|
9 листопада 2019
В'ячеслав Гук |
САД
Прислухайся, як сад вночі мовчить,
як птах збиває стиглий плід із гілки,
але скуштуй – а він у роті гіркне,
і кров у жилах, як жива, болить;
та світлотінь, мов піна хвиль, легка,
життя людське, на жаль, не осягнути,
як те мовчання саду, млою скуте,
яке надвечір ранить плач струмка;
вже падолист в саду плоди зібрав,
траву, укриту інеєм, знечулив,
й пташине пір’я, що тремтить в намулі,
із плином часу не втрачає барв;
пір’їнка як основа ваготи,
вже оплодень лишився без насіння,
й дерева огортає ніч осіння,
яку птахам до ранку берегти.
В’ячеслав Гук, нові вірші, 2019
Photo: Derek Thomas
| 0 | 1009 |
Умови використання матеріалів сайту
Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку
Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com
