Столиця країни очима емігранта або Чому ми ще "совок"

3 червня 2015
Viktoria Vovkanets
Привіт усім. Нещодавно містяни святкували день Києва, що є столицею держави Україна. День міста Київ святкують в останні вихідні травня. Перше святкування відбулося наприкінці травня в 1982 році - на 1500-річчя столиці. Ця урочиста подія, при всій своїй помпезності, торкнулася серця киян. З 1984 року почалися регулярні вернісажі на Андріївському узвозі. А в останню неділю травня 1987 вперше було офіційно відзначено День Києва.
 
Але мова не про це. Згідно з Вікіпедія: "Емігра́ція (лат. emigratio — "виселення", "переселення") — вимушена чи добровільна зміна місця проживання людей (емігрантів, переселенців), переселення зі своєї батьківщини, країни, де вони народилися і виросли, в інші країни глобального суспільства з економічних, політичних або релігійних причин."

Отже, 3 роки тому в постійних пошуках гідної роботи інженера з якості електроніки я покинула країну з 1000 грн в кишені і переїхала до Угорщини на постійне місце проживання і роботи в міжнародну компанію з виробництва електроніки для автоматів, відповідно, інженером з якості електроніки у відділ роботи з постачальниками. Оскільки я була єдина така в компанії, то була ізольована від українського середовища і повністю інтегрована в місцеву культуру, звичаї та спосіб життя. А постійні подорожі європейськими країнами повністю змінили моє бачення і ті речі, які колись були нормою, стали неприпустимими. Отже, моє враження про Київ через призму 3 років проживання поза межами країни. 

1. "Будівельне рагульство"

Ще не зійшовши з борту літака - вже була неприємно здивована, так званим, "будівельним рагульством" на території аеропорту Жуляни. 10 метрів від паркування літаків ведеться забудова, і це не новий термінал. А про будівельне рагульство в центрі міста взагалі мовчу - історичні будівлі зносяться і будуються скляні багатоповерхівки, які не те що не вписуються, але самі собою є потворними. Вони не мають ні культурно-архітектурної цінності, ні цікавості ідеї дизайну, ні, елементарно, фантазії.
 
В той час, коли Європа намагається реставрувати кожну будівлю, кожен сантиметр бруківки, або відбудовує історичні будівлі за фото, чи принаймні намагається відтворити стилістику - у нас повним ходом будують "бізнес центри" і "торгові центри". Просто "країна бізнесменів і торговців" із зарплатами у 300 єврів. Вибачте мене за такий відвертий сарказм, але як мешканці офіційно 3-ох мільйонного міста можуть миритись з цим. 

2. Тотальна невихованість і повна відсутність манер

Знову ж таки, ще не покинувши будівлі аеропорту, була розчарована наглістю пасижирів, що один поперед одного пхались у черзі до віконця митників, попри те що ми всі разом одночасно чекали на валізи: і ті, хто йшов першим і я, що була останньою. 
 
Але цим не закінчилося - справу продовжили грубіяни держслужбовці-митники, які, по-перше, не привітались у відповідь, по-друге, звертались до мене іноземною мовою і це була не англійська, а, по-третє, сиділи з такими виразами обличчя, ніби вони боги цього світу, а ми всі негідні, і наче від них залежить все наше майбутнє. 

І коли, заходячи в магазин, я віталась - на мене взагалі дивились як на несповна розуму "чого це вона вітається, ще й посміхається". А у Європі вітатись норма, якщо ти входиш до приміщення. 

3. "Рагульство на дорозі"

Думала сказати про дороги, але ні, дороги не ідеальні, але непогані, в Угорщині теж такі є. Більше мене вразили водії своїм взаємним рагульством на дорозі - таке враження, що вони міряються, хто більше правил зможе порушити одночасно. А потім дивуємось чому так багато ДТП. 
 

