Люди стали настільки невихованним, що для них перестали існувати будь-які неписані закони. Вони навіть не вважають чимось поганим свою безтактність щодо інших. Люди для людей стали тимчасовими іграшками, які ламаючись замінюються іншими. Нікому й на думку не спаде, що безтактність, яка виражається у необережних словах, обіцянках, порадах, питаннях, може зранити глибше, за ніж.
Такі люди, на перший погляд, безликі, до них ставишся, як до погоди: яка є, таку й приймай. І лише згодом ти розумієш, що ця "невинність" з набридливою цікавістю зазирає тобі під ковдру, не спитавшись дозволу.
Так і у стосунках між людьми: "третій" чомусь завжди знає про відносини більше. Треба мати сильний характер і тверезий погляд на ситуацію, щоб відгородити себе від нахабства таких "друзів".
СТОРОННІМ ВХІД ЗАБОРОНЕНО. ЯКЩО МЕНІ ЗНАДОБИТЬСЯ ПОРАДА, Я СПИТАЮСЯ. А БЕЗ ЗАПРОШЕННЯ ЛІЗТИ НЕ ПОТРІБНО.
Ще від нудьги люди починають вигадувати статуси у відносинах. Тобто, погано знаючись на фізиці, наприклад, вигадують ядерну бомбу... Їм смішно і цікаво, а інші страждають.
Те, що відбувається у відносинах між двома людьми, не потребує назви. Вони самі знають, що відбувається, вони все контролюють, стороннім там нема чого робити. А всі ці статуси (чоловік, дружина, коханець, коханка, друг, подруга..) цікавлять лише "третього", якому нудно у своєму житті.
Нащо взагалі називати те, що можна лише відчути й до чого не можна доторкнутися?
Усі статуси до чогось змушують. Якщо ти чоловік, ти ПОВИНЕН піклуватися про дружину; якщо дружина, ПОВИННА бути вірною опорою для чоловіка; якщо коханец/коханка, ПОВИНЕН віддавати себе і свій час на благо іншого; якщо друг, ПОВИНЕН вислуховувати і допомагати у скруті...
Ти весь час щось повинен робити. Але чи хочеш ти цого насправді...?
Сумна реальність сучасності змушує задати собі питання: "Навіщо потрібні статуси?" Вони являють собою відповідальність, яку так не люблять і від якої стрімголов тікають люди. Вимагати любові чи уваги - безглуздо. Лише добровільне бажання, а не статус, який змушує, вартує подальшої перспективи відносин. Треба давати свободу одне одному.
Усі живуть за писаними й неписаними законами, але ніхто не задумується над їхньою ефективністю. Наче за інерцією ми звикли вважати вигадане кимось багато століть назад праведним. А що, як ми плутаємо його з грішним? Наші закони та звичаї настільки далекі від реального повсякденного життя, що плутаєшся в намірах всевишного. Як тільки людину примушують до чогось, у неї немов щось виходить з ладу у свідомості. А закон не тільки обмальовуює межі дозволеного, а й вказує, що і як треба робити, тобто відбиває будь-яке бажання дотримуватися правил. Звісно, на Землі був би безлад без загальноприйнятих істин, але деякі з них (ті, що стосуються відносин) слід переглянути, аби звільнити людей від відповідальності, якої вони лякаються і яку оминають.
Тоді все було би по-чесному: ми б не боялися кохати, у відносинах все було б збудовано на щирому бажанні, без примусу (бо ніхто нікому нічого не винен...).
Не знаю, будемо ми від цього щасливішими чи ні, але незалежними від сторонньої цікавості й власних страхів точно станемо. А це вже неабияка перемога...
В будь-якому разі, відносини між людьми - це складний міханізм, який потребує турботливого ставлення збоку користувачів. Його треба оберігати від сторонніх, котрі нахабно лізуть у нутрощі. Будь-яка можливість отримати кайф від спілкування має бути використана, бо дуже часто люди через певні обставини повинні тактовно підтримувати нудну й нецікаву бесіду. Дехто не розуміє, що насильно симпатію не викличеш (хіба, що блювоту). Якщо ти нудний, то тільки такі ж нецікаві люди зможуть спілкуватися з тобою більше одного разу, бо у вас спільні "інтереси". Індивідуальність весь час утамовує спрагу нових знань, а пересічність такої проблеми не має: її все влаштовуює так, як воно є.
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
