Анастасія Приходько: "Ми вже заявили на весь світ хто ми є в моральному, духовному, історичному плані"

17 лютого 2015
UAPOST.US
Незадовго до дебютного, благодійного туру "Songs for peace" відомої української співачки Анастасії Приходько, журналісти UaPost поспілкувалися з виконавицею. Виступи у кількох американських містах відбудуться в березні цього року.
   

Вітаю, Настю! Щиро радіємо нагоді послухати твоє живе виконання. Якою найвіддаленішою від України була твоя сцена? 

Я була на Чукотці, мені здається, я туди їхала усю вічність: 9 годин літаком, 2 години гвинтокрилом і одну годину автобусом, потім ми навіть добирались верхи на собаках. Було дуже холодно, майже -50 та була дуже цікава подорож і виступ у справді екстремальних умовах.

Яку програму ти готуєш для української громади в Америці? Чи продумувала ти підбір пісень? Чи радилася зі своїми колегами, котрі побували тут?

Програма, яку я підготувала, буде різноманітною. Вона міститиме як хіти з мого репертуару, так і загальновідомі, перевірені часом українські пісні, що можна сміливо назвати класикою нашої естради. Також гарантую, що матиму чим здивувати вибагливу публіку. Чекайте сюрпризів - обіцяю, буде цікаво! 

Як почувається український митець у цьогочасних реаліях?

Знаєте, це вельми неоднозначне питання... З одного боку, сучасні українські реалії дають колосально широке поле для творчості. Стільки переживань, емоційних вражень, які хочеться передати через творчість.... І про героїзм наших військових, і про самопожертву волонтерів, і про людські долі, і про кохання під час війни, і про те, хто чекає нас на небі. Палітра дуже різнобарвна, про все хочеться співати... З іншого боку, бачучи те, що відбувається в нашій рідній країні, інколи впадаєш в ступор, у відчай, і здається, що твоя кар'єра зайшла в глухий кут. Хочеться плакати і мовчати... 

Якими є твої стосунки з російськими друзями, колегами? Чи не закидають вони тобі, що ти зрадила своє (частково) російське коріння?

В мене в Росії немає колег. А щодо друзів - в мене є в Росії одна єдина подруга, яка повністю розділяє мої погляди. Щодо коріння, то тут не зовсім коректно, адже коріння там, де ти виріс, де виросли твої батьки. А якщо людина кидає дружину з двома дітьми на руках і тікає на свою батьківщину (Росію), то хай там і сидить, відчуваючи своє коріння. В мене і мого брата немає нічого спільного, тим більше - коріння.

Яким був твій тур "Підтримаємо своїх"? Коли було найважче виступати - фізично, морально? Чи було тобі страшно знаходитися у зоні бойових дій? Чи підтримуєш ти стосунки з тими, кого зустріла під час цього туру (солдати, біженці)? Чи здружилася зі своїми колегами по автобусу?  Я знаю, що у вас були важкі побутові умови на цих гастролях.

Тур "Підтримаємо своїх" проходив у декілька фаз, ми проїхали багато звільнених міст, міст, в яких йдуть бойові дії, блок пости, госпіталі, було дуже багато всього. Завжди важко виступати в госпіталях. В останньому турі в грудні ми були на блок посту в Лисичанську, де весь час було чутно постріли, так як поруч йшли бойові дії і даний блок пост теж не одноразово обстрілювали, та хлопці були дуже раді нас всіх бачити! Показували, як вони живуть, розказували різні історії, ми співали під гітару різні пісні. Ще пам'ятаю непростий випадок, під час виступу у військовій частині, де хлопці не знали, що їх ввечері відправляють вже в АТО, а нас, артистів - попередили про те.. я не стримала сліз і розплакалась під час виступу. Ми обмінюємось з хлопцями телефонами, іноді вони телефонують і пишуть смс, щоб сказати, що в них все добре. У нас дуже близька команда в турі, ми вже стали дуже рідні, ми проводимо багато часу разом. Влітку ми були в одному звільненому містечку і зупинились ночувати на спортивній базі, в номерах по 6 чоловік з двоповерховими ліжками, жили всі разом, а ввечері співали один одному пісні просто на стадіоні. В грудні, коли ми знов приїхали до цієї бази, тут вже зробили військовий госпіталь.. то дуже дивні відчуття, тепер в тих кімнатах були поранені, яких ми відвідували.

Чи вважаєш, що Україна повинна бути представлена у такий час на міжнародних пісенних конкурсах, сценах?

Так. Це зараз невід'ємна складова справжнього становлення української державності. Ми вже заявили на весь світ, хто ми є в моральному, духовному, історичному, та врешті геополітичному плані. Настав час це робити і в культурно-мистецькому. Ми маємо показати світові, що маємо талановиту націю, величезний культурний багаж, своєрідне мистецьке самовираження. Тому, власне, я була категорично проти відмови України від участі в пісенному конкурсі "Євробачення".
 

Які очікування від гастролей по Америці? Розкажи про благодійну складову туру.

Безумовно хвилюючі. Я, як артист, завжди хвилююся, як сприймуть те, що я роблю на сцені. Але в дечому впевнена точно: викладатимусь на всі 100, аби якомога сильніше передати меседж, який везу. Ви його відчуєте - обіцяю. Що ж до гуманітарної складової, не хочеться багато говорити. Моя головна мета - допомогти тим, хто постраждав внаслідок російсько-терористичної агресії. Я хочу миру і злагоди в Україні, впевнена, що люди, які прийдуть послухати пісні у моєму виконанні, так само до цього прагнуть. То ж побачимось і допоможемо! Слава Україні!


В рамках благодійного туру Анастасія завітала і до Чикаго. Пропонуємо вам ексклюзивне відеоінтерв'ю з артисткою та уривки концерту в Українському культурному центрі Чикаго.
 
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Іван Андрусяк: "Не я обирав дитячу літературу — вона мене обрала"
UaModna поспілкувалася з відомим дитячим поетом Іваном Андрусяком. Про вірші, юного читача, пріоритети й те, яких творів не вистачає в сучасній українській літературі. Читайте ексклюзивне інтерв'ю на головній.
Читати більше
Як українка втілює українську традицію в Street art за кордоном
На подвір'ї Римської Академії образотворчого мистецтва багряніє українська вишиванка. Цю красу створила Світлана Пасірська — студентка третього курсу факультету "Мода та дизайн одягу" — за власним ескізом. Чому вишивання є кодом української нації, та чи важливо множити автентичну культуру за кордоном, — читайте в інтерв'ю.
Читати більше