Статті / Література

В’ячеслав Гук, зі збірки «Кримський літопис»

12 грудня 2020
В'ячеслав Гук
***
Сни пообідні – глибокі й безжалісно довгі,
дощ, як зерно, визріває й дарує відлуння,
ввечері йдуть перелогом воли круторогі,
в арфи Орфея ржавіють неторкнені струни;
чує натруджене тіло й натомлені м’язи
вбогий ратай, який бачить над полем голубку,
паділ земний вже холод нещадний уразив,
небо горішнє – вже сповнене Божого смутку;
це те, що лишилося в полі у час недороду,
що стало – як хустка жалобна і сльози вдовині,
притемком спрагла худоба п’є жадібно воду
і біла голубка додзьобує день по зернині;
та крила зважніли, вже хилить на сон, і дме вітер,
ця довга беззоряна ніч – наче пагін в розмаї,
Боже, о дай-но ж мені огарком свічі догоріти,
як в незглибнім колодязі впала зоря догоряє!
В’ячеслав Гук, зі збірки «Кримський літопис»
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Автора Категорію Публікацію

850

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Скопіюйте цей код на ваш сайт, або блог:

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

UA Modna 0
Повідомити про помилку