Завиванці з маком
 

Моя баба завжди чекала Різдва. Тихих вечорів. Коли густі зорі ловлять дим з комина її хати. Коли з Господніх подушок щедро сиплються дрібні пір’їни. «Видиш, то Матка Боже підбиває Му подушку альбо перину!» – баба сміється, виминаючи в руках жовте золото тіста. І так всі знають, що Син Божий народився на сіні. Які ж там подушки, ба?!

Баба місить тісто під Отченаш. Майже побуквенно проказуючи «Ти, що єси на нєбесах». А мені чомусь кожного разу вчувається «їси», і я одразу ж уявляю, як там, нагорі, маленький Бог теж смакуватиме бабиними маківниками. Їстиме їх так, як ми всі тут, розсипаючи крихти по столі (бо то діти,  як каже баба, – «нігди не можут вуни їсти і не кришити»)…

Баба ділить всеньке тісто на три кусні. «Вийдут три завиванці», – каже. Вона рідко називає їх маківниками: «бо то і так увидут, шо вуни з маком. Жадне повидло чи якась та ваша чикуляда не зрівнаютсі з тотим дрібоньким маком…».

На розкатані рівненькі пелюшки тіста баба розкладає гірки маку. А потім акуратно загортає, ніби замотує, завиває немовля. З якоюсь старечою повільністю, чи навіть обережністю погладжує краї пальцями. З тремтливою ніжністю вмочує саморобний помазок з когутячого пера в збиті жовтки й  розмальовує це тісто кольором миру і спокою.

«Важне, жеби було багато маку в нім...», – приказує баба.

«Ми випікали тоті завиванці навит в дуже тєжкі чиси. Тогди маку давалосі меньше…Чи знаєш, шо то значи в тім завиванцю мак? То весь наш рід… то жеби памнітати всіх тих людий, які тутка, з нами жиют, і тих, які далеко вид нас типер… які пуїхали по світах… які вже ни жиют і вже вуни в Царстві Нибеснім…»

Слухаю бабу і уявляю собі, як мак цвіте. Червоно. Стигло.

І той молочний сік, дуже гіркий на смак.

І дзвінку макову голову, що здатна видавати звуки від сильного вітру або в руках дитини.

Чую бабин голос. А баби вже нема.

Є Різдво, яке скоро прийде. А баба – ніколи.

Є різні часи: коли того маку більше, а коли десь він губиться поміж тіста.

Є багато різних рецептів у тому мудрому інтернеті: пампушки з маком, рулети макові, пляцки з маком і різні торти.

Але звідки йому знати, тому інтернетові, як мені досі пахне щойно спеченими бабиними завиванцями?!  

Роксолана Жаркова, 2019