Юрій Довгорукий

24 березня 1155 р. здійснилася ідея-фікс Юрія Довгорукого: він знову (втретє) захопив Київ і вступив на престол, тепер уже довічно.
 

Юрій I Володимирович Довгорукий (*1090 — †15 травня 1157) — князь Ростово-Суздальський і Великий князь Київський. Син (сьома дитина з десяти) Володимира ІІ Всеволодовича Мономаха та англійської принцеси Гіти-Єлизавети, родоначальник лінії володимиро-суздальських князів; онук князя Ярослава Мудрого.

Ю. Долгорукий був двічі одружений, мав 13 дітей. 12 січня 1108 року одружився з дочкою половецького хана Аепи Осеневича, серед їхніх дітей був Андрій Боголюбський та Ольга, дружина князя Ярослава Осьмомисла. Його онука – Єфросинія, знаменита Ярославна з "Слова про Ігорів похід".

Друга дружина разом із дітьми втекла до Візантії.

За постійне посягання на чужі землі Юрію дали прізвисько Долгорукий (руки-загребуки). Він охоче залучав половецькі орди для боротьби зі своїми родичами – князями.

Після смерті батька отримав у спадок Ростово-Суздальське князівство, Юрій Довгорукий започаткував князювання Рюриковичів на землях "Моксель", очоливши Суздальське князівство.

У IX–XII ст. край від Тули, Рязані й теперішньої Московської області населяли меря, весь, мокша, чудь, мордва, марі – народ "моксель". Ці племена стали згодом основою народу, який прозвав себе "великоросами".

У 1147 р. Юрій Довгорукий писав чернігово-сіверському князю Святославу Ольговичу: "Прииде ко мне, брате, в Москов!". Це було першою згадкою в Іпатіївському літописі Москви. "Брехнею є те, що Москва заснована Юрієм Довгоруким у 1147 р. Це міф, який не має доказового підтвердження. Москва як поселення була заснована 1272 року. Цього ж року був проведений третій перепис населення Золотої Орди. При першому переписі (1237–1238 pp.) і другому (1254–1259 pp.) поселення – Москва не згадується" – Я. Дашкевич.

У 1149-му Юрій Довгорукий розбив війська Ізяслава Київського й вперше заволодів Києвом, але через 2 роки змушений був повернутися в Суздаль.

У 1155 знову зайняв Київ, намагаючись закріпитися на півдні.

10 травня 1157 р. на бенкеті в київського боярина Осмянника Петрила Юрій був отруєний; вночі йому стало зле, а через 5 днів (15.05) він помер.
 

Князь був товстим, великим, білотілим, мав талант солодко їсти, безмірно пити і жінок мітити. За владолюбство, жорстокість, жадібність та заздрісність кияни ніяк не шанували князя. Навіть тіло Юрія Довгорукого не дозволили поховати поряд із тілом його батька Володимира Мономаха. Поховано Юрія у храмі Спаса на Берестові на території сучасної Києво-Печерської Лаври.
 

У Луценка є такі слова:

У Києві на кручах спочива
Засновник твій, Москва –
Князь Юрій Довгорукий.

У день похорон (16 травня) літописець писав: киянами були розграбовані двори Юрія та його сина Василька. Після смерті князя кияни-повстанці ліквідували встановлену ним владу, "суздальців — бояр і дружину — побивали по містах і селах" (М. Грушевський).

За Юрія Довгорукого вперше виявилося суперництво двох народів, між Києвом та Суздальщиною почалася боротьба, яка набрала гострих форм у часи правління його сина Андрія I Боголюбського.