Весна! Прокидаймося!

Вербна неділя - свято ніжної весни, дитячих її кроків по знеможеній важкою зимою землі. Церква у такий день з урочисто довгою Службою, наповнена людьми з посмішками назустріч сірим котикам на довгих галузках, що символізують пальмові гілки, які клали під ноги Ісусові Христові захоплені віряни у час в’їзду Його до Єрусалиму. Одна відмінність цьогорічноїго свята від попередніх - вже ствердла у довготривалості тривога за нашу Батьківщину, її цілісність та майбутнє.

Грім розірваної знадвору петарди згустив розсіяну у  молитві свідомість, примусив обернутися голови назад, до виходу. Декілька чоловіків вийшли на звук. Виявилося, що була вчинена диверсія: якийсь молодик кинув петарду перед сходами церкви, глянув, чи розірвалася і пішов! Не побіг, пішов вулицею! Коли вслід закричали чоловіки і погналися за ним паралельним вулиці Чикаґо провулком, побіг і він. Невідомо, чим закінчилося, але визріла думка: ми звикли жити в безпеці, нам потрібно прокинутися і зрозуміти, що не тільки земля українська , як територія, - в небезпеці, а й всі ми, українці, де би не знаходилися -також під прицілом густої сітки спецслужб, які мають відпрацьовані методи боротьби з демократією. Тому: збиратися, гуртуватися і обговорювати не тільки реакцію на злочинні дії, а працювати на випередження. Я не входжу ні до якої організації, але підтримую будь-яку, що готова до боротьби, і роблю уже багато часу, правдиво висвітлюючи роботу громади у полі як мирних дій, так і більш рішучих. Буду це робити і надалі. Думка моя не змінилася: ДУМАЙМО і потім РОБІМО, а не навпаки. Не засуджую чиїсь помилки, бо всі їх годні припуститися, тільки прошу чути одне одного, не говорити про єдність, а бути об’єднаними.