Британський підліток підіймає українську фешн-індустрію

 Деніелу Девіду Данту лише 18 років, а він уже встиг кинути виклик українській фешн індустрії. Навіть не стільки виклик, як руку допомоги. Британець вважає дизайнерів з України, стилістів та фешн-фотографів надзвичайно талановитими. Попрацювавши з деякими українськими «митцями кравецької справи» хлопець вирішив, що приїде у Київ і допоможе світу дізнатися про модну сферу в Україні!

Незважаючи на свій молодий вік, Девід має чималий досвід у фешн-індустрії, ось уже два роки як він веде свій блог Art Blog Daily. На сьогоднішній день він є засновником та генеральним директором комунікаційного агентства Caption PR у Лондоні, має свій невеличкий онлайн магазин TALLULAH, займається фотографією та встиг працювати асистентом головного редактора у DressLab (онлайн журнал про моду, яка проявляється через мистецтво\музику\стиль життя – від автора)).

12 листопада на порталі Kickstarter з’явився проект молодого британця під назвою «Ukrainian Style Edition (USE)». Для початку, розповім трохи про сам сайт. Kickstarter - це сайт фінансування творчих проектів за схемою краудфандингу (колективного збору грошей чи інших ресурсів разом, як правило через Інтернет, щоб підтримати зусилля інших людей або організацій – від автора). Kickstarter фінансує різноманітні проекти у 13-ох категоріях: мистецтво, комікс, танець, дизайн, мода, фільми і відео, їжа, відеоігри, музика, фотографія, видавництво, технологія, театр. За 3 роки існування понад 1 800 000 людей своїми пожертвами повністю успішно профінансували більше 20 000 проектів, зібравши більше $200 000 000. Такі сайти часто називають «інвестиціями у майбутнє».
 

UaModna (у даному випадку я особисто :)) мала чудову нагоду поспілкуватися з творцем проекту Деніелом Девідом Дантом, то ж повернімося до USE та місії автора.

Це видання розраховане на усіх, хто цікавиться модою в Україні. У планах писати про все: нові колекції, нові імена в українському дизайні, про модні тенденції та новини, про те, що буде стосуватися моди в Україні. Особливість видання у тому, що воно буде доступне для широкого загалу, і ми не говоримо лише про Київ, бо це і Лондон, і Париж, і Нью-Йорк. Через моє PR-агентство примірники USE будуть розіслані головним редакторам, стилістам, блогерам та журналістам. Для України це було б корисно. Я дуже хочу, щоб про українських дизайнерів заговорив весь світ.

Ем, цікавість… Сказати чесно!? Поки я не почав працювати з українцями, про Україну я взагалі нічого не чув. Тому й взявся за цей проект. Просто я працював з багатьма українськими дизайнерами. Зокрема, близько року займався пресою Ксенії Шнайдер, яка є моєю давньою клієнткою та хорошим другом, також зараз маю справу зі Світланою Бевз, Іриною Джус, а невдовзі співпрацюватиму з Валерією Ковальською. Від своїх клієнтів я часто чув, що в Україні дизайнерам важко просуватися на закордонному ринку. Мені було дивно це чути, бо я бачу українську моду перспективною, а люди, що тут працюють – дуже талановиті і заслуговують на визнання. Я побачив, що тут ніхто такого не робить, загалом, тому захотілося допомогти. Я відчув, що можу знайти фінансову підтримку, залучити свої особисті контакти, зробити хорошу справу).

Ну, чесно кажучи, мій приїзд в Україну був спонтанним. Третього вересня я собі подумав, що хочу приїхати другого жовтня: забронював квитки, визначився з проживанням, і подумав, що потрібно зробити USE. Ідея проекту прийшла одночасно з ідеєю поїздки. Я трохи нервував через переліт, та й начитався про Україну багато поганого, думав, що я тут не виживу (жартує, посміхаючись чи він то з сарказмом, чи з іронією)).

