«Прямуй до мрії, якщо ти цього хочеш  - твоя мрія здійсниться»

Що таке успіх? Чи можливо бути повністю задоволеним своєю роботою і сприймати її як хобі, як мрію, яку через довгу клопітку працю вдалося втілити в життя? Дуже щаслива бачити людей, які «горять» своїм ділом, по-справжньому закохані у роботу, невпинно йдуть до мети, незважаючи на труднощі та перешкоди…Які по-справжньому щасливі, від того чим займаються та виконують своє призначення. Ось з такою людиною «випадково» познайомилась на студії звукозапису… Кирило Попович  в 18 років відкрив свою студію звукозапису, а вже в 19 створив власний лейбл (фірма звукозапису, компанія чи група компаній, яка займається записом, розповсюдженням та просуванням аудіо матеріалів).

Розкажіть трохи про себе, звідки Ви, чому і як вирішили займатись музикою, звукозаписом?

Мене звати Кирило Попович, родився 26-го квітня 1999р. Я молодий музикант – самоучка. Шістнадцять років я проживав у Вінницькому районі, с. Пасинки. З малечку цікавився танцями та музикою, так як вся сім’я була музикальною. В один момент я пішов навчатись в Шаргородську музичну школу на акордеон, та провчився всього лиш 2 роки, так як в основному байдикував, але не навчався. В 9 років я написав свою першу пісню, це була пісня в стилі «Реп». В 10 років я її записав на касетний магнітофон, та записав до них безліч різних пісень. Звукозаписом цікавився ще з 10-ти років, але ніколи б не міг подумати що буду мати власну студію звукозапису.

В 2016-мі я приїхав у Київ на навчання, поступивши в коледж, я рік просидів дома виходячи лише в магазин, я сидів та записував більше і більше пісень.

Потім мені дуже пощастило познайомитись з наставницею, колегою, та кращим другом Безою Іриною Федорівною. Беза Ірина - педагог, організатор, композитор, виконавець.

Нас познайомив мій брат Григорій, який і розказав Ірині що я займаюсь записом. Через місяць-два, Ірина запропонувала зробити свою студію звукозапису, я вірив в це, але не знав чи вдасться нам, але ми пішли на цей риск. В той час я був вокалістом в музичному екс-колективі "G.P"(“Great People”) яку засновав мій брат Григорій. Там я познайомився з гітаристом групи Олексієм Журбою, який підключився до нас в команду.

Так як нам прийшлось власноруч робити всю роботу при створенні студії, від покинутої "Кіно-будки" до студії звукозапису. Ремонтом та дизайном зайнялись мій батько, та старший брат Олексій.

Ось так і створили студію звукозапису.

• Хто надихнув / надихає Вас займатися цією справою?
•  Брат Григорій надихнув мене займатись музикою, тому що я рівнявся на нього з малечку, він завжди був і є для мене головним кумиром.

Хто надихає? - навіть не знаю як відповісти, є багато факторів. Дивлячись над чим працюю сьогодні/завтра, якщо в мене на душі романтика, звісно ж надихає моя кохана.

Якщо я починаю писати щось веселе, мотивуюче, то це я знову переслухав кумира Макса Коржа.

-     Як Вам вдалося відкрити студію? Які труднощі виникали, і чому саме в Вишгороді вирішили?

- В Вишгороді ми відкрили першу нашу студію, тому що нам зручно, так як Беза Ірина та я проживаємо у Вишгороді. На майбутнє планується відкриття студії в Києві.

Труднощі… їх в основному не було, напевно саме складніше було влитись в роботу, так як при створенні студії я не вмів зовсім зводити, записувати, мастерингувати, це вже я навчився у процесі.

- В якому стилі, жанрі працюєте?

- Я працюю у дуже різних жанрах, в основному змішую від 2-х до 6-ти жанрів в один трек. На даний момент працюю над альбомом, більш в жанрах (Dub-step, rap, pop, hip-hop)

- Чи бували моменти творчої кризи, вигорання? Яким чином це долаєте?

-Чи бували моменти творчої кризи? - звісно ж були, в кого їх немає?

Дуже часто здавався на половині дороги до чогось великого, та не контролював це.

Дуже часто вигорав також, частіше напевно чим писав пісні, долав це напевно тими людьми, які поруч та підтримують мене. Подолав, та на даний момент займаюсь написанням альбому.

- В чому черпаєте життєву енергію для роботи?

Напевно енергія в тому, що це моє, та я не просто займаюсь написанням музики, я живу цим способом життя. Музика стала для мене самим кращим другом, та коли мені на душі стає погано, я йду до цього друга за допомогою, і він дуже добре допомагає.

Я можу часами, та що часами, мій рекорд для самого мене встановлений в 2019 році, я жив на студії, я їздив додому на пару годин, лиш щоби нормально похарчуватись хоча би раз на 2 дня.

- Як вам вдалося поєднати роботу і хобі? Які ще маєте зацікавлення?

Спочатку це було навіть не хобі, це був інтерес до написання музики, типу як це робиться, а що таке kick, а що таке snare, і так почав писати власні інструментали.

Завжди мав зацікавленість до екстриму, з дитинства пригав по кришам, займався сам танцями стилю хіп-хоп.

-Що хотіли би побажати тим, хто ще «шукає» себе у творчому становленні?

Хочу побажати успіхів, так як удача для неудачників. Скажу ті слова, які мене мотивують

«Прямуй до мрії, якщо ти цього хочеш, твоя мрія здійсниться»

Завжди будуть неудачі, але їх потрібно перетворювати в кращі зміни, та робити для цього максимально все, що можливо, та не можливо!

Спілкувалася журналістка IntoNation Гладких Анна