Винничук: З "польськими таборами смерті" розібралися, на черзі "українські поліцаї"

"В недавньому польському законі є здорове зерно – це заборона вживати вислів "польські концентраційні табори смерті". Бо які ж вони польські? Думаю, що і нам раз і назавжди треба заборонити вираз "українська поліція" під час Другої світової, бо яка ж вона була українська?" - про це у своїй статті "Підводні міни політкоректності", опублікованій на сайті "Збруч", зазначив журналіст та письменник Юрій Винничук, розповідає zik.ua
  "Те, що поляки бороняться від різноманітних маразмів, які часто вигулькують у книжках та фільмах (зокрема можна згадати німецький серіал "Наші батьки, наші матері", де поляків і українців показали учасниками Голокосту і антисемітами), дає і нам гарний приклад, як нам боронитися від таких самих вигадок. Бо коли поляки дуже гостро запротестували проти цього серіалу, то ми обмежилися лише фейлетонами. І жодної ноти протесту від уряду", – акцентував письменник.
  "Думаю, що і нам раз і назавжди треба заборонити вираз "українська поліція" під час Другої світової, бо яка ж вона була українська? Навіть поминаючи той цікавий факт, який відзначають німецькі документи, що так звані українські поліцаї розмовляли російською. Цю поліцію тулять геть до всіх злочинів, всюди вона була", – додав він.



Письменник зазначає, що на російських окупованих теренах теж була поліція, однак вираз "русскіє поліцаї" він не зустрічав.
  "Зазвичай обмежуються лише одним словом "поліцай" без уточнення, або, як це видно з російських перекладів зарубіжних авторів, ліплять українців усюди, куди не ліньки, хоча в оригіналі українці не згадувалися", – підкреслив Винничук.

"У Польщі теж була поліція, і в гетто була поліція. Але куди їм? Найпопулярнішими є українські поліцаї. Навіть в німецьких концентраційних таборах пильне око росіянина, поляка чи й німця бачило саме українських поліцаїв. Цікаво, яким чином вони їх отак з відстані вирізняли? Невже вони й там синьо-жовті опаски носили? Бо окремі свідчення вражають: Владислав Шпільман, відомий нам з фільму "Піаніст", у своїх спогадах теж бачить у шпарку вагона на в'їзді до концтабору… українських поліцаїв. Важко сказати – може, вони співали "Гей, у лузі калина", може, мали вишиванки, а може, йшли навприсядки", – іронізує він.