Хтось відчуває себе доволі добре, а хтось постійно занепокоєний: як справлятись зі стресами

Життя, в якому все йде так, як хочеться і всі потреби задовольняються – недосяжна нірвана. А в реальності через зовнішні і внутрішні впливи нам постійно необхідно щось змінювати, пристосовуватись. Проте деякі люди стабільно відчувають себе доволі добре, а деякі – живуть в стресі та весь час занепокоєні, адже сприйняття світу залежить від того, як ми сприймаємо себе. Психотерапія допомагає розібратись в причинах невпевненості, збалансувати самооцінку, щоб з наснагою й інтересом відкриватися чомусь новому та впевнено долати труднощі.

Спілкуємося з психоаналітиком Олексієм Лемещуком про різне сприйняття стресу та як з ним успішно справлятись. 

Олексій Лемещук: психоаналітик, спеціалізується на одній із найпередовіших течій динамічної психотерапії – «Психотерапія, сфокусована на переносі», співавтор освітнього курсу для психологів «Межова організація особистості як наслідок травми розвитку», член Українського психоаналітичного союзу і Міжнародної спільноти сфокусованої на переносі психотерапії ISTFP.

«Для мене важливо не лише позбавити болісного симптому, а й допомогти людині прийти до щасливого життя. Тому я працюю не з симптомом, а з людиною.»

занепокоєння, яке заважає розслабитись

Що означає «стрес»? Здебільшого під стресом мається на увазі напруження організму, захисна реакція у відповідь на несприятливі фактори, мобілізація ресурсів для пристосування до змін оточуючого середовища…

Ви привели одне з найбільш поширених визначень стресу, коли під стресом, у найзагальнішому вигляді, мається на увазі реакція на щось зовнішнє. Слово «стрес» запозичене з англійської. Якщо ми заглянемо в McMillan Dictionary, то побачимо таке визначення:

a worried or nervous feeling that stops you relaxing, caused, for example, by pressure at work or financial or personal problems

Переклад: почуття занепокоєння чи нервозності, яке заважає вам розслабитись, наприклад, викликане тиском на роботі, фінансовими чи особистими проблемами

Трохи далі (значення 1b):

a situation that makes you feel stress

Переклад: ситуація, яка змушує вас відчувати стрес.

Тобто, стрес – це, з одного боку, реакція у вигляді занепокоєння чи нервозності на зовнішні або особисті проблеми, а з іншого боку – це і ситуації, що викликають таке занепокоєння та нервозність.

Якщо продовжувати міркувати, то в яких ситуаціях ми відчуваємо занепокоєння чи нервозність?

Плачуча дитина, повінь, відчуття голоду, різке зниження доходів, нерозділене кохання, ранній ранковий підйом, необхідність робити щось без бажання… Такі різні явища, проте всіх їх можна назвати одним словом – стрес.

починає чогось не вистачати,
адже в кожної людини є біологічні та психічні потреби

Що відбувається саме з психікою, психологічним станом людини в ситуації стресу? Від чого залежить те, як ми реагуємо на стресову ситуацію?

Скажіть, ну хто не мріяв про таке життя, коли все йде так, як хочеться, коли всі потреби задоволені і людина знаходиться в повністю комфортному та задоволеному стані? Проте то нам починає чогось не вистачати (адже в кожної людини є вроджені біологічні та психічні потреби), то зовні щось відбувається і нам потрібно змінити своє життя під впливом цих змін. У  будь-якому разі нам потрібно провести певну роботу.

Якщо така робота зумовлена зовнішніми причинами, то алгоритм реакції такий:

1. сприйняття обставин;
2. первинна інтерпретація обставин (відбувається дуже швидко в підкіркових відділах головного мозку; це означає, що ми не можемо прослідкувати за такою інтерпретацією – вона відбувається автоматично в несвідомій частині психіки на основі всього нашого попереднього життєвого досвіду);
3. емоційна реакція (котра зумовлена синтезом відповідних нейромедіаторів, гормонів, тілесними реакціями);
4. тут може бути дія (в цьому випадку рефлекторна);
5. вторинна інтерпретація обставин, за участі неокортексу, коли вже задіяна свідома частина психіки;
6. опрацьована емоційна реакція;
7. обдумані дії.

