за філіжанкою кави...

з чого починається творчий процес?...
Господи! стільки відповідей на це...
починаючи від іронічних, 
прикольних, комічних, 
смішних, саркастичних 
і аж до брутальних...
до канонічних. 
як колись мені мовив 
розумний один чоловік - 
скільки людей є у світі, 
стільки й відповідей...без ліку! 
і всі будуть різні, 
суперечливі і справедливі...
так міркувалось за кавою у альтанці 
під шелести вітру у листі грайливі - 
наче гіллям у саду 
він з хмарами неба вітався, 
що в танці повільні і білі 
за обрій спадали сонно...зомлілі, 
прозорими танули 
в сині небесного моря, 
сонце в якому спекотне 
до змору...
але у саду 
під покровом сплетених крон 
затишно і прохолодно. 
і манить в захмарений сон...
забуваєш про всі незавершені справи - 
творчі, городні і хатні...
і не допита залишиться кава. 
з чого ж починається творчий процес?... - 
питаю себе, бо питання до мене. 
не знаю, що мовити навіть на це...
напевне, то світло на колір зелене. 
як у цьому саду, 
у затишку цьому. 
в якому не чути ні горя, 
ні болю, 
ні грому навіть грози у негоду. 
не знаєш, 
не бачиш гвалту 
і бруду міського, 
його безголової суєти...
і гамору - ні-я-кого! 
тиша і спокій, і прохолода, 
чудова із леготом-вітром погода.
...і кава смачна...але тільки шкода - 
           не допита, 
                     вже прохолола.