Христина Сирова: "Моя мрія - знову ходити"

3 вересня 2014
Редакція

Христина Сирова – талановита художниця, автор містично-пригодницького роману "Біла ворона в чорному" та збірки поезій "Рибний Хребет", а також просто неймовірно щира та позитивна людина, яка, попри всі негаразди та важку хворобу, несе заряд цілющої енергії та надії в серця тих, хто цього потребує.
 


Що тебе надихає писати?

Емоційні рефлексії, які виникають, зазвичай, від цікавого спілкування з тими чи іншими людьми.

Найголовнішою людиною у твоєму житті є…

Як не парадоксально, але мама. Мені пощастило з батьками. Мама мені і друг, і порадник, і партнер і критик.

Твоє найбільше досягнення, яким ти пишаєшся, це…

Не було ще таких досягнень, бо коли я так скажу – значить вже нема чого прагнути. В мене багато якихось певних досягнень, але найбільшого ще немає. Є якісь моменти, що мене тішать, в тому ж числі і дві моїх книги, і робота: ось вже 2 роки як я працюю з неповносправними дітками та молоддю в реабілітаційному центрі, але все грандіозне - попереду.

Знаю, що не так давно здійснилася твоя мрія, розкажи про свої враження.

Все, чим ми й справді живемо – це ось такі миті, в яких є життя. Тому я часто ставлю собі якісь такі цілі – мрії, і стараюсь їх втілювати в життя. Дуже круто, що мене оточують неймовірні друзі та близькі, які допомагають цим мріям здійснюватись вчасно) 14 липня, на мій день народження, мене зустріла юрба байкерів у Франківську. Прокатали всім містом і від тоді почалась з ними дружба. Вони фантастично добрі люди з дуже хорошими життєвими принципами. А щодо відчуттів на самому байку, о, це неперевершено! Вітер в обличчя, швидкість, руки в боки і наче лечу. В такі миті забуваються всі проблеми. В такі миттєвості відчувається життя на смак.

Чим ти зараз займаєшся, над чим працюєш?

По правді, я геть не вмію відпочивати. Можете собі уявити, але я ніколи впродовж дня навіть не лягаю хоча би на 15 хвилин. В цьому трохи проблема. Адже вміти відпочивати – це дар). Як і казала раніше, працюю психологом – реабілітологом в реабілітаційному центрі вже от 2 роки. Праця важка та цікава, бо, зазвичай, це люди з неврозами, синдромом Дауна або аутисти. Але водночас таке спілкування багато вчить і мене саму. Реабілітанти надзвичайно мене люблять, мабуть тому, що і від мене відчувають ту ж саму любов. Вчусь ще на психолога. Працюю над трьома книгами: новою збіркою поезій, мотиваційною книгою та трилером в тандемі з другом музикантом. Пишу полотна, як художник. Готуюсь до персональної виставки, оскільки маю першу освіту художника-дизайнера. Адмініструю київський гурт Барахта. Готуємо 29 вересня в Франківську, в закладі Пасаж, презентацію моєї книги, а також концерт гурту Барахта і благодійний аукціон. Це загалом буде такий благодійний захід, на якому плануємо зібрати кошти мені на лікування в Німеччині. Назбирали на разі десь 7 тис. євро, а треба ще 43 тисячі.

Як ти вважаєш, поезія - це те, чим би ти хотіла займатися все життя, чи все ж у тебе є ще якісь захоплення, які можуть перерости в щось серйозніше, ніж просто, скажімо, хобі.

Поезія – це не хобі. Зовсім не хобі. "Поет – це стан, а не професія", – казав Роберт Фрост. Ще у підлітковому щоденнику я писала, що хочу бути письменницею та доносити якісь свої думки через літературу до людей. Це частина душі та мислення і для мене це дуже серйозно. Навпаки, я хочу здобути у цьому майстерності та бути популярною, наприклад, як мій улюблений Паоло Коельо. І щоби мої книги так само змінювали людей, як і книги Паоло.

18 липня відбулася презентація твоєї другої збірки поезії "Рибний хребет". В чому символіка такої неординарної назви?

Іхтіс (грец. Ίχθύς; — риба) — давній акронім (монограма) імені Ісуса Христа, складається з початкових літер слів: Ίνσοΰς; Χριστός Θεοΰ Υίός; Σωτής (Ісус Христос Син Божий Спаситель).

Вступним есе "Рибний Хребет" я пояснюю, що я за те, щоби кожен з нас мав міцний духовний хребет, який не буде гнутись у напрямку всякого попутного вітру. Коли є чіткі цілі та пріоритети, тоді все вдається. Я не пропагую жодної із релігій, але віра в живого Бога допомагає твердо ступати по землі.

