Мало, неймовірно мало залишилося в Україні культурних скарбів: знищено, вкрадено окупантами, тому дорожчим стає все, що лишилося. Наприклад, кілька робіт художника Олексія Волоскова (1822-1882).
Купецький син, інвалід (з дитинства ходив на милицях) був зарахований до Академії мистецтв. Навчався в пейзажному класі під керівництвом М. М. Воробйова. Ім'я О.Я.Волоскова в екзаменаційному листі Академії часто стоїть поряд із ім'ям
Т.Г. Шевченка.
Григорій Павлович Ґалаґан через свого доброго приятеля В. Григоровича запросив випускника АМ 1845-го р., некласного художника Волоскова до себе у Сокиринці "для практичних занять терміном на два роки". Саме тут і були написані три пейзажі Волоскова 1848 року; відомі твори "Готичний місток у Сокиринському парку", "Садиба Г.П.Галагана у Лебединцях на Прилуччині", "Церква у Сокиринцях" (зберігаються в Чернігівському історичному музеї).
Упродовж 1853-54 років у маєтку Тарновських Потоки, Чернігівської губернії дістав притулок Олексій Волосков, бував художник і в Качанівці.
Її власник Григорій Тарновський – член товариства заохочування художників і заохочував їх роботою. О.Волосков був учителем малювання молодого Тарновського, правив його малюнки з видами садиби та інтер'єру. Звісно, працював і сам.
У Російському музеї зберігається велика робота Олексія Волоскова "За чайним столом", написана в 1851 р.
Чайна кімната, зображена Волосковим, носила назву "Ліхтарик". У ній, не так давно Михайло Глинка писав партитуру "Руслана і Людмили". Її інтер'єр відповідав такій назві: балкончик – еркер із вмонтованими в стіні готичними вікнами, з різнокольоровим склом, колони, грецький декор стелі, вишукані шпалери, кучерява зелень і картини.
Славетна родина Тарновських – родичі, які опинилися в чайній кімнаті. Справа за столом господар садиби – Григорій Степанович Тарновський (1790-1854). Ліворуч за столом сидить сусід Тарновських – Г.Галаган. Опирається на спинку його крісла Василь Васильович (1810-1866), поряд його дружина Людмила Володимирівна, уроджена Юзефович (?-1898), Юлія Василівна (1830-1880) - дівчина у світлій сукні - племінниця Г.Тарновського. Вона – сумне, нерозділене кохання художника, колишнього гвардійського офіцера Павла Федотова.
Цю ж родину Тарновських художник зобразив на прогулянці в парку маєтку Качанівка. Григорій Степанович Тарновський зі своєю племінницею Юлією. Він тримає в руках чубук люльки у бісерному чохлі конічної форми зі своєрідними пелюстками по краям. Ліворуч В.В. Тарновський-старший із дружиною. На лаві Надія Тарнавська - та сама, якій Тарас Шевченко неодноразово пропонував вийти заміж, але отримував відмови. Вона сприймала його не інакше, як брата. На ці відмови у взаємності Шевченко відповів поезією "Н. Т.":
Прокинься, кумо, пробудись
Та кругом себе подивись,
Начхай на ту дівочу славу
Та щирим серцем, нелукаво
Хоть раз, сердего, соблуди…
Праворуч сидить на траві невисокий рудоволосий художник із невеликою борідкою – це і є Волосков.
Отакі моменти історії донесли до нас полотна О. Волоскова.
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.