Вендіго: втілення жаху по-американськи

Вендіго. Саме так корінні американці називають чудовисько, що мешкає в лісі і постійно чекає на нову жертву. Вендіго вражає своїм жахливим виглядом і може з легкістю імітувати людський голос. Раніше зникнення людей в лісі неодмінно пов’язували з цією нечистю. Також, за повір’ями, ненаситний дух Вендіго може вселитися в людину, яка принаймні раз у житті спробувала людського м’яса.

Слід зауважити, що ім’я цього чудовиська у численних легендах, переказах та оповіданнях неодноразово змінювалось, тож історично маємо такі варіанти: вендіго, віджиго, віндаго, вантіко. Хай там як, а найчастіше у джерелах зустрічаємо варіант Вендіго, тому надалі саме так називатимемо це містичне створіння.

Коли саме з’явився цей персонаж, сказати неможливо, але відомо, що вперше він виник у оповіданнях алгонкінів — індійського народу Північної Америки. Як і будь-яке фольклорне джерело, це оповідання має багато варіантів. За найпоширенішим із них, Вендіго – це дух людини на межі життя і смерті, тому він вбиває свого попутника і виживає сам. Після цього він назавжди втрачає свій нормальний вигляд. Кістки вилазять просто з тіла, і все, чим він надалі займається, – це заманює людей до лісу, імітуючи людський голос, а потім пожирає їх.

У міфології індіанців вважалося, що Вендіго – втілення зимового морозу і голоду, адже коли почав зароджуватися цей міф, були голодні часи, люди нерідко зникали в лісах та в такій скрутній ситуації мали місце й випадки канібалізму. Вчені ж пов’язують виникнення Вендіго з антропоморфізмом – це перенесення людського образу на неживі предмети. Таке явище існує у багатьох міфах майже кожного народу.

Цікаво, з чого ж все-таки виникли ці страхи? Справа в тому, що 1879-го року сталося подія, яка спричинила інтерес до цього загадкового створіння. Взимку в Альберті (Канада) стратили людину. Свіфт Раннер був типовим американцем і керував свого часу кінною поліцією. Через алкоголізм чоловіка  звільнили і його син (а дітей у родині було шестеро) загинув через голод. Тоді Свіфт зібрав усю свою сім’ю і відвіз до лісу, звідки повернувся один. Тільки коли люди почали цікавитися, куди поділася його родина, Раннер повідомив, що вони загинули. Та не всіх влаштовувала така таємничість, і люди захотіли оглянути будиночок чоловіка. Саме тоді він, знаючи про одного із найголовніших міфічних істот цього краю, зізнався і повідомив: не тямив, що робив, бо у нього нібито вселився дух Вендіго. Згодом усю родину знайшли з’їденою, а Свіфта визнали винним і стратили. 

Це найвідоміший випадок, пов’язаний із загадковим міфічним персонажем. Відтоді почалася епоха численних оповідань, книжок та фільмів. Популяризацію міфічного образу приписують Елджерону Блеквуду через видане у 1910 році оповідання «Вендіго». Автор-містик багато мандрував, вивчаючи міфи та повір’я народів, писав про усілякі жахи та привидів. Навіть Говард Лавкрафт зізнавався, що вважає Блеквуда своїм попередником. Повість заснована на 2 окремих поїздках автора до Канади. Перша — з червня по вересень 1892 року, коли Блеквуд з двома друзями полювали в Онтаріо. Друга і більш продуктивна експедиція — полювання на лося — відбулася у жовтні 1898-го. Ця поїздка була описана ним у статтях «Серед улюблених місцин лося» і «В канадській глухомані». На них і ґрунтувалася розповідь про Вендіго, творіння згодом сам автор трохи змінив, доопрацював та розширив. Так і народилася повість "Вендіго" — найвідоміше творіння Блеквуда. 

Автор професійно описує відчуття, що виникають у людини при зустрічі з Вендіго. Письменник поєднав в одному тексті свої враження від полювання на канадських просторах із міфологією індійців алгонкинських племен.

Та якою б популярною не була історія американського лісового монстра, все не так однозначно. Медики, наприклад, подібне явище називають культуральним синдромом, – коли у певного народу є психологічна хвороба, не притаманна іншим етносам. У нашому випадку – Вендіго, бо образ цей поширений лише у Північній Америці і не має аналогів у інших народів. Хоч деякі дослідники говорять навіть про такий собі психоз Вендіго, з ними погоджуються не всі.

Хай там як, а Вендіго – досить цікавий міфологічно-психологічний феномен, вартий уваги не лише корінних американців.