Суперсиметрія

Взагалі, фізика й астрофізика - доволі цікаві й перспективні дисципліни, а найцікавіше - поетичні. Проблема не тільки в присутності метафізичних квінтесенцій - більше в перехресному міждискурсі. Астрофізика багато запозичує в економіці й біології, в езотеричній доктрині й магії. Не дивно, бо сама Теорія струн є М-теорією, тобто магічною. Можливо, материнською. Тобто з часом М-теорія має зібрати пазл, але це, знову ж таки, якась асиметрія. 

Назагал, Теорія струн, можливо, дасть імпресіоністичну картинку: зірки вибухають тисячами кольорових нових сполук й часток, в моментах розкриття нових-старих й живих-мертвих хімічних парабол.

Бог є творцем, нам велів також бути творцями - навіть якщо він нас покинув ще років двісті тому....

Теорія струн, Суперсиметрія й антропоморфний принцип - це і є три черепахи і три кити, котрі тримають Всесвіт. До речі, має той Всесвіт якусь межу чи горизонт, чи концентрований вакуум й спалахуючу безодню. Зараз будується в Японії лінійний колайдер для пошуків Суперсиметрії. Однозначно, що симетрії не може бути апріорі, бо уся постнаука й квантова парадигма збудовані на викручуванні, зкручуванні, деформації та щепленні. Дивно, але крихкий світ тримається на крихких логосах. Отже, вигинання простору - це і є перша заявка на п'ятий-шостий виміри: до того ж їх має бути одинадцять, але за останніми висновками - двадцять шість. Важко уявити собі симетрію чи логічність антропного мотиву - як і квантову криптографію, чи квантову піну, чи квантову телепортацію, чи квантовий комп'ютер, який працює на рідині з атомами....