Якщо робота, яку нам довелось виконати, щоб відчути себе задоволеними, обумовлена внутрішніми факторами (тиск незадоволених фізіологічних чи психологічних потреб), то алгоритм реакцій такий:

1. тілесне відчуття і емоційна реакція (наприклад, відчуття голоду, спраги, почуття самотності, нудьга);
2. сприйняття та інтерпретація психікою тілесних відчуттів та емоцій;
3. дії (а в деяких випадках – відмова від дій).

стрес та негативні емоції
допомагають орієнтуватися в цьому світі

Які емоції переживаються під впливом стресу?

Ви правильно підмітили, що всюди є емоційний компонент. Часто цей емоційний компонент має негативне забарвлення. Саме складні, дискомфортні емоції змушують нас оцінювати зовнішню чи внутрішню ситуацію так, щоб ми почали діяти. Тобто, це в будь-якому випадку стрес.

Виходить, що життя без стресу – це нірвана. Недосяжна. А все наше життя – це суцільний стрес…

Як бачите, не все так просто з цим стресом.

Якщо ж говорити про емоційний стан людини, то в моменти стресу людина відчуває негативні, дискомфортні, складні емоції. Та саме такі емоції і спонукають нас до того, щоб позбутись від них, тобто зробити щось, щоб знову стало добре.

Якщо поглянути на стрес з цієї сторони, то виходить, що стрес та негативні емоції, що його супроводжують, допомагають нам орієнтуватись в цьому світі. То чому ж ми тоді говоримо про епідемію стресу, як про щось погане? Від чого залежить наша здатність ефективно справляться з мінливими та невизначеними обставинами? Від чого залежить наша здатність успішно задовольняти свої тілесні та психологічні потреби? Відповіді на цю частину вашого запитання давайте відкладемо, але точно до них повернусь – вони важливі.

хтось відчуває себе доволі добре,
а хтось постійно занепокоєний

Кажуть, «сучасне життя – постійний стрес». Безумовно, ми живемо в період швидких змін, світ дуже динамічний. Але чи обов’язково насправді весь час бути в стресі? І яка альтернатива?

Ми, звісно, можемо змовитись з вами і почати дивитись на наше життя як на жахливе та важке випробування. А можемо подивитись довкола і подумати: «Хм, справді, чому хтось відчуває себе в цьому світі доволі добре, а хтось постійно занепокоєний?»

Так, людина, яка постійно нервує і турбується через реальні чи надумані приводи, дійсно доволі нещасна. Людина, схильна до занепокоєння, завжди знайде привід переживати про щось.

Саме у відчутті зрілості є вихід зі світу занепокоєння. Під зрілістю я розумію психологічне здоров’я, коли є віра в себе і свої сили (впевненість), здатність до глибокого та багатовимірного розуміння себе, інших людей та життя в цілому (а не зведення всього до спрощеного сприйняття погано-добре), здатність до створення та підтримки глибоких відносин з іншими людьми, досвід креативного творчого вирішення різноманітних проблем і ситуацій.

природно і нормально відчути тривогу чи нервозність

Зараз в побуті практично немає прямих загроз життю. Відповідно, ті чи інші реальні ситуації однією людиною можуть сприйматись як стресори, а для іншої практично нічого не означають. Виходить, справа не в зовнішніх чинниках, а в тому, як ми їх сприймаємо?

Абсолютно з вами згоден. Нещодавно побачив книгу з дуже красномовним заголовком «Страх. Чому ми  неправильно оцінюємо ризики, живучи в найбільш безпечний в історії час» (автор – Ден Гарднер). Процитую одне речення з анотації до неї: «ЗМІ малюють нам тривожну і страшну картинку. Тероризм, кіберзагрози, грип, генетично модифіковані організми, заражені продукти харчування – нові загрози вилізають як поганки».

Дійсно, новини постійно розбурхують кров. І якщо орієнтуватись тільки на ЗМІ, то складається враження, що ми живемо в найбільш небезпечний час в історії людства – стихійні лиха, техногенні катастрофи, вбивства, війни.

Та справа тут не тільки в ЗМІ.

Коли у вас немає готового хорошого рішення для життєвих питань, чи ми знаємо, що вирішення тих чи інших питань передбачає певний шлях, не всі етапи якого нам приємні, то це природно і нормально відчути тривогу чи нервозність. Питання тільки в інтенсивності цього занепокоєння.

