Західне місто Сінін розташоване у кінці Цінхайсько-Тибетського плато, звідки й отримало свою назву про ворота до Тибету). У Китаї місто отримало доволі містичну репутацію, оскільки за сивої давнини воно було містом-гарнізоном і відділяло цивілізацію від диких територій. Люди, котрі ступали за СТІНУ міста на морозяне Синхайсько-Тибетське плато - зникали безвісти... хм, а вам не нагадало епізод з "Гри Престолів" !?) lol
Так от, сучасна "версія" міста не така уже й містична, хоча й не менш цікава. Тут переплелися культури мусульман, монголів, тибетців і китайців, звісно. Цікаво було спотерігати за дорогою з аеропорту до міста, що пролягала через кілька сіл - маленькі будиночки з дерева та цегли, фіри з конячками, дивні конуси з різнокольоровими прапорцями, словом, ті речі, котрих ще не встигла торкнутися велика рука китайського прогресу.
Сінін, як і всі китайські міста, стрімко розбудовується і розвивається, проте збереглося дуже багато храмів, пам'ятників та мечетей... Так так, саме мечетей). І одна з найбільших у всьому Китаї, а саме - Дунгуань (збудована ще в 14 ст і діюча по сьогоднішній день)
знаходиться саме тут. Але як би не звеличували красу тої мечеті, мені більше душа лежить до даоських храмів... їхня архітектура якась така особлива, і кольори так гарно переплітаються, і малюнки якісь цікаві, і дракони, що стирчать з дахів, мені подобалися завше, і взагалі, від тих місць віє якимось.. спокоєм? Таки спокоєм)). А може просто в котромусь з попередніх життів я була китаянкою :D.
Як згадувала вище моя скромна персона, попри усі традиції Сініну, в ньому можна спостерігати і за прогресивними Китаєм. А кращого місця, ніж науково-технічна виставка, для цього... можна знайти, проте я була лише тут :). По-перше, сам павільйон просто гігантських розмірів, по-друге, "мільйон" всього на показ та на пробу: від роботів до злакових йогуртів)). Тут можна було глянути і посидіти в розібраному електрокарі, дослідити маленькі модельки літачків, поюзати різні телефони та інші гаджети, глянути, що може
3D принтер, впасти в озеро (і заерорити систему (так це я [рукалице])) на вело-симуляторі, потусити з роботами, потицяти руцями у лазерні проекції, поуявляти, що запускаєш ракету з сенсорного пульта перед кількома екранами, де від твоїх дій купа незрозумілих ієрогліфів на тих же екранах, а ще бути з'їдженою... ні, не китайцями, то я про віртуальну реальність 9D :). Сідаєш у таке
собі яєчко, вдягаєш окуляри і ходиш чувачком, поки тебе трусить і соває у ньому. Не довго я витримала, оскільки через хвилин 10 мене уже підтошнювало від кровяки у грі та підстрибувань на кріслі. І оскільки я дуже емоційно "коментувала" той факт, що мене їв якийсь чувак [віртуально], аудиторія з цікавих китайців назбиралася добряча, і я з того всього англійською мило пояснила, що то я просто хвалила графіку і сюжет :D
Окрім техніки, ще було багато різних сільсько-господарських штук, як от овочі та фрукти в горщиках, продукти, які можуть дуже довго стояти і не псуватися, різні добрива, від яких все швидко росте; було також рукоділля - знамениті китайські шовкові коври ручної роботи, шовкова вишивка, роботи зі скла, скульптури; і багато, дуже багото іншого цікавого). Китайці не сидять на місці - постійно щось ото вигадують і роблять)).
Таким мені от запам'ятався Сінін, - містом, що береже традиції, при чому крокує в ногу з часом, трохи дивним через переплетіння стількох культур, але по-своєму особливим :).
