Столиця країни очима емігранта або Чому ми ще "совок"

Привіт усім. Нещодавно містяни святкували день Києва, що є столицею держави Україна. День міста Київ святкують в останні вихідні травня. Перше святкування відбулося наприкінці травня в 1982 році - на 1500-річчя столиці. Ця урочиста подія, при всій своїй помпезності, торкнулася серця киян. З 1984 року почалися регулярні вернісажі на Андріївському узвозі. А в останню неділю травня 1987 вперше було офіційно відзначено День Києва.
 
Але мова не про це. Згідно з Вікіпедія: "Емігра́ція (лат. emigratio — "виселення", "переселення") — вимушена чи добровільна зміна місця проживання людей (емігрантів, переселенців), переселення зі своєї батьківщини, країни, де вони народилися і виросли, в інші країни глобального суспільства з економічних, політичних або релігійних причин."

Отже, 3 роки тому в постійних пошуках гідної роботи інженера з якості електроніки я покинула країну з 1000 грн в кишені і переїхала до Угорщини на постійне місце проживання і роботи в міжнародну компанію з виробництва електроніки для автоматів, відповідно, інженером з якості електроніки у відділ роботи з постачальниками. Оскільки я була єдина така в компанії, то була ізольована від українського середовища і повністю інтегрована в місцеву культуру, звичаї та спосіб життя. А постійні подорожі європейськими країнами повністю змінили моє бачення і ті речі, які колись були нормою, стали неприпустимими. Отже, моє враження про Київ через призму 3 років проживання поза межами країни. 

1. "Будівельне рагульство"

Ще не зійшовши з борту літака - вже була неприємно здивована, так званим, "будівельним рагульством" на території аеропорту Жуляни. 10 метрів від паркування літаків ведеться забудова, і це не новий термінал. А про будівельне рагульство в центрі міста взагалі мовчу - історичні будівлі зносяться і будуються скляні багатоповерхівки, які не те що не вписуються, але самі собою є потворними. Вони не мають ні культурно-архітектурної цінності, ні цікавості ідеї дизайну, ні, елементарно, фантазії.
 
В той час, коли Європа намагається реставрувати кожну будівлю, кожен сантиметр бруківки, або відбудовує історичні будівлі за фото, чи принаймні намагається відтворити стилістику - у нас повним ходом будують "бізнес центри" і "торгові центри". Просто "країна бізнесменів і торговців" із зарплатами у 300 єврів. Вибачте мене за такий відвертий сарказм, але як мешканці офіційно 3-ох мільйонного міста можуть миритись з цим. 

2. Тотальна невихованість і повна відсутність манер

Знову ж таки, ще не покинувши будівлі аеропорту, була розчарована наглістю пасижирів, що один поперед одного пхались у черзі до віконця митників, попри те що ми всі разом одночасно чекали на валізи: і ті, хто йшов першим і я, що була останньою. 
 
Але цим не закінчилося - справу продовжили грубіяни держслужбовці-митники, які, по-перше, не привітались у відповідь, по-друге, звертались до мене іноземною мовою і це була не англійська, а, по-третє, сиділи з такими виразами обличчя, ніби вони боги цього світу, а ми всі негідні, і наче від них залежить все наше майбутнє. 

І коли, заходячи в магазин, я віталась - на мене взагалі дивились як на несповна розуму "чого це вона вітається, ще й посміхається". А у Європі вітатись норма, якщо ти входиш до приміщення. 

3. "Рагульство на дорозі"

Думала сказати про дороги, але ні, дороги не ідеальні, але непогані, в Угорщині теж такі є. Більше мене вразили водії своїм взаємним рагульством на дорозі - таке враження, що вони міряються, хто більше правил зможе порушити одночасно. А потім дивуємось чому так багато ДТП. 
 

4. Громадський транспорт 

Це просто кошмар. На величезне за територією місто лише 3 гілки метро, що просто не справляються з обсягом пасажирів. Найбільш населений мікрорайон Троєщина взагалі позбавлений підземного сполучення. Довідок для іноземців - нема. Можливості розрахуватись карткою - нема. Ліфту для інвалідів - нема. Про маршрутки взагалі мовчу - краще не їсти перед поїздкою. 
 

5. Українська мова

Київ точно столиця України? За 2 дні перебування в Києві майже не чула рідної мови - в кращому випаду суржик, і то сором'язливо. Це називається прилетіла на Батьківщину, щоби почути рідну мову. Я до преси - нема україномовної преси. До телебачення і радіо - та ж ситуація. Де Україна!? Для порівняння - колишній "совок" Латвія  - у них теж багато російськомовного населення, але там з 10 журналів 1 - російською, решта рідною мовою. Чим ми гірші!? І не кажіть, що вимушені купувати - якщо б не було попиту, не було б і пропозиції, іншими словами, купуючи російськомовну пресу, ви підтверджуєте, що вас так влаштовує. 
 

6. Сміття, сміття, сміття

Хотілося прибрати, помити і пофарбувати Київ, такий він "зачуханий". Звернення до мешканців столиці - невже вас влаштовує жити в смітнику!? Не Кличко розкидує тротуарами упаковки від цигарок і пляшки від пива. Чисто не там, де прибирають, а там де не смітять. 
 

7. Торгове рагульство, так звані, "ларьки"

Це паскудство псує архітектуру міста і засмічує тротуари. А про недотримання умов зберігання продуктів і сумнівність продукції я взагалі мовчу. Можливо зробити роздрібну торгівлю "цивілізованою" - тобто місто повинне будувати торгові кіоски в одній стилістиці та здавати їх в оренду підприємцям або ж затвердити певний дизайн, що був би гармонійним з навколишньою архітектурою. А не те, що є зараз.
 

8. Паркувальне рагульство

Мало того, що пішоходи не взмозі пройти тротуаром, так вони ще й сигналять, коли ти йдеш тротуаром. Про велосипедні доріжки взагалі мовчу. 
 
Але не все втрачено - є надія. Трохи позитивного з мого боку і те, що робить нас особливими.

1. Населення стає більш інтелігентним

Переповнена зала театру, переповнений український книжковий магазин, люди, що читають книжки в метро, і Хрещатик, яким гуляє усміхнена, яскрава молодь у вишиванках без алкогольних напоїв у руках - мене приємно вразили і дали надію. 
 

2. Українська нація творча і креативна

У нас не просто ресторани, паби і кавярні. Тут завжди є якась цікава ідея. Дуже багато хенд-мейду, особливо в центрі міста чи на Андріївському узвозі. Часті тематичні вечірки, що вражають божевільними ідеями. Також сподобались квест кімнати.
 

3. Українці найдуховніша та найдобр​іша нація

Тільки з українцями можна поговорити відверто, тільки укранці щиро зрозуміють і будуть раді щось порадити. Тільки українське застілля таке "пишне" і нема гостиннішої нації, ніж українці.
 

4. Українське стає модним

Сьогодні - це вишиванки, завтра - це літературні вечори, а далі - справжній патріотизм у всьому - у споживанні, у звичках, у відродженні мови і культури. Все більше і більше людей намагаються переходити на українську, збагнувши, до чого вони прагнуть. 
 
І на завершення, хочу додати: шановні мешканці та гості міста, не забувайте, що столиця країни - це її обличчя. Тільки від вас залежить, чи буде це обличчя Європейським, чи "совковим". Адже Європа починається з викидання сміття в урну, з взаємної ввічливості та привітності, з дотримання правил і норм - навіть якщо ніхто не спостерігає, тобто починається з тебе! Шануймося, бо ми того варті. 

Слава Україні!