блищить…
неначе золоте
так – ніби іншого – не буде
увесь той час що повз іде
нам цього конче
не позбутись
ніколи…
не побачим юж
не переймемося – "Ніколи!!!"
той сумерк нам серед калюж
неоном вималює коло
цей штучний світ
мов – небуття…
шалене газу мерехтіння
як звикли ми – до каяття
бо так заслабли – від коріння
не вистачає світла душ
у щирість посмішки не вірим
марудна справа – пошук служб
що відрізняють нас від звірів
метелики…
ми летимо
повз ліхтарі та сподівання
колись ми – мабуть – навчим
ось
біль відрізняти від кохання
блиск – найпривабливіший зиск
якого вимагаймо в світла
не треба іншого
бо тиск – закличе темряву і зміст
довіку стане непомітним
01 вересня 2016
Михал Влад
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
