Тиск

Зриває крани геть шалений тиск.
Отак раптово взявся казна звідки,
Окропить землю інде жвавий блиск -
то струмінь грає, облива до нитки.
 
Та людям та забава залюбки:
Ідуть сміються казці цій, регочуть.
Буденність – "Геть!" – змивають пил віки,
І радість так прорвати дамбу хоче.
 
Той рух…
 
Поволі вщухне плин води,
Оволодіє простором пекельно.
Містяни розбіжались – хто куди,
І світ жевріє майже паралельно

У проміжку тім скупчився нарід,
І гомін набуває фарби крику
 
"Де буде брід?..."
"Де завтра стане – брід???"
Питання вже – здається всім – великим
 
Війна завжди іде за суходіл.
І той, хто віднімає в когось хату,
Повинен знати, що у тишу сіл
Приходять із гарматами солдати.
 
09 жовтня 2016
 Михал Влад