в наступний день

усі шляхи у сьогодень 
ведуть за тіні небокраю, 
де міражі, відлуння де 
у буревіях хмарограю. 
овалом місяць... - талісман 
завис блідий над крутояром. 
низинний хвилею туман 
похмуро стелеться по яру. 
в якому тиша, спокій, сон, 
ні руху, поруху, ні зрушень... - 
мов у труні, в якій на схрон 
поклали мрію заворушень. 
познаки навіть там нема 
у блідо сивому безкраю - 
що ось, раптово зникне тьма, 
проллється шумний дощ із градом. 
чи може сніг впаде рясний. 
і ярий віск засяє в зорях!...
аж ні! святенницький, пісний 
цей день полону у покорі.
і оселилась самота. 
і так повільно лине днина!... - 
яка мов зайвість у літах 
розстане в часі...
неодмінно.