Щодо підтримки, то Ксенія Шнайдер моя найбільша підтримка тут. Також підтримують інші мої клієнти, як Bibi, Hako, фотограф Юлія Ждан, яка взагалі дуже мила! А дизайнери Podolyan, Poustovit, Kamenskaja Kononova, Valery Kovalska та інші дали мені квитки на свої покази Ukrainian Fashion Week. То ж з підтримкою наче все добре.

Натхнення!? Навіть не знаю, воно просто падає на мене: чи я кіно дивлюся, чи гуляю з друзями, чи приймаю душ – ідея приходить і я її нотую, а коли з’являється час – розвиваю.

Допомагати іншим – це моя основна мотивація. Мій блог, магазин, PR Caption – все робиться з метою допомогти невідомим та незалежним дизайнерам, коли ніхто не робить цього. Ми не беремо великі суми, тому й заробляю я небагато. Мені подобається бачити інших щасливими.

Зважаючи на те, що я далеко від сім’ї та друзів, у чужій крані та намагаюся зробити для неї щось хороше!? Хм, думаю так, я таки альтруїст у якійсь мірі)). Ще у 15 я почав свій блог про моду і поступово зосередився на дизайнерах, котрі лише з’являються. Я навіть не підозрюю чому мода…можливо тому, що одного дня мені стало нудно!?))). А з іншого боку, я люблю креативну сторону моди: великі чудернацькі сукні, структури, фасони, форми, матеріали і фото. І, так, я б хотів спробувати). Чесно кажучи, я працюю над своєю деб’ютною капсульною колекцією, яка вийде наступного року (капсульна – це окрема лінія одягу, випущена у рамках якогось бренду - від автора). Тим більше я сам займуся міжнародним піаром через свою агенцію. Мені цікаво спробувати все, я люблю бути постійно чимсь зайнятим. Просто дуже хочеться якоїсь віддачі.

Якщо проект завершиться успішно (чого я насправді дуже хочу) я повернуся у лютому, щоб зайнятися, власне, випуском видання, піаром і т.д. А поки, я пробуду тут до 10 грудня, оскільки маю закінчити свій фото-проект (має вийти у січні). 12 грудня збір коштів буде припинено і я остаточно знатиму, що далі робити. От якщо проект не профінансують, то я навіть не знаю… Напевне все покину))). Просто важко допомагати людям, коли вони самі цього не хочуть. Чомусь Україна залишається лише в Україні, а я б цього не хотів. Я люблю Україну, її талановитих людей, я вклав багато зусиль та часу у цей проект і дуже сподіваюся на віддачу. Тому надіюся на людей, котрі підтримують USE, діляться новинами та дають внески, навіть 1 фунт - це уже великий вклад! Просто не всі знають як, власне, здійснювати внески, і це насправді сумно. Та я продовжую сподіватися на краще!

Ой, якби то соромно не було, але ні, жодного слова українською)). Я навіть не знаю як сказати привіт). Мені доводиться просити про все друзів, таксі замовити, абощо. Ох, це жахливо). Думаю, мені не завадить вивчити кілька слів). Так і зроблю!

А поки «Fingers crossed » :).

Ось таку розмову я мала з Деніелом - юнаком, повним енергії та любові до прекрасного, в тому числі і до нашої України). То ж якщо ви зацікавлені у тому, щоб про нашу фешн-індустрію знали провідні модні видання, дизайнери, фотографи, стилісти – зекономте на булочці і пожертвуйте 1 фунт на користь проекту Ukrainian Style Edit. В разі провалу, Ваш внесок Вам повернуть, в разі успіху – мету буде досягнуто, а за більші внески навіть передбачені подарунки. То ж не зволікайте, часу не так багато.

Я дуже рада, що окрім нас українців, є люди, котрі теж люблять Україну і роблять для неї щось хороше. Ми ж теж так можемо, тому давайте починати з себе). Якщо не з чогось масштабного, давайте хоч перестанемо викидати сміття на вулиці. Кожна маленька перемога приведе до більшого, а я не думаю, що хтось захоче зупинятися на шляху до власного щастя ;).

Слідкувати за перебігом подій та останніми новинами ви можете на офіційному блозі Ukrainian Style Edit - http://www.ukrainianstyleedit.blogspot.com/