Золото дурнів

2 вересня 2016
Mihal Vlad
блищить…
неначе золоте
так – ніби іншого – не буде
увесь той час що повз іде
нам цього конче
не позбутись

ніколи…
 
не побачим юж
не переймемося – "Ніколи!!!"
той сумерк нам серед калюж
неоном вималює коло
 
цей штучний світ
мов – небуття…
 
шалене газу мерехтіння
як звикли ми – до каяття
бо так заслабли – від коріння
не вистачає світла душ
у щирість посмішки не вірим
марудна справа – пошук служб
що відрізняють нас від звірів
 
метелики…
 
ми летимо
повз ліхтарі та сподівання
колись ми – мабуть – навчимось
біль відрізняти від кохання
блиск – найпривабливіший зиск
якого вимагаймо в світла
 
не треба іншого
бо тиск – закличе темряву і зміст
довіку стане непомітним
 
01 вересня 2016
Михал Влад

 
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Він не приніс жертви на вівтар любові, але данину дружбі віддав сторицею
Так сталося, що першим словом, колись прочитаним моїм п'ятирічним сином на книжковому корінці, було слово "Бу-а-ло". Слово було зовсім новим, і він запитав: "А хто це?" І дійсно, хто він - сучасник ХVII століття - Нікола Буало?
Читати більше