Запорозькі прізвиська належать до перлів вітчизняної антропонімії. Вони були настільки колоритними, що інколи навіть важко повірити в існування людей з такими прізвиськами, як наприклад, Рябозад або Некуйголова.
А уявіть-но собі, як перед вами рівними шеренгами проходить чубатий козацький загін, серед лав якого козарлюги Тягнирядно, Задерихвіст, Підіпригора, Загубижінко, Вирвихвіст, Нездійминога, Жуйборода, Підкуймуха, Лупибатько, Неварикаша, Неїжборщ, Загубискриню, Несвятипаска і такі інші.
Зазвичай авторство цих жартівливих прізвищ належало самим козакам, бо за правилами Січі, новоприбулі мали залишити свої прізвища за зовнішніми стінами і увійти в козацький світ із прізвиськом, яке б найвдаліше їх характеризувало.
Але траплялося, що запорозькі прізвиська надавалися через пам'ятний вчинок козака, незвичайну подію в його житті або притаманну йому рису характеру. Так, старий запорожець Микита Корж у своїх спогадах розповідав, що своє прізвисько одержав тому, що, сходячи з могили Чортомлик, упав і скотився донизу, ніби корж. Чи не першим відомим козацьким прізвиськом стало прізвисько Байда, що його отримав від побратимів організатор першої Запорозької Січі князь Дмитро Вишневецький.
Цікаво, що козацька традиція надавати людині прізвисько проіснувала в Україні аж до початку ХХ століття і виявилася у так званих вуличних іменах. Мій батько етнічний росіянин, а мама – українка, і я народився в старовинній козацькій слободі Ломівці. Пригадую, як бабуся розповідала, що людей називали по офіційних прізвищах і по-вуличному. Мамин рід мав прізвище Мосулезні, а по-вуличному їх звали Буряками, бо хтось з предків дуже червонів, коли хвилювався або сердився. А ще жили на провулку Репани (мабуть через порепані руки та ноги), Заплюйсвічки (мабуть хтось був паламарем у церкві) і навіть … Бздели (ну то вже самі здогадаєтесь чому).
І як тут не згадати того ж Миколу Гоголя, який весело блиснувши очима, сказав, що «на Русі є такі прізвища, що тільки плюнеш та перехрестишся, коли почуєш».
Сьогодні запорозькі прізвища позбавлені будь-якої емоційності і сприйматися нейтрально. І дуже добре, що веселі дарунки січового козацтва, як і іскристий гумор вуличного прізвиська, все ще серед нас.
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
