Є таке поняття як "гонор"… З латині воно перекладається як "честь". Але я б вклав у це поняття більше… Це самоповага і честь заради честі, навіть тоді, коли ніхто не бачить… Можна ж сидіти у себе на кухні у рваних засцяних кальсонах (бо нікого ж нема), а можна бодай в чистих джинсах і в білій сорочці (хоч і нема нікого)… Жорж Луі Бюффон (давній французький вчений) одягав костюм і кружевні манжети, коли сідав щось писати. Він поважав папір, на якому пише, перо і власні думки, викладені на папері…
Гонор – не гедонізм і не самозакоханість, не понти. Це таке собі європейське бусідо. Веди себе як належить у будь-якій ситуації, незважаючи на те, спостерігають за тобою чи ні… Не сморкатися на підлогу в оперному театрі кожен дурень може… А от спробуй не сморкатися на "підлогу" в лісі…
І саме з філософії "гонору", із самоповаги виходить поняття самообмеження еліти за історичної необхідності. У всі часи еліти цивілізованих держав знаходили можливості для матеріального самообмеження заради якоїсь вищої та абстрактної (на перший погляд) цілі – нації, держави, країни…
Тільки завдяки такій самопожертві ці "цілі" благополучно минали кризу та виживали, а еліта вдосконалювалася… Відмовитися від всього несущого, земного, суєтного, матеріального, впровадити мораторій на комфорт та "нєгу" і вийти після цього кращим і благороднішим – ось суть цього процесу!
І зараз, як мені здається, найкращий час для самообмеження української "еліти"… Війна, агресор, боротьба, гарт нації – умови унікальні…
Самообмеження такі дуже прості й почасти примітивні. Треба просто відмовитися від приватних літаків, яхт, вілл на Сен-Барті, шоппінгів в Мілані, перигорських трюфелів, бретонських устриць і тд… І просто допомогти країні за зекономлений кошт… Бодай тимчасово…
На перший погляд це зробити важко. Бо й справді, досить не просто відмовитися враз від звичного рівня життя та комфорту. Тим більше важко, що ти нічого не отримуєш взамін…
Але це – ілюзія… Отримуєш! Бо коли ти чесний сам із собою, коли ти зробив щось справді гідне поваги, ти можеш без лицемірства і зарозумілості, без брехні та притворства говорити такі речі як: "Моя нація, моя країна, мій народ!"… То тільки здається, що це все риторична туфта. Насправді це дуже круто! Краще, ніж яхти і приватні острови… В тебе за спиною лише криштальна честь і чесність... І жодного гектара "спизженої" землі... Круто ж!!!
ТИ - МАЄШ ПРАВО!
От тільки відчути це можна тільки в режимі "елітного самообмеження"… Просто так воно не працює… Рука покладена на серце під час виконання гімну "нє работаєт" після рожевого "Дом Періньон" 1983 року… От чогось "не работаєт" і всьо… От така херня…
Словом, хотілося, щоб еліта захворіла "гонором"… Бо досі вона хворіли тільки на гонорею… Духовну…
Автор: Vitalii Chepynoga
(via)
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