4. Громадський транспорт 

Це просто кошмар. На величезне за територією місто лише 3 гілки метро, що просто не справляються з обсягом пасажирів. Найбільш населений мікрорайон Троєщина взагалі позбавлений підземного сполучення. Довідок для іноземців - нема. Можливості розрахуватись карткою - нема. Ліфту для інвалідів - нема. Про маршрутки взагалі мовчу - краще не їсти перед поїздкою. 
 

5. Українська мова

Київ точно столиця України? За 2 дні перебування в Києві майже не чула рідної мови - в кращому випаду суржик, і то сором'язливо. Це називається прилетіла на Батьківщину, щоби почути рідну мову. Я до преси - нема україномовної преси. До телебачення і радіо - та ж ситуація. Де Україна!? Для порівняння - колишній "совок" Латвія  - у них теж багато російськомовного населення, але там з 10 журналів 1 - російською, решта рідною мовою. Чим ми гірші!? І не кажіть, що вимушені купувати - якщо б не було попиту, не було б і пропозиції, іншими словами, купуючи російськомовну пресу, ви підтверджуєте, що вас так влаштовує. 
 

6. Сміття, сміття, сміття

Хотілося прибрати, помити і пофарбувати Київ, такий він "зачуханий". Звернення до мешканців столиці - невже вас влаштовує жити в смітнику!? Не Кличко розкидує тротуарами упаковки від цигарок і пляшки від пива. Чисто не там, де прибирають, а там де не смітять
 

7. Торгове рагульство, так звані, "ларьки"

Це паскудство псує архітектуру міста і засмічує тротуари. А про недотримання умов зберігання продуктів і сумнівність продукції я взагалі мовчу. Можливо зробити роздрібну торгівлю "цивілізованою" - тобто місто повинне будувати торгові кіоски в одній стилістиці та здавати їх в оренду підприємцям або ж затвердити певний дизайн, що був би гармонійним з навколишньою архітектурою. А не те, що є зараз.
 

8. Паркувальне рагульство

Мало того, що пішоходи не взмозі пройти тротуаром, так вони ще й сигналять, коли ти йдеш тротуаром. Про велосипедні доріжки взагалі мовчу. 
 

9. Відсутність сортування і переробки сміття

Чесно кажучи, живучи в Угорщині, я строго дотримуюсь норм - скло окремо, пластик окремо, папір окремо. В мене навіть у кварирі 3 смітника - для різного типу відходів + харчове сміття. Я почувала себе винною, викидуючи все в один пакет і розуміючи, що пластикова пляшка не розчинитися у природі дуже довго
 

Але не все втрачено - є надія. Трохи позитивного з мого боку і те, що робить нас особливими.

1. Населення стає більш інтелігентним

Переповнена зала театру, переповнений український книжковий магазин, люди, що читають книжки в метро, і Хрещатик, яким гуляє усміхнена, яскрава молодь у вишиванках без алкогольних напоїв у руках - мене приємно вразили і дали надію. 
 

2. Українська нація творча і креативна

У нас не просто ресторани, паби і кавярні. Тут завжди є якась цікава ідея. Дуже багато хенд-мейду, особливо в центрі міста чи на Андріївському узвозі. Часті тематичні вечірки, що вражають божевільними ідеями. Також сподобались квест кімнати.
 

3. Українці найдуховніша та найдобр​іша нація

Тільки з українцями можна поговорити відверто, тільки укранці щиро зрозуміють і будуть раді щось порадити. Тільки українське застілля таке "пишне" і нема гостиннішої нації, ніж українці.
 

4. Українське стає модним

Сьогодні - це вишиванки, завтра - це літературні вечори, а далі - справжній патріотизм у всьому - у споживанні, у звичках, у відродженні мови і культури. Все більше і більше людей намагаються переходити на українську, збагнувши, до чого вони прагнуть. 
 
І на завершення, хочу додати: шановні мешканці та гості міста, не забувайте, що столиця країни - це її обличчя. Тільки від вас залежить, чи буде це обличчя Європейським, чи "совковим". Адже Європа починається з викидання сміття в урну, з взаємної ввічливості та привітності, з дотримання правил і норм - навіть якщо ніхто не спостерігає, тобто починається з тебе! Шануймося, бо ми того варті. 

