#зробленовУкраїні: магія скла від HALUZKA

фото: Haluzka

Якщо хтось сумнівається в тому, що українські бренди спроможні створювати красиві та якісні речі, то повинна вас розчарувати. За останні декілька років сформувалася велика кількість чудових українських марок, котрі вже давно стали популярними у всьому світі. Важливо! Якщо люди люблять те, що роблять, вкладають у свою працю терпіння, натхнення та ентузіазм, нехтують сном і комфортом, вірять у свою справу - то така праця завжди буде викликати глибоку повагу, захоплення і просто приречена на успіх. Все це про нову знахідку серед українських брендів - Haluzka. Неймовірні, магічні та дуже оригінальні прикраси зі скла, які не залишають байдужими. Усе про цей бренд та його творця в інтерв’ю:
 

В першу чергу хочеться більше дізнатися про творця і засновницю Haluzka - Роксолану, звідки, де живе, чим надихається, що любить, через що дратується? 

Я з маленького міста Золочів. Від початку навчання і до цього часу живу та працюю у Львові, чим дуже тішуся :). Я є співзасновником творчого простору "Щось Цікаве" та засновником, дизайнером власного бренду Haluzka.

Найбільше у моїй роботі мені подабається свобода. До всього. Те, що ти робиш. Те, коли ти це робиш. Розвиваючи свою справу, ти вкладаєш у неї всі сили, час та всі вихідні. Але мені подобається поєднувати два різних стилі життя, які чергуються щодня і це дає роботі бути не рутинною. В першому стилі – я художник, зі своїми ідеями, планами, виробництвом, замовленнями. А в іншому  – співзасновник великого творчого простору, який завжди розвивається. Тут шумно, багато змін, нововведень, нові працівники, нові приміщення та нові проблеми. Все гармонізується між спокоєм в майстерні та активністю в "Щось Цікаве".

Потрібно, щоб те, що ти робиш, приносило тобі задоволення, емоції та дохід (це також важливо). Завжди є період, коли ти втомлюєшся, видихаєшся, сумніваєшся - тоді треба подорожувати, читати, ходити на вечірки і танцювати до світанку, чи їхати до лісу або в село, змінювати буденну картинку, щоб знову з'являлося  бажання творити.
  фото: Haluzka

Haluzka - що це, робота чи хоббі? Як з'явилася така ідея?

Haluzka та робота зі склом вже давно перетворилися у стиль життя. На мою думку, зараз все вже давно придумали та винайшли і дуже важко здивувати когось чимось незвичайним. На початку розвитку "Щось Цікаве" я була продавцем, дизайнером, будівельником, менеджером, бухгалтером, ще й виставки організовувала. Тоді в магазинчику я проводила багато часу, практично кожен день спілкувалася з людьми, радила, продавала, аналізувала. Раптом я наштовхнулася на думку, що у всіх художників повинен бути власний почерк і стиль: це мене підштовхнуло – так і виникли перші галузки.

Я дійсно дуже пишаюся, бо тоді це було щось нове та незвичне. Я пам'ятаю свою першу чорну брошку - галузку і те відчуття радості від неї. Тих, хто повторює і наслідує - дуже багато, безліч, а хто творить нове - значно менше. Завжди треба багато працювати, щоб із сотого ескізу вибрати той один.

До галузок була величезна кількість інших прикрас – геометричних, сюжетних, з гербарієм, з металом, фьюзингових та вітражних. Я все перепробувала, доки не знайшла свою особливу тему. Інколи буває зовсім по-іншому - образ просто з'являється в голові сам собою, ти бачиш в уяві картину, все, що залишається - якнайшвидше її реалізувати. Так вийшло з дзеркалами - квітами та портретами. Перший портрет дівчинки я за п'ять хвилин намалювала на робочому столі (без паперу, люблю так) і одразу почала різати скло. На другий день – дівчинка ожила, а її образ тепер завжди на столі, як спогад про впевненість у своїх діях.
 

фото: Haluzka
 

Чому саме скло? З чим доводиться стикатися працюючи з цим матеріалом?

У школі я полюбила малювати і мені пощастило з вчителькою образотворчого мистецтва. Після її уроків я вирішила, що буду навчатися в Академії Мистецтв. Тоді не було важливо на кого, це були дрібниці. Почала навчання на художньому склі, про яке нічого не знала. Але тоді зародилася велика цікавість, а згодом – любов.

Переїзд з маленького міста у Львів, художні тусовки, експерименти в склі, фестивалі, нетуристичний Львів, відкриття виставок, захоплення графікою та фотографією, подорожі, нові знайомства, відвідини театру, романтичність та безтурботність – все це за шість з половиною років навчання перевернуло мій світ. Можна сказати що скло, обрало мене, а не я його).
 
Вже під час навчання я зрозуміла, що скло дуже капризне, це не легкий матеріал і підкорювати його буде важко. Не беручи до уваги безліч порізів, роботу з гарячими металами та кислотами при створені вітражів, об’ємні важкі роботи, рутина ( наприклад свердління дзюрок у галузках чи обклеювання фолії на кожен кусочок скла) - усе це надихає. І кожного разу, коли я відкриваю муфельну піч – це момент несподіванки і очікування. Скло може бути прозорим, як моя улюблена графіка, і використовувати як графічне панно, може бути як акварельна чи живописна картинка з різноманітними кольорами. Плоске або об’ємне, декоративне або практичне. І цим всім воно й заворожує.
   фото: Haluzka

​

Як з’являються прикраси Haluzka? Дизайн, форма, кольори, розміри...

Все з'являється в процесі, в роботі. І, звичайно, потрібно вслухатися до бажання клієнтів. Інколи люди підштовхують на дуже цікаві ідеї. Haluzka – це новий погляд на природу у склі, саме так дуже давно я й придумала для себе улюблену тему. Природа в скляних картинках, шматочки металевих рослин, законсервованих в скляні пляшки, скляна гілочка на піджаку та з найновішого – різноманітні квіти-прикраси, виконані у вітражній техніці.

Чи є якісь плани на майбутнє, не реалізовані ідеї, нові сподівання, проекти?

У мене вже є досвід співпраці з багатьма містами України, зараз мої роботи почали продавитися у польському місті Жешув, і все більше з'являється замовників-іноземців, тому хотілося б збільшувати виробництво та виходити на європейський ринок, щоби просувати український продукт, львівське сучасне скло та запрошувати до нас в гості.

А коли говорити про "Щось Цікаве", мені здається, ми завжди змінюємося і розвиваємося. Безліч ремонтів, які, переважно, робили самі, дали досвід в дизайні інтер'єру, коли потрібно не просто розставити меблі, а ще й спілкуватися з електриками, сантехніками, робочими. У мене є певний стиль малювання старих стін, з різними фактурами та розводами, як у справжніх львівських під'їздах. Ми хочемо постійно покращувати якість продукції, яку продаємо, та якість сервісу, який надаємо. І дуже хочеться на відпочинок :), часто в роботі працюєш з великою кількістю людей - працівники, клієнти, інтернет-замовлення, тому втекти в ліс, в село, в тишу для мене дуже цінно. Ближче до природи.

  

фото: Haluzka