Вендіго: втілення жаху по-американськи

19 листопада 2018
Anastasia Nazarenko

Про Вендіго пишуть містичні книги та знімають моторошні фільми. Ця дивна істота не втрачає популярності і досі… Та? щоб розібратися у цій непрості ситуації, варто звернутися до історії…

Вендіго. Саме так корінні американці називають чудовисько, що мешкає в лісі і постійно чекає на нову жертву. Вендіго вражає своїм жахливим виглядом і може з легкістю імітувати людський голос. Раніше зникнення людей в лісі неодмінно пов’язували з цією нечистю. Також, за повір’ями, ненаситний дух Вендіго може вселитися в людину, яка принаймні раз у житті спробувала людського м’яса.

Слід зауважити, що ім’я цього чудовиська у численних легендах, переказах та оповіданнях неодноразово змінювалось, тож історично маємо такі варіанти: вендіго, віджиго, віндаго, вантіко. Хай там як, а найчастіше у джерелах зустрічаємо варіант Вендіго, тому надалі саме так називатимемо це містичне створіння.

Коли саме з’явився цей персонаж, сказати неможливо, але відомо, що вперше він виник у оповіданнях алгонкінів  індійського народу Північної Америки. Як і будь-яке фольклорне джерело, це оповідання має багато варіантів. За найпоширенішим із них, Вендіго – це дух людини на межі життя і смерті, тому він вбиває свого попутника і виживає сам. Після цього він назавжди втрачає свій нормальний вигляд. Кістки вилазять просто з тіла, і все, чим він надалі займається, – це заманює людей до лісу, імітуючи людський голос, а потім пожирає їх.

У міфології індіанців вважалося, що Вендіго – втілення зимового морозу і голоду, адже коли почав зароджуватися цей міф, були голодні часи, люди нерідко зникали в лісах та в такій скрутній ситуації мали місце й випадки канібалізму. Вчені ж пов’язують виникнення Вендіго з антропоморфізмом – це перенесення людського образу на неживі предмети. Таке явище існує у багатьох міфах майже кожного народу.

Цікаво, з чого ж все-таки виникли ці страхи? Справа в тому, що 1879-го року сталося подія, яка спричинила інтерес до цього загадкового створіння. Взимку в Альберті (Канада) стратили людину. Свіфт Раннер був типовим американцем і керував свого часу кінною поліцією. Через алкоголізм чоловіка  звільнили і його син (а дітей у родині було шестеро) загинув через голод. Тоді Свіфт зібрав усю свою сім’ю і відвіз до лісу, звідки повернувся один. Тільки коли люди почали цікавитися, куди поділася його родина, Раннер повідомив, що вони загинули. Та не всіх влаштовувала така таємничість, і люди захотіли оглянути будиночок чоловіка. Саме тоді він, знаючи про одного із найголовніших міфічних істот цього краю, зізнався і повідомив: не тямив, що робив, бо у нього нібито вселився дух Вендіго. Згодом усю родину знайшли з’їденою, а Свіфта визнали винним і стратили. 

Це найвідоміший випадок, пов’язаний із загадковим міфічним персонажем. Відтоді почалася епоха численних оповідань, книжок та фільмів. Популяризацію міфічного образу приписують Елджерону Блеквуду через видане у 1910 році оповідання «Вендіго». Автор-містик багато мандрував, вивчаючи міфи та повір’я народів, писав про усілякі жахи та привидів. Навіть Говард Лавкрафт зізнавався, що вважає Блеквуда своїм попередником. Повість заснована на 2 окремих поїздках автора до Канади. Перша — з червня по вересень 1892 року, коли Блеквуд з двома друзями полювали в Онтаріо. Друга і більш продуктивна експедиція — полювання на лося — відбулася у жовтні 1898-го. Ця поїздка була описана ним у статтях «Серед улюблених місцин лося» і «В канадській глухомані». На них і ґрунтувалася розповідь про Вендіго, творіння згодом сам автор трохи змінив, доопрацював та розширив. Так і народилася повість "Вендіго"  найвідоміше творіння Блеквуда. 

Автор професійно описує відчуття, що виникають у людини при зустрічі з Вендіго. Письменник поєднав в одному тексті свої враження від полювання на канадських просторах із міфологією індійців алгонкинських племен.

Та якою б популярною не була історія американського лісового монстра, все не так однозначно. Медики, наприклад, подібне явище називають культуральним синдромом, – коли у певного народу є психологічна хвороба, не притаманна іншим етносам. У нашому випадку – Вендіго, бо образ цей поширений лише у Північній Америці і не має аналогів у інших народів. Хоч деякі дослідники говорять навіть про такий собі психоз Вендіго, з ними погоджуються не всі.

Хай там як, а Вендіго – досить цікавий міфологічно-психологічний феномен, вартий уваги не лише корінних американців.

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

22 дивні, але достовірні факти про літаки, про які не розповідають у турагентствах
Багато з нас не раз літали на літаку і мало не напам'ять знаємо всі хитрощі і секрети успішного перельоту. Але, виявляється, є ще щось, про що не підозрюють навіть найдосвідченіші мандрівники.
Читати більше
«ЛЮБIТЬ УКРАЇНУ В ГРОМУ КАНОНАД...»: 70 РОКIВ ТОМУ КРЕМЛЬ ЗАТАВРУВАВ БЕСМЕРТНИЙ ВIРШ ВОЛОДИМИРА СОСЮРИ І ЙОГО САМОГО
«І я од радостi все простив, — зазначає розчулений Володимир Сосюра, — i те, що кричав на мене Корнiйчук, i те, що писав про мене Малишко в «Радянськiй Українi», i всiм-всiм дезорiєнтованим братам, що били мене так, що аж серце гуло од ударiв. Ви ж знаєте, як у нас умiють бити. Я всiм прощаю i всiх люблю».
Читати більше