Розкажи про свій гурт?
Гурт "
Malex band" існує вже п'ятий рік. Звичайно, змінювався склад: хтось ішов геть, хтось приходив. Працюємо ми в сфері весіль, корпоративів, концертів; об’їздили з виступами багато міст України. Я фронтмен гурту, основоположник. З мене, власне, все і почалося. Але однодумців було знайти неважко, оскільки в нас була спільна мета
— співати. Зрештою вже протягом двох років склад не змінюється, нас працює семеро.
Знаю, ти пробував себе в багатьох проектах. Розкажи про них детальніше.
Ну колись пробував себе в ролі реп-виконавця (сміється — прим.ред.). Зараз запропонував гурту записати мою стару пісню, яку колись написав. Прийшло, так би мовити, натхнення, і захотілося зіграти наживо, а з часом зняти кліп, обов’язково.
"Зараз дуже легко себе втратити між шаблонними виконавцями, бо їх настільки багато".
Я пригадую, колись мав шалене бажання, платив 50-100 грн за запис пісні, хоч для мене на той час це були великі гроші, але так хотілось себе проявити. Зараз,фінансова можливість є, але на жаль, комерція так підхоплює, що не лишається часу на себе як унікального виконавця. А може, просто вік :) Ну загалом, коли немає стабільної роботи, ти себе постійно шукаєш, а коли все йде помірно, то тебе все влаштовує і ти пристосовуєшся.
"Х-фактор" чи "Голос країни"?
Роки чотири тому ми представляли групу на фестивалі "Червона рута" у Львові. У нас тоді була більш акустична програма. Зараз не дуже розглядаємо такі проекти, але все може бути :)
Як взагалі почалась історія вашого гурту? З якими труднощами стикались?
Коли ми об’єднались, був жовтень 2014 року, як тепер пам’ятаю. То були ті шестеро людей, які практично залишились і по сьогодні. У планах в нас не було виступати на весіллях. Пам’ятаю, як вперше нас запросили виступати у заклад “Камін”, у нас було тоді лише 12 пісень у репертуарі, при чому, що десь 7 каверів, а десь 5 моїх авторських. Ми відіграли, все було круто, і десь вже влітку нас запросили виступити на весіллі, але як запрошентх музикантів — заспівати кілька пісень і піти. Ми відспівали все, шо в нас було, отримали колосальне задоволення.
"Зрештою ми створювали гурт для душі, а потім це стало і джерелом доходу".
Зараз величезна конкуренція між музикантами. Як гадаєш, це бажання людей стати частиною чиєїсь історії чи просто непоганий метод заробити?
Ну, мені здається, зараз залишаються на плаву лише “олдскульні” гурти — ті, що перевірені часом, мають досвід та налагоджені зв’язки. Хоча, не буду брехати, інколи зовсім "зелені" гурти можуть стати поперек горла. Ми розвивались поступово, і не дуже приємно, коли тобі стають на ноги ще зовсім юні музиканти, яким для початку треба сформуватись. Хоча, я переконаний, є кілька гуртів, у будь-якому місті, гуртів-кістяків, які мають вже свою певну аудиторію, матеріал і їх важко зсунути з п'єдесталу.
Чи була ідея перерости з кавер-бенду в унікальний гурт, співати власні пісні?
Була ідея. Зараз плануємо записати пісню на мої слова, до речі, музику писав хлопець, який вже зараз не виступає з нами, бо живе в Італії. І те, що ми хочемо її записати у своєму форматі — насправді для нас дуже важливо. Із тієї точки зору, щоб розвиватися як гурт й поодинці. Ми говорили про це з групою. Ми не можемо бути вічними музикантами, якщо ми хочемо розвиватись у цій сфері, тому нам потрібно буде робити щось, щоб не стояти на місці.
"Без власних композицій високо не залізеш та історію не напишеш".
Розкажи про команду.