Наприклад, для одного юнака запросити дівчину на побачення викликає різні емоції (збудження передчуття, інтерес від невизначеності реакції дівчини, легке занепокоєння є, але воно не  має вирішального впливу на емоційну картину в цілому), а інший не може зважитись на це через підвищене занепокоєння і тривожність.

Для більшості людей вийти в супермаркет за продуктами – це щоденна рутина, яка не викликає ні занепокоєння, ні нервозності. Але уявіть, є люди, для яких це може стати проблемою – вони будуть сильно схвильовані і їм доведеться довго налаштовуватись, щоб сходити за покупками. Хтось з радістю займеться скелелазінням і альпінізмом, а хтось, уявляючи себе за цими заняттями, починає панікувати.

Отже, чим зумовлюється таке чи інакше сприйняття? Від чого залежить, буде для нас ситуація стресовою, або ні?

Те, як ми сприймаємо світ навколо, значно залежить від того, як ми сприймаємо самих себе. Це нерозривно пов’язано. Люди більш впевнені в собі разом з впевненістю зазвичай відчувають внутрішнє благополуччя та оптимістично дивляться в майбутнє. Глибинно такі люди впевнені, що вони  зможуть справитись з переважною більшістю викликів оточуючого світу. В протилежність їм люди невпевнені схильні перебільшувати небезпеки оточуючого світу і дивитись в майбутнє з острахом та настороженістю. Їм здається, що вони не справляються з життям, що теперішнє і майбутнє повне небезпек. Для людей не дуже впевнених в собі будь-яка зміна звичного перебігу життя здається стресом, для подолання якого потрібно постійно мобілізуватись.

Чим менше впевненості в собі – тим страшнішим виглядає життя і тим в більш напружений стан приводить себе людина, мобілізуючись.

несвідоме визначає те, як ми сприймаємо та інтерпретуємо обставини

Про деяких людей кажуть: «створює собі проблеми». Тобто вв’язується в конфлікти або бере на себе непосильні обов’язки. Обирає екстремальні розваги. У відносинах постійно вимагає новизни, драми, може регулярно міняти партнерів або залишатись з тим, з ким погано. По суті – штучно поміщає себе в стресові умови, не усвідомлюючи цього? Чим обумовлена така поведінка?

Якщо продовжувати гіпотетично міркувати про цю людину, то ми бачимо, що у неї є ряд складнощів. Перше, це проблеми з близькістю та інтимністю – неможливість встановлювати глибокі довгочасні задовольняючі відносини. Друге – вона створює в своєму житті багато «двіжу».

Але перед тим, як міркувати про цю гіпотетичну людину, важлива примітка. Ми здебільшого живемо нашим несвідомим. Саме воно визначає те, як ми сприймаємо та інтерпретуємо обставини. Такі несвідомі схеми обробки інформації і автоматичне реагування (в нейропсихоаналізі ми їх називаємо предикціями) ми засвоюємо в ході нашого розвитку з дитинства. Якщо уявляти метафорою співвідношення та взаємодію несвідомої та свідомої частини психіки, то уявіть мустанга з вершником, який не може керувати цим мустангом. Вершник вже давно скаче на мустангу, але йому так нестерпно від думки про свою безпомічність, що він вирішив, що немає ніякого мустанга. Це він сам скаче. І тоді йому доводиться постійно обґрунтовувати дії мустанга, видаючи їх за свої рішення, хоча дії і реакції мустанга він то розуміє, то ні. Мустанг в цій метафорі – це несвідома частина психіки, а вершник – свідома.

Повернімось до вашого запитання. Дуже часто люди створюють собі повне життя такого «двіжу», щоб не помітити чогось неприємного всередині. Наприклад, потреба в любові і прив’язаності – одна з базових психологічних потреб кожної людини. Якщо ми не зможемо створити такі відносини з іншою людиною, то відчуваємо спершу паніку (згадайте ситуації, коли одна людина залишає іншу), а потім депресію. Людина, яку ви описали, хронічно невдоволена в любові і прив'язаності. Схоже, що глибоко всередині неї ховається хронічний депресивний стан, але щоб його не помітити, їй доводиться займатись відіграванням (цей психоаналітичний термін означає здійснення дій, щоб знизити неприємну емоцію або не відчути її взагалі).

