Дослідниця сучасної української літератури Людмила Кицак: "Детектив допомагає відпочити і навіть морально очиститися"

Коли я готувалася до інтерв'ю з моєю героїнею, у мене виникло до неї півсотні запитань. Рівно півсотні. Певно, це мій особистий рекорд поки що.

Людмила Кицак – кандидатка філологічних наук, викладачка, дослідниця сучасного українського детективу (я її називаю "детективістка" сучасної української літератури), івент-менеджерка, working mum. Цього літа вийшла друком монографія авторки "Український детектив: витоки, інтерпретація, жанр".

Маючи змогу поспілкуватися з пані Людмилою, тепер я знаю про детективи все, ну, чи майже все.
  "Натхненницею моєї наукової творчості стала мама, кандидатка педагогічних наук, викладачка Тамара Василівна Бабійчук. Мене запрошували в аспірантуру, писати наукову роботу з педагогічної спеціальності. Але я взяла і замість методики пішла в декрет" (Усміхається)
  "… Й от у декреті я дивилася багато детективів. Мені було дуже страшно, але дуже цікаво. Розповідала про свої враження мамі, а вона запропонувала ідею: давай-но будеш писати про український детектив!"

"Я зрозуміла, що в декреті можу ще й аспірантуру закінчити. Адже мені неймовірно пощастило з науковим керівником: Петро Васильович Білоус не лише толерантно й мудро спрямовував наукову роботу в правильне русло, а й з розумінням та інтересом ставився до мого статусу мами".

"Готуючись до інтерв'ю, знову переглядала свою монографію. Уже з деякими своїми твердженнями не так погоджуюся, сама із собою можу сперечатися після захисту. Погляди змінюються… Але, мабуть, варто від цього радіти, що ти не продовжуєш захоплюватися своїми першими матеріалами. Радіти, що ти як авторка виросла. Сприймати це варто так, як у грі в шахи. Ми спочатку захоплюємося, що знаємо, як фігурки "ходять". А потім виявляється, що існують усілякі стратегії й тактики. І згодом ти розумієш, що в тебе може бути свій стиль гри у цьому виді спорту".
 

"МАЙЖЕ В КОЖНІЙ КАЗЦІ ДЕТЕКТИВНИЙ СЮЖЕТ: ЗАГАДКА, ІНТРИГА – РОЗСЛІДУВАННЯ – ВИЯВЛЕННЯ ІСТИНИ"

"Мій син збирає записи своїх партій у шахах. Я не знала до цього, що шахісти ведуть записи"

"Із дітьми перед сном ми читаємо багато сучасних українських художніх творів. Читаючи моїм дітям казки, я розумію, що майже в кожній є детективний сюжет: загадка, інтрига – розслідування – виявлення істини. Зараз ми з Данилком і Надійкою читаємо твір Галини Малик "Вуйко Йой і Страшна Велика Кука". Ми дочитали до того епізоду, в якому з'являється сищик Пищик із зачарованого міста"

"Детективна схема спрацьовує як для дитини, так і для дорослого. Детектив заохочує читача до інтелектуальної гри. Детективи дуже швидко з пам'яті стираються, але запам'ятовуються відчуття. Тому їх цікаво перечитувати"
  "Що ще зацікавлює в детективах? Він допомагає відпочити і навіть морально очиститися, читачу може прийти на думку: я хороший, я не злочинець і буде, швидше за все, асоціювати себе з героєм-нишпоркою"

"Інше питання, чи покараний герой-злочинець потім. Дуже часто в детективах покарання відсутнє".



"Детектив – твір не обов'язково про вбивство. Детектив може приховувати велику таємницю. А "фішка" сучасних детективів – мертвого тіла немає, відповідно, що й злочину наче і не було. Із цього приводу я зранку згадала "Дівчину з татуюванням дракона" Стіґа Ларссона. Я би тобі порекомендувала почитати цього чудового письменника"

"ФІШКА" СУЧАСНИХ ДЕТЕКТИВІВ – МЕРТВОГО ТІЛА НЕМАЄ, ВІДПОВІДНО, ЩО Й ЗЛОЧИНУ НАЧЕ І НЕ БУЛО"
 

"Ангельська плоть" – дуже класний детектив Павла Загребельного, події якого пов'язані з історією, українськими історичними цінностями. Я би порадила ще почитати ретродетективи Валерія та Наталії Лапікурів"

"Леонід Кононович не вичерпався як письменник. Він просто перестав писати. Але він показав, що можна писати класні детективи українською мовою"

"Класичний детектив заперечує любовну лінію. Але сучасні автори абсолютно нею не нехтують й іноді вона виходить на перший план. Любовна лінія романтизує детектив".
 

"У МОЇЙ ДОМАШНІЙ БІБЛІОТЕЦІ УКРАЇНСЬКИХ ДЕТЕКТИВІВ З ПІВСОТНІ. А ПРОЧИТАНО БУЛО НАБАГАТО БІЛЬШЕ"

"У моїй домашній бібліотеці українських детективів, думаю, буде півсотні. А прочитано було набагато більше. А скільки ще не прочитано, я тобі скажу! Я ж не Андрій Кокотюха, який ставить собі за мету перечитати всю сучасну українську літературу, яка видається" (Сміється)

"Поважаю Кокотюху, який "строчить" свої книги. Я вже збилася з ліку, скільки їх. І майже всі його твори – детективи. Його останні ретродетективи, наприклад, "Адвокат із Личаківської", "Привид із Валової", "Автомобіль із Пекарської", "Коханка з площі Ринок", набагато кращі порівняно з тими ж "Шлюбними ігрищами жаб"
  "У мене була думка написати детектив про котресь провінційне українське місто і про його життя. Це мав би бути не чистий детектив. А ще виникла ідея написати один психологічний трилер. Над задумом ми мали би працювати разом із чоловіком. Однак твір чоловік уже пише сам. Я не авторка детективного художнього жанру. Якби такою була, я би вже написала, видала і дослідила" (Сміється)

Текст записала: Людмила Золотюк
Фото: Марта Яроцька
Джерело: zhytomyr.travel​