Слава Україні!
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Юрій Юрій 7 лютого 2016
Я не можу це не поширити у фейсбуці. Підписуюсь під кожним словом. Я теж у якійсь мірі емігрант, зараз у Польщі. Дякую і Героям Слава!
Viktoria Vovkanets Viktoria Vovkanets 4 червня 2015
Вдячна Вам за такий змістовний коментар. Погоджуюсь, що в Парижі наприклад, в житлових районах небезпечно і звзагалі незатишно, ліхтарі не працюють. Що я прагнула донести - Європа чи не Європа визначається не членством в ЄС, а рівнем культури і життя.
Maria Ivanus Maria Ivanus 3 червня 2015
Про відсутність урбан планування ( таким, як його розуміють в світі) - погоджуюсь з автором. Кожне історичне місто має нову частину, де дозволено будувати сучасні будівлі. В Києві складається враження, що ніхто не дивиться на "велику картину " і панораму міста вцілому. Будівельні проекти виростають хаотично , кожен сам по собі, як ті ларьки.
Щодо митників.. мені шкода, що ще досі таке враження в гостей від спілкування з ними. Мені цього року щастило : в аеропорту Бориспіль службовці і охорона були дуже привітними. Коли довелось майже 12 годин чекати свого літака, в мене була нагода спостерігати за людьми. Все відбувалось цивілізовано , трохи стресу, як і в будь-якому аеропорту світу. Митники відповідали на "Доброго дня", посміхались у відповідь , розпитували чому так рідко відвідую Україну, бажали щасливого польоту. Для мене це було спочатку здивуванням, але коли схоже трапилось вдруге і втретє, то хотілось тільки їм сказати, що таке позитивне ставлення залишає найкраще враження про країну. Врешті, ми всі люди і відкликаємось на добре слово і посмішку.
Провівши майже 3 дні в Києві як турист , без близьких друзів і особливої цілі візиту, в мене було безліч ситуацій , коли люди заводили розмову на російській мові, а потім легко переходили на чисту українську. Ще 5 років тому , Київ мені здавався виключно російськомовним. Зараз з мовою вже значно краще. Звички, на жаль не викорінюються легко.
Найбільше мене дратувало "КІєв": "Ви в Кієві давно?" "Кієв дуже красівий город" "В Кієві много куда можно сходіть. Єслі єсть дєньгі". Київ звучить набагато привітніше і дружелюбніше, ні?
З позитивного, хотілось би відзначити, що навіть прогулюючись пізно ввечері вулицями Києва, в мене було відчуття безпеки. Перехожі підказували як добратись до тієї чи іншої вулиці, радили як не переплатити за таксі, іт.д. Також, приємно здивував рівень англійської мови в працівників кафе, готелів і навіть таксі. Цікаво, що українці люблять розмовляти з іноземцями (може це практичний спосіб повправлятись в англійській?). В одному магазині дівчина- продавець дуже професійно давала поради щодо розміру і стилю молодій парі з Австрії. В ресторанах середнього рівня майже кожен офіціант може зрозуміло пояснити меню англійською.
Звичайно, далі від центру ситуація, мабуть трохи інша. Не можу судити. Про сміття вже багато сказано і ви лише підтвердили критичність ситуації.
Загалом в мене , як туриста, склалось добре враження про місто і його жителів. Київ, як і кожне велике місто має не одне, а декілька обличчь. Про Нью Йорк чи Париж теж існують різні думки. На сьогоднішній день українська столиця ще визначається, як і народ : якою вона хоче бути і що для цього необхідно зробити.
"Брий": оповідання
2018 року оповідання "Брий" потрапило до короткого списку конкурсу МАТЕЛОТ - першого українського конкурсу морської прози імені Лисянського, організованого Антоном Санченком, порталом Літакцент і видавництвом ТЕМПОРА. Приємного читання!
Читати більше