Але як може бачити ситуацію сама людина:

1. Вона може звинувачувати всіх партнерів, що це з ними щось не те,  тому їй з ними стає нецікаво.

2. А замість нудьги і депресії (які говорять їй: «Агов, чуваче, в тебе великі проблеми з близькістю, давай їх вирішувати, сходи хоча б до психолога»)  – екстремальні розваги, звалювання на себе непосильних обов’язків, вплутування в конфлікти.

постійне занепокоєння, напруженість –
привід задуматися про власний психологічний стан

Коли людина постійно відчуває стрес – це може призвести до якихось психічних розладів? Чи, навпаки, постійне напруження – це вже симптом?

З Вами дуже приємно розмовляти – Ви глибоко розумієте тему. Я теж  вважаю, що постійне занепокоєння, почуття напруженості – це привід задуматися про власний психологічний стан.

В цілому, в цьому світі є можливість влаштуватись так, щоб було доволі комфортно жити. Уявімо собі людину, яка часто роздратована, її багато що не влаштовує в житті, при цьому вона або не міняє життя так, щоб стало більш комфортно, або застосовані зміни не приводять до зміни емоційного стану. В цьому випадку є привід  задуматись про те, що причини можуть бути внутрішніми (тобто психологічними) і їх варто вирішувати спеціальними методами.

Психологічне здоров’я закладається в ранньому віці, коли дитина виховується в любові, емоційному благополуччі родичами, які щасливі і задоволені своїм життям… Пригадаємо історії пострадянських країн, коли все 20 століття – це війни, революції, розкулачування, голодомори, репресії. Багато крові, багато смертей, тотальна цензура, відсутність свободи, відсутність уваги до психології людини. Можна говорити про те, що ми унаслідували психологічний ефект того жахливого часу, поступово переробляючи психологічні травми, отримані нашими родичами, бабусями і дідусями.

людина живе на автоматі,
докладаючи значних зусиль, щоб продовжувати щоденну діяльність

Як Ви вважаєте, чи існують такі фактори, які абсолютно у кожної людини викликають стресовий стан?

Звісно. Це насилля. Фізичне чи психологічне. До того ж стрес відчуває як людина, яка є жертвою насилля, так і свідки. А в деяких випадках і винуватець.

Що відбувається, коли людина не може справитись з сильним стресом?

В результаті подій, що привели до чиєїсь загибелі, каліцтва, психологічного чи фізичного страждання, виникає психічний стан, що має назву посттравматичний стресовий розлад. При цьому ПТСР може виникати не тільки в учасника подій, але й у свідків чи у людей, які були дуже близькі до постраждалого. І у винуватців (ненавмисні винуватці ДТП, воєнні).

Як можна розпізнати посттравматичний стресовий розлад? Коли потрібно звертатись за допомогою до спеціаліста?

Коли людина відчуває, що її життя розламалось на два відрізки – життя «до» і життя «після». Згасли барви життя, все що приносило задоволення раніше перестало радувати, людина перестала щиро сміятись. Часом нападають приступи тривоги. Є відчуття безсенсовості. Іноді людина намагається штучно збадьорити себе, але вистачає ненадовго. Виникають періоди, коли переповнює туга, безнадійність. Людина живе «на автоматі», іноді докладаючи значних зусиль, щоб продовжувати свою щоденну діяльність.

Якщо щось із цього (не обов’язково все) триває деякий час і не проходить – це серйозний привід попіклуватись про себе і звернутись за психологічною допомогою.

Можливо хтось, хто читає це інтерв’ю, виявляє в себе такі прояви, але не пам’ятає ніякої травмуючої події. Так, дехто живе в такому стані з дитинства чи підліткових років, навіть не уявляючи, що можна жити і відчувати себе інакше.

За нашою пострадянською традицією багато людей живуть так, навіть не підозрюючи, що це не нормально. Що норма – це стабільне відчуття благополуччя і задоволення від життя, інтерес, почуття любові, самореалізованості, осмисленості. І до такого відчуття себе можна прийти з допомогою якісної психотерапії.

психологічно благополучні люди іноді зіштовхуються зі стресом

Чи існує життя без стресу? Як часто, на які обставини психологічно благополучна і психічно здорова людина реагує напруженням, тобто як і наскільки стресувати – нормально?