Юра Черній родом з Тернополя. Фактично він бас-гітарист. Але теоретично це дуже різностороння особистість. Тарас Гук — один із перших музикантів, з яким ми працювали з 2013 року, саксофоніст. Теж, власне, з Тернополя. Роман Гродзінський — людина-оркестр: грає на багатьох інструментах, дуже талановитий хлопець, наймолодший, до речі, в гурті, йому 22 роки. Віра Трофімова — надзвичайна дівчина, потужний жіночий вокал Malex band. Два роки тому до нас приєднався Магас Іван — скромний хлопчина :) Знаю, що він довго працював у Швейцарії. За освітою акардеоніст, але в нашому гурті став клавішником, ось так :). Мельник Роман — наш барабанщик, який колись з Іваном виступав в одному ансамблі. Зазначу, що саме після його приходу в наш гурт в нас все стало на свої місця, гурт запрацював, як живий організм.
Хто ідейник вашого гурту?
У принципі, це вокалісти: або я, або Віра. Група нам довіряє, а ми любимо експериментувати.
Де черпаєш натхнення?
Гадаю, подорожі дуже впливають на мій творчий стан. За цей рік я відвідав 10 країн: Польща, Румунія, Болгарія, Чорногорія, Албанія, Греція, Хорватія, Словакія, Боснія і Герцеговина. Я вперше цього року сам за кермом перетнув кордон (сміється — прим.ред.) — на наступний рік є безліч планів.
Яка твоя улюблена книга, герой і пісня. Чому?
Люблю читати книги автобіографічні. Улюбленою вважаю книгу Ніка Вуйчича “Життя без обмежень”. Яскравий приклад того, що варто розвиватись і жити за будь-яких обставин. Він надзвичайний мотиватор! Стосовно героїв, то тут, без сумніву, батьки. Це люди, які завжди підтримують, порадять і які зробили з мене того, ким я є зараз.
Сподіваюсь, коли у мене будуть діти, я теж покажу їм такий приклад, який мої батьки показали мені.
Пісня — Andrea Bocelli — Time to say goodbay. Це класика, і такі пісні ніколи не вийдуть з моди.
Є пісні, з якими було вкрай важко працювати? А були, — з якими легко?
Донедавна, буквально тиждень тому, ми ніяк не могли зіграти Fergie — A little party never kill nobody. Ми роки два не брали її, все якось відтерміновували. Не повіриш, але того тижня мали весілля і вперше її там зіграли, звісно, перед тим все гарно з групою розібрали. І вона настільки крута, що ті старання вартували того, що в результаті вийшов такий ефект. Щодо легких пісень, то недавно з першого разу вийшла пісня “Хуторянка”, ми поєднали партію Софії Ротарy з кавером на цю пісню Насті і Потапа — вийшло з першого разу.
Розкажи про якісь шалені весілля? Чи, можливо, є якась історія цікава або ж форс-мажор?
Окрім гурту, я два роки працюю ведучим. І бачив багато всякого (сміється — прим.ред.). Недавно був випадок, коли батько нареченого післав нас, у прямому сенсі. Організував весілля син з дружиною, а йому все не подобалось — ні гості, ні ведучий, ні музика. Але, дякуючи Богу, все обійшлось. Із шалених весіль мені добре запам’яталось твоє (сміється — прим.ред.). Кожний музикант хоче, щоб під його музику відривались, це правда. І коли ти співаєш перший блок пісень, люди танцюють, другий блок — люди теж на танцполі, тоді ти розумієш, що ти не даремно тут, тебе сприймають і ти кайфуєш від роботи. Щодо проведення весіль, то всяке бувало. Бувало, що молода напивалась так, що навіть перев’язувати хустку не було кому, хехе.
Як ти вважаєш ресторанні музиканти і кавер-гурти — конкуренти? Чи, можливо, якось варто відокремлювати те, що ви робите?
Ні, ми абсолютно не конкуренти. У кожного з нас є своя аудиторія, яка сприймає те, що ми робимо.
У вашого гурта є якесь гасло?
