раз боїмося? Історія точно крутить свої ролики ще і ще… Нас вчать. Тільки ми не хочемо вчитися. А чи використали досвід колишніх цивілізацій, важко, звісно, сказати. Існує ж версія, що ми нічого нового не створюємо, а насправді – згадуємо підсвідомо, що було відомо з давніх-давен тим, хто населяв тоді планету. Добре було б, якби згадали, що війна може знищити все, то, може б, скоріше припинилось це тотальне зло, пов’язане з війною.  

- Ви також вважаєте, що за езотеричної доктриною, кожен із нас має точне уявлення про те, як він повинен прожити своє життя. Однак, частіше ми не знаємо, як відкрити в собі ці Знання. Як саме допомагає це здійснити алхімія? І чи не відкрилася вам самому правда про ваше власне призначення?

- Бог дає нам вибір. Далі вже ніби – ми самі. Насправді, вибрати, на мою думку, – це найскладніше в житті. Більшість із нас традиційно постійно ставить собі запитання – чи правильно ми чинимо, чи вірний шлях або рішення вибираємо. Цей вибір, відповідно, змінює наше і не лише наше життя. Причому сценаріїв доволі багато. Ми звикли у всьому передбачати, чекати, шукати, тобто добувати результат. І це нормально, мабуть. Практично, прагматично і матеріально.  Алхімія ж основний акцент робить на процесі. Чому? Бо процес – це шлях до вдосконалення, опалення вогнем і охолодження, очищення. В алхімії – повернення людини до абсолютно чистого стану Адама до гріхопадіння. На жаль, а може і на щастя, правда про моє власне призначення мені не відкрилась. З одного боку – якби    відкрилась – знав би точно, що залишилось зробити і скільки часу на це маю. А на щастя – бо традиційно люди не мають знати такі таємниці. Страшнувато якось, коли відкриються двері. До таких речей треба бути особливо підготовленим. Думаю, що мені зарано це знати. Та й занадто тоді б усе було просто. Якби задум Бога був такий, щоб кожен із нас знав своє призначення наперед, то так би і було. Напевно, ми про це вже взнаємо за завісою. Нам усім дали інструкції – не вбий, не кради, люби, ну, Ви знаєте далі. А як ми ці рекомендації виконуємо – індивідуальна відповідальність і вибір кожного. От десь там на цьому шляху, певно, й сховане наше призначення. Якщо ми про це себе питаємо, то вже правильною дорогою збираємось йти.

- Чи можете розповісти про ваші найближчі плани у творчому сенсі? Чи будете далі працювати над «алхімічною» темою чи маєте інші?

- Насправді, я не люблю розповідати про свої плани. З одного боку, як кажуть, «щоб не смішити Бога», хоч Він і так знає всі наші думки і майбутні теж… З іншого – це ж дуже відповідально – заанонсував щось і не зробив, в силу різних причин. Тоді виходить, що ніби обманював… Звичайно, можливе друге видання «Алхімії…». Ще дві книги в роботі, але все ж таки тут зберігатиму інтригу. Одне скажу, що далі притримуюсь уподобань тематики теологічної, а навіть – езотеричної. Думаю, що ті книги, які ще маю    зробити – зроблю. Бог допомагає.

- Дякую за надзвичайно цікаву розмову, і хай вам щастить у всіх ваших майбутніх продовженнях і починаннях.

Розмовляв Ігор Бондар-Терещенко