Що у тебе в планах на найближче майбутнє?

Поки триває тур з презентаціями книги "Рибний Хребет" по містах України. 30 серпня презентувалися в Галичі, 29 серпня - в Івано-Франківську, ще зараз вирішується питання про середину вересня і презентацію в Чернівцях. Роботи з цим не мало, але і задоволення теж. Також, працюю над проектами, про які згадувала раніше, це і виставка полотен, як художниці, і праця над трьома книгами.

Ти дуже весела і життєрадісна дівчина. Що для тебе щастя? У тебе є свій рецепт?

Щастя - це наш персональний вибір. Чесно кажучи, воно не залежить від стану здоров'я, від матеріального забезпечення чи ще від якихось зовнішніх факторів. Якщо прийде усвідомлення цього, тоді кожного дня щось буде приносити нам радість. Щастя і в дощі, і в сонці, і в коханні і у його відсутності, в тому, що ми голодні, і в тому, що ситі. Відкрию вам одну невеличку таємницю – все наше життя - це щасливий подарунок небес. Це цікава пригода, незважаючи на обставини та декорації. Головне навчитись сприймати все з одинаковою радістю і вдячністю: і успіх, і невдачу. Чого вам всім і бажаю.

Від редактора:

Христина – молода талановита дівчина. Це людина про яких кажуть, що вони "світяться". Однак, її нещастя в тому, що через хворобу вона більше не може ходити. Ось, як вона розказує про хворобу на своїй сторінці у Facebook. Просимо усіх небайдужих долучитися до збору коштів на лікування Христини.

"Хвороба прийшла до мене несподівано. Я народилась здоровою і з дитинства займалась бальними та народними танцями, плаванням, їздила на велосипеді. Я навіть не уявляла, що існують подібні захворювання, з якими треба змиритись та навчитись жити. Моя хвороба дуже специфічна: деякі м'язи перестали засвоювати білок і просто ослабли. Я почуваюсь здоровою, а ходити не можу. Також є багато інших буденних справ в яких мені потрібна допомога. Найгірше те, що захворювання прогресує. Може ослабнути весь м'язовий скелет. За класичною схемою можуть ослабнути органи дихання, і тоді - смерть від пневмонії. Я не здаюсь та займаюсь безліччю справ. Вчусь на психолога. Працюю реабілітологом в центрі для неповносправних дітей та молоді. Пишу картини, складаю вірші та прозу, видала дві свої книги. У мене ще багато планів та ідей, але на все це потрібні сили… Та найголовніше - це те, що мене можуть вилікувати. Клініка Фрайбурга (Німеччина) успішно лікує такі захворювання, як у мене. Мені потрібно 2 місяця інтенсивного лікування фізіотерапії, а далі слідувати програмі, яку розроблять спеціалісти клініки. У мене є великі шанси десь за рік часу змогти ходити знову. Я зможу ходити! На лікування потрібно 50 тисяч євро. Таких коштів у мене немає. Мої батьки пенсіонери, і нас немає кому підтримати фінансово. Також ми не маємо нерухомості, яку можна продати. Мої друзі оголосили терміновий збір коштів, адже їх необхідно зібрати до жовтня, щоб вчасно розпочати лікування. Я боюсь, що втративши час, вже не зможу стати на ноги ніколи. Будь ласка, підтримайте мене. Я дуже хочу ходити знову.

Мама (Сирова Надія Іванівна) 0678622564 Реквізити для допомоги: ПриватБанк Номер рахунку: 29244825509100 МФО: 305299 ЄДРПОУ: 14360570 В призначені платежу необхідно вказати: на лікування дочці Сировій Христині Богданівні Кому: Сировий Богдан Олексійович ПІН 1836114858 Для поповнення на карту 5168742064547338"



Матеріал підготовано для Редколегії UA Modna
Автор - Анна Петрик

 

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Михайло Блехман: "Україна для мене понад усе"
Часто-густо замислююсь: як почувається людина, яка виїхала з України багато років тому? І живе навіть не в іншій країні, а в іншій півкулі? А коли ця людина - письменник? Чи отримує він підтримку від колишніх співвітчизників? Чи цікавляться долею митця в Україні? Питань купа, а чи можу отримати на них відповіді...
Читати більше
​Олег Майборода: "Життя дається один раз. І витрачати час на сум не раціонально"
Абетка Олега Майбороди, що вийшла друком у видавництві "Талант" наприкінці 2017 року, вирізняється тим, що вона написана прозою. Прочитала її - і в мене одразу виникли питання до автора. Тим більше, що давно спостерігаю за творчими досягненнями свого земляка
Читати більше