Життя без стресу існує, звісно ж. В наших мріях))

Я б запропонував вам трохи по-іншому поглянути на другу частину запитання. Психологічно благополучна і психічно здорова людина відчуває впевненість і внутрішнє благополуччя. Всередині неї на підкірковому рівні (це не метафора, саме підкіркові структури нашого мозку відповідають за наше самовідчуття) закарбоване почуття-переконаність: я хороший, я собі подобаюсь, я себе знаю і приймаю у всій своїй складності; наш світ складний, суперечливий, але в  цілому хороший, люди навкруги бувають дуже різні, хтось мені ближче по духу, з кимось я не хочу мати справ, але в цілому люди різноманітні і також складні, і я завжди можу знайти тих, з ким можу бути в любовних і дружніх відносинах. Якщо ж станеться щось несподіване або трагічне, то я зможу з цим справитись.

Стрес є в житті кожної людини. Але якщо одні відчувають, що все їхнє життя – суцільний стрес, то психологічно благополучні люди відчувають, що іноді в житті вони зіштовхуються зі стресом.

впевнена людина дивиться з інтересом і наснагою на щось нове

Вміти ефективно справлятись зі стресом чи жити  без стресу -  в чому завдання людини, яка прагне бути здоровою, гармонійною, реалізованою і щасливою?

Я думаю, що якраз  таки бути здоровим, гармонійно реалізованим і щасливим – в цьому полягає завдання людини.

На наше сприйняття життя і степені його стресовості має великий вплив те, наскільки ми впевнені в собі, наскільки наша самооцінка збалансована (в психоаналізі ми це називаємо нарцисичною рівновагою).

Ці поняття (впевненість, самооцінка) часто використовуються як синоніми, але вони не тотожні. Впевненість – це якесь почуття, досить явне відчуття благополуччя, можливості покластись на себе, опиратися на себе: я справлюсь, я можу. Спокій зосереджений, приємний, наявний інтерес до нового – до того, що буде. Коли впевнена людина  опиняється в новій ситуації, то відчуває більше оптимістичних почуттів про те, що в неї вийде, вона справиться. В протилежність тривожному очікуванню невдач, провалу, з якими зіштовхується невпевнена людина.

Невіра чи сумніви у власних силах, відчуття тривоги, безнадійності і туги – ці почуття супроводжує невпевненість. Це може приводити до того, що людина прокрастинує, або відмовляється від того, щоб пробувати щось нове. Коли людина відчуває невпевненість і пробує щось нове, то відчуває тривогу, страх, як тоді, коли готується, так і коли готуватись непотрібно, то в момент самого цього «нового».

Всі можуть пригадати якісь ситуації, коли підготовка до чогось викликала неприємні почуття, підготовка відкладалась, робота відкладалась або супроводжувалась великим внутрішнім супротивом, тривогою. І саме очікування чогось, так, наче йдеш на якийсь екзамен, випробування. Так себе почуває невпевнена людина, наче дуже багато випробувань в її  житті, екзаменів (тобто стресу). Людина, чия впевненість достатньо висока, дивиться з інтересом та з деякою наснагою на щось нове. А для людини невпевненої в собі нове – це лякаюче випробування.

Життя уявляється більш стресовим для людини, чия самооцінка схильна до значних коливань чи надовго зависає  біля полюсів; а не знаходиться посередині, трохи коливаючись туди-сюди, в залежності від ситуації.

Так, завищена самооцінка – це також проблема. Для людини з завищеною самооцінкою життя також уявляється стресором. В обох варіантах людина наче «випадає» з реальності – з реального уявлення про себе, людей навколо, про світ в цілому.

можна збалансувати психіку
та прийти до щасливого і впевненого життя

Як психотерапія допомагає справлятися зі стресом?

Невпевнена людина не може за допомогою афірмацій стати впевненою. Невпевнена людина не може просто «повірити в себе» чи «не хвилюватись». Її «мустанг» (тобто несвідоме) її не слухається. Але з допомогою психоаналітичної психотерапії можна зрозуміти чому ви невпевнені, які несвідомі механізми приводять до такого відчуття, і поступово трансформувати психіку таким чином, щоб збалансувати самооцінку та прийти до щасливого, благополучного і впевненого життя.