СПОГАДИ ТОГО ЧОРНОГО РОКУ

СПОГАДИ ТОГО ЧОРНОГО РОКУ

                                        … плине час,

                    опадає за обрієм морок!

Нема за що вчепитися руками.

Несе нас повінь повз принишклий край,

Закрив обличчя білими бинтами.

Не – заблукай!

Сторожкі погляди… Вступає місце кожний.

Так пошесть налякала нарід наш.

Живемо зараз – ніби в огорожі…

Рахуймо – час!

По сорок днів! Як кораблі стояли –

Не зачумити б інших у містах.

Суворий карантин перечекали.

Згоряє – страх!

І в нас ті дні такі ж от невеселі.

Блукаємо, як тіні в чорнім сні,

Позачиняли вікна та оселі.

Сидьма – як пні!

Нарешті!... Може, випустять з засади?

Щоб розім’яли кісточки свої.

От були б  ми тоді, як сонцю раді.

Минають – дні!

Надія, майже, вщухла з той бідою.

Знов дзвоне дзвін… Однак, чи не мені?

Сховатись – ніде! В лісі, за горою…

На – чужині?

От й біжимо у сні. Не озирнемось!

Далеко вже та хата та лани.

Врятує – тільки Боже! Повернемось…

Як підуть з тої ночі чорні сни.

31 травня 2020

Михал Влад