“Наш девіз — бий у ніс” (сміється — прим ред.). А якщо серйозно, то були моменти, коли справді я був готовий бити людину. Але це на початках. Зараз стараюся свій емоційний стан відводити на другий план, оскільки, передусім, це робота і потрібно тримати марку. Це весілля, це свято людей, і навіть якщо хтось з гостей поводить себе неадекватно, ми стараємось не звертати увагу на такі моменти.
А стосовно девізу, ми просто робимо те, що любимо.
Яку найдивнішу або найсмішнішу пісню вас просили заспівати?
Два роки тому ми виступали на весіллі, де батько нареченої просив заспівати свою улюблену пісню. У таких випадках, якщо людина знає слова, ми граємо. Звісно, нам треба декілька хвилин, аби підготуватись. І в той день батько молодої був, як справжній соліст: круто заспівав :)
Яке, на твою думку, ідеальне весілля?)
Там, де мінімум людей, там, де всі свої. Для мене особисто головне не кількість, а якість.
Як складався репертуар? На що опирались?
Ну переважно ми стараємось вибирати пісні, які в людей постійно на слуху. І, звісно, доплюсовуємо народні пісні в нашій обробці, бо без таких пісень ніяк на весіллі :) Тут відіграє роль важливий фактор — люди, і якщо пісня їм не подобається, то й ми її викидаємо з репертуару, навіть якщо вона нам дуже імпонує.
Чи бувають суперечки? Найчастіше щодо чого?
Якщо відверто, то у нас і нема таких очевидних суперечок. Інколи, коли справа стосується аранжування пісень, можемо трохи посперечатись, але в порівнянні це ніщо. Ми дуже круто комунікуємо в колективі (сміється — прим.ред.).
Припідніми завісу на свою формулу успіху. Адже на початку шляху важко буває всім. То що б ви порадили молодим виконавцям, які тільки починають свій шлях?
Ніколи не треба собі шкодувати. Якщо є якісь фінанси і є щире захоплення справою, то варто вкласти у це гроші. І ставити собі високі планки. Коли я лише починав, у мене були високі амбіції і я тяжко працював на результат, хоча міг назвати себе співаком одразу :) Тепер я розумію, що без наполегливості немає нічого. І якщо те, що ти робиш, — справді твоє, не шкодувати ні себе , ні ресурсів, рано чи пізно воно принесе результат. У нас з коханою є канал на Ютюб, де зовсім небагато підписників, але це настільки для душі заняття, що ми абсолютно нічого не жаліємо для розвитку цього каналу.
Не думай - роби.
Важко жити в такому режимі?
Якщо брати останній рік, то я вже стараюсь себе берегти. То, певно, вік (сміється — прим. ред.). Якщо мене щось не влаштовує, то можу відмовитись, і це нормально. Ну рух — життя, тому потрібно постійно рухатись і дисциплінувати себе. У нас на сайті є архів і статистика виступів, то приємно спостерігати, що кожного року ця цифра росте.
За скільки часу, виходячи з вашого гонорару, можна придбати власний будинок? :)
Коли все стабільно, то проблем з фінансами не виникає. Коли я купував квартиру, це було 5 років тому, то я працював діджеєм. Якби я знав, що буду працювати у гурті, купив би більшу квартиру :) Але маємо, що маємо, і тому дуже радий.
Зрештою, гадаю, справа не так в грошах, як в тому, чи ти бережно відкладаєш. Я відкладав ще у 19-20 років. Головне — працювати, і, я впевнений, що навіть 30-40 m², але власних будуть тебе тішити більше, ніж чужі пентгауси. І розуміти, що ти все не забереш з собою в землю :)
А можна відкладати, коли у тебе середня зарплата?
Абсолютно ні. Це нереально.
Ну і наостанок побажай щось нашим читачам.
У нас не завжди все класно, але ми такі вперті (сміється — прим.ред.). Бажаю не здаватись і йти напролом до своєї мрії. Бо, я впевнений, у нас все вийде!
Фото — Інстаґрам Сашка та групи.
*Важливо! Будь-яке порушення авторського права карається законом!
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
Ігор Бондар-Терещенко
Ірина Гуральчук
