Севіль. Історія з далекого сходу

19 березня 2016
Ostap

-         Якого біса було писати мені, що ти тут будеш о 8й якщо ти, мудак, ще навіть не прокинувся на ок?
-         Каспер, я тебе чекав три години на Linhexi, так що ти останній хто може скаржитися.
-         Повне лайно, ти мені навіть не написав що там будеш, я ж не проклятий телепат, щоб знати де ти в біса знаходишся.
-         Я тобі надіслав сотню меседжів.
-         Точно, коли мій довбаний нет не працює.
-         Це твоя проблема, я не збагну чому ти не купиш нарешті мобільну картку.
-         Я не збираюся купувати жодну кінчену картку, бо я звалюю з цього забиченого міста через кілька днів.
-         Те саме роблю і я, але ж в мене є картка.
-         В зад, я не потрачу більше жодного сраного мао на цих монопольних смоктунів з інтернету.
-         Я на тебе зараз по справжньому злий.
-         Це ок, Ерен, я собі також не подобаюся. То куди ми зібралися?
-         Я скажено голодний і хочу свій сніданок.
-         Типу твій паскудний шлунок колись буває ситий.
-         Не буває. Ти ж, до речі, знаєш що ми йдемо в McDonald’s?
-         Ти йдеш, я іду жерти собак.
Була 9а вечора. Ерен завжди прокидався в районі 6ї, тому, коли більшість мудаків цієї планети перлися до ресторанів за вечерею, він наминав сніданок. Ерен чудило. Він турок, найбільш звихнутий турок якого я знаю. Ми з ним удвох із перервами жили у цьому кінченому метрополісі вже добрих 2 роки. Жодний з нас від цього не фанатів, хіба що Ерен кінчене місце ненавидів менше. Через кілька днів у нас літак, у мене зранку, у нього ввечері. Мені в Пекін, йому в Стамбул.
Це був останній раз коли ми зустрілися, ми колись зустрічалися часто, особливо коли Ханна була в місті, вона була як connection. Мені подобалась Ханна, Ерену подобалась Ханна, тільки по-різному. Ерен мені подобався теж, я до нього звик, особливо після того як Ханна поїхала. Проблема в тому, що за Ханною поїхав і Ерен, я його з біса давно вже не бачив. І взагалі нійбільше паскудство це залишатися коли всі звалюють. Тому хто їде завжди жити краще, принаймні у long run як напевно. 
-         Давай візьмемо таксі.
-         Чувак, яке до біса таксі, тут 5 хвилин пішки.
-         Ти навіть не знаєш куди нам іти.
-         Це моє місто. Я тут знаю все, як захочеш проведу тобі екскурсію по найкращих повіях.
-         Ні дякую. – Ерен був лінивий, що віслюк. Скільки його знаю він постійно їздив на таксі, а далі скиглив, що в нього гроші закінчуються. Мій зад, я палець на відріз поставити готовий, що питання з грошима у нього завжди вирішувалося одним дзвінком до мами.
-         Ок, проїхали.
Ми були у цій скаженій частині Кантону що ніколи не спить. З купою барів, іноземців і повій. Taojin, так район називався. “J” в пінїні читається як “дз”. Мені там подобалося, в основному тому, що колись це був центр нового міста і тому тут понабудовували до біса хмарочосів, які в момент нашого перебування були вже в занепаді. Крім того, поміж високих будинків там було повно вузезних вуличок напакованих всяким мотлохом. В дідька казкове місце.
-  Ти точно впевнений що не хочеш цього тако? Чувак, я тобі кажу, тут готують кращі тако в місті, я кожного разу коли їх куштую кінчаю просто в труси. – Ми були в дорозі до Маку і я зупинився біля цього маленького мексиканського магазинчику, щоб не травити себе Макдональдсом.
- Я хочу нормального сніданку. Через кілька днів я буду мати можливість їсти такі тако щоденно. – Ерен постійно жер макдональдське лайно. Я із цим був ок, мені на його тіло все рівно класти.
- Тако це не хачапурі.
- Тако це мескиканське хачапурі.
Цей магаз був прикольний, по-перше він був на стільки маленький, що двоє товстих арабів, які наминали якусь муть, займали вважайте весь вільний простір. Це мені не подобалось, бо було тісно. По-друге, чувак що крутив всі ці фаст фуди мав вираз обличчя, що в голодної мавпи. Це мене перло, бо виглядав він кумедно. По-третє, на обісцяно-білій стіні, пожовклій від бруду, була приліплена фейкова купюра сотні юанів, а під нею напис, що всіх хто намагатиметься впхати продавцю фальшиві гроші здадуть в поліцію.
В мене саме була одна фальшива купюра. Я поняття не маю який сучопикий мудак мені її впарив, але я готовий був закластися, що та купюра фальшивка. Я показав її Ерену. Той не повірив, я сказав що він лох. Та купюра була ніби з паперу на дотик. Крім всього, якщо мацати волосся Мао, то воно було гладеньке, зовсім як не на справжній. І водяні знаки зовсім не ті. Коротше, я готовий був закластися, що то фальшивка. Продавцю її я впихати не намагався, кажу ж що він мені подобався.
В Маці ви всілися за єдиним вільним столиком, місце було набите людьми до чортів. Я почав наминати свій тако, а Ерен пити свою першу колу. Він псих, цей Ерен, я взагалі не шарю як цими смердо колами можна так заливатися.
-         То як тобі сподобалося в Шанхаї? – В мене був повний рот набитий хавлом, але це ок, розмовляти я міг в будь якому.
-         Я ненавиджу місто. – Ерен працював в Шