АТО очима бійців в Дебальцеве

11 лютого 2015
UAPOST.US
В Україні вже досить довгий час йде війна. Війна специфічна. Уявлення про неї дуже різні. Інформація подається різна, а часом суперечлива. Протягом однієї з поїздок волонтери поставили ряд важливих запитань бійцям на передовій. Інтерв'ю записувались в складних умовах, але жодного редагування не відбувалось.
 
Отже пряма мова.

Боєць №1

- Добрий день! Розкажіть про себе. Де служите? Як потрапили на службу (мобілізовано, контрактник)? Як давно Ви вже тут?

- Служу я в Дебальцево. Протитанкова (батарея), 128 дівізія (насправді - бригада).

- Як давно Ви вже тут?

- З серпня служу. Доброволець.

- Чи маєте попередній бойовий досвід?

- Маю, служив у Чечні.

- В чому різниця між нашим АТО та війнами, в яких брали участь?

- Ну яка? Росія в Чечні била по населеним пунктам, не було різниці який населений пункт, чи є мирні жителі. Тут ми не б'єм по населеним пунктам, а терористи/сепаратисти, вони б'ють точно так, Росія робить, як в Чечні, так і тут.

- Чого не вистачає українцям для перемоги?

- Рішучості правительства чи Верховній Раді.

- Що Ви можете сказати щодо забезпечення? Хто допогає Вам особисто: держава/волонтери/власні кошти? До речі, яка у Вас заробітна плата зараз і чи отримуєте Ви її?

- Заробітну плату отримую, 5500 грн. Допомагають нам волонтери. (На секунду замислюється). Багато волонтери.

- Чого не вистачає особисто Вам та Вашому підрозділу?

- Все є. (Скромність цих людей вражає, "все є" гарно ілюструють фотографії).

- За що Ви найбільше переживаєте знаходячись тут?

- Я переживаю за хлопців молодих, яким по 20 років, по 21-му, тому що вони ще життя не прожили.

- Що Ви можете сказати про супротивника? Чи доводилось Вам з ними бачитись? Говорити з ними або чути їхні розмови? Чи змінилась їхня поведінка/тактика протягом того часу, що Ви тут?

- Бачитись мені не приходилось... (згадує). Ні, приходилось! Ми взяли полоненних тут, у нас... Вони зайшли, ми їх здали СБУ.

- Ви голосували на парламентських виборах?

- Ні.

- Чого чекаєте від нового парламенту та президента?

- Рішучості!

- Як налаштовані Ви та Ваші побратими? Чого очікуєте? На що сподіваєтесь? Чи впевнені Ви в своїх силах?

- Не впевнені, тільки нам щоб команду дали найпевнішу.

- Чим плануєте зайнятись після війни?

- Думаю на контрактну службу піти.

Боєць №2

- Добрий день! Розкажіть про себе. Де служите? Як потрапили на службу (мобілізовано, контрактник)? Як давно Ви вже тут?

- Доброго дня! Мене звати Олександр, я родом з Черкащини, служу в 128-й бригаді, безпосередньо в Дебальцево, в Дебальцевському угрупуванні наших сил. На службу потрапив по мобілізації. Я держаний службовець. Мені прийшла повістка - позвонили з воєнкомату. Була навіть можливість відкосити - мені пропонували, але я вирішив, що я два Майдани був у диванній сотні, а третій вже треба якось відпрацювати наповну. Тому з чистою совістю погодився, підійшов до воєнкомату, дав свою згоду і тепер я в армії. З 1-го серпня, і з 31-го серпня в зоні АТО.

- Чи маєте попередній бойовий досвід?

- Я, взагалі, не те що бойвого досвіду не маю. Я вчився в Київському Політехнічному Інституті, закінчив військову кафедру, сам я зенітчик, тільки зенітно-ракетного комплексу. Жодного дня в армії, просто присяга, навіть зборів не було. І ось, своїх 40 років святкував саме у вересні в лавах Збройних Сил України.

- Розкажіть Ваші враження від АТО? Що вразило найбільше?

- Вражає найбльше – люди, які оточують. Це саме більше вражає! Тому що, дійсно, багато людей, які прйшли сюди за покликом серця, тому що не можна сидіти дома! Але вражає не менше ще одна річ. Я вам зараз порахую цифри. У нас населення України попередньо 46 млн., це останні такі цифри були. Відкинемо Крим та "лугандонію", нехай 6 млн ми відкинемо, залашилось 40 млн, візьмем половина жінок - 20 млн, від 20 млн візьмем третину - діти, третину - пенсіонери, нехай 6 млн (лишається чоловіків військового віку). Чому в армії немає ротації? Чому служить тільки 20-30 тисяч осіб? Це питання таке дике, просто я не можу зрозуміти - де люди?! Йде більш ніж півроку війна і ще немає...

- Чого не вистачає українцям для перемоги?

- В українців є все! Їм не вистачає добрих сусідів, тому що наш найближчий сусід виявився нашим найщирішим ворогом. У нас є гарні сусіди – це поляки, через сусідів - це прибалти, за океаном є Штати, а от Європа якось себе веде дуже дивно. Бойвий дух і воля! Тому, в українців все, щоб перемогти, є. Давній гайдамацький лозунг "Воля України або смерть!" з їхнім прапором. У нас це є!

- Що Ви можете сказати щодо забезпечення? Хто допогає Вам особисто держава/волонтери/власні кошти? Доречі яка у Вас заробітна плата зараз і чи отримуєте Ви її?

- 95% виживання побутового солдата в армії - це рідні, близькі, волонтери, 5% - це пульки і пальне, це те, що дає армія. (Звучить "Ой, чий то кінь стоїть" – виявилось, що рингтон однаковий у волонтера та бійця...) Армія... як ви бачите, стоїть перед нами залізяка, мотолига (МТЛБ): ми зійшли на марш із рампи, ми відразу поломалися... Ми 2 тижні втратили на те, щоб ремонтувати свою "залізяку" власними силами, власними руками! Жоден член екіпажу не має досвіду, що то за "залізяка"... ми витратили власну 1000 гривень у вересні на те, щоб поставити її на гусінь і щоб поїхати далі. Що можна сказати? Якби не близькі і не волонтери... нам волонтери навіть завозили дрова. Заробітну плату отримую, але не розумію яку (сміється). Цифри називать чи ні? Зараз заробітна плата офіцера без вислуги років з моєю посадою десь в середньому 4000, в зоні бойвих дій подвійно - вісім. Оце ми отримуємо. Але я власними очима бачив роздрукований примірник наказу Кабінету Міністрів України підписаний Арсенієм Яценюком, де вказано що за жовтень там урівнюються зарплати. І там зарплати солдат 10-11 тисяч, молодший офіцерський склад 17 тисяч, старший більше. Але я не зрозумів, чи це я не зрозумів наказу... Що там урівнюють? Кого з ким? Бо я зрозумів, що урівнюють будь-якого військово службовця до цієї суми, а не суму до службовця. Остання зарплата, яка була, це був старий варіант 4 тисячи плюс подвійна за бойову.

- За що Ви найбільше переживаєте знаходячись тут?

- За рідних. (Не за себе).

- Що Ви можете сказати про супротивника? Чи доводилось Вам з ними бачитись? Говорити з ними або чути їхні розмови?

- Ну ця війна взагалі дивна, вона більш така: обмін компліментамі на рівні артилерії-міномети, гради, системи залпового вогню. Я, особисто я, не зустрічався з супротивником. Я бачив, як захоплювали сепаратистів. Це або люди, які є власне бойовиками, або ті, хто з ними співпрацює. Як їх везли із закритими очима на допити, в штаб. Самих допитів не бачив. Як би я був за власним бажанням в армії, можливо, я б рвався не передову, але як не має досвіду, а є воля прийняти участь, - забезпечити хоч якусь частинку в перемозі, - то мені бойовий наказ який надавали... я рапортів, щоб рватись в аеропрт не писав, бо я відчуваю: для моїх сил навіть оце надмірно.

- Ви голосували на парламентських виборах?

- На жаль, ні.

- Чого чекаєте від нового парламенту та президента?

- Я б сказав, що я чекав від них чогось... Тому що президент пообіцяв закінчити АТО взагалі за 1 день. Від парламенту... Друзі, що слідкують за інтернетом, кажуть, що приїхав із США політик Байден і тільки після того, як він зібрав нашу проукраїнську не коаліцію, а сили і чуть не дав їм "люлей", щоб вони створили коаліцію і уряд щонайшвидше, тільки після того ці придурки зашевелился. Оце таке до них ставлення. Вони ще не зрозуміли, що закінчився той час, коли вони маніпулювали людьми. Люди зараз їх будуть не в смітні баки кидати головою, а уже будуть більш короткі розмови.

- Чим плануєте зайнятись після війни?

- По-перше, повернутись до звичайного життя цивільного, до родини. Так і неодружений, треба створювати сім'ю. Сорок років вже власне виповнилось, і я розумію, що я їх провів... тільки на цій війні я зрозумів деякі цінності. Відсипалася ця шелуха, яка була якимись примарними цінностями, ілюзорними. Чіплявся за якісь дрібнички... то все хлам. Життя значно простіше і в цьому складність.
 
Такі вони... Скромні, звичайні, героїчні чоловіки. Вони воюють за нас з вами проти ворога ззвоні та казнокрадів зсередини, не звертаючи увагу на постійні втрати, часом недолуге керівництво та нашу сувору зиму.

Слава Україні! Героям слава!

Волонтерська група "Булава"
www.bulava.org.ua
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Усе залежить від тебе: інтерв'ю з фельдшером
Сьогодні ми відкриваємо новий підпроект "Справжні", у якому (не)звичайні люди розповідатимуть про те, як вдосконалюють світ та бачать себе в ньому. Про мрії, відповідальність та людей розповідає перша учасниця з Івано-Франківська Аня Шумейко.
Читати більше
«Ми підтримуємо руки тих, хто колись тримав наші»: історія "Ґудзика"
У статті мова піде про одеський бренд виробів із фетру "Gudzyk", який дає можливість реалізації людям пенсійного віку. Вироби, які зроблені з любов'ю та ніжністю. Як прийшла ідея та де бабусі беруть натхнення, — далі.
Читати більше
Ганна Ручай: "Українця середнього класу так само мало цікавить Україна, як і ситого європейця"
Про книговидання в Україні, про що має писати автор та які є виклики та небезпеки для української мови — читайте в інтерв'ю з редакторкою та письменницею Ганною Ручай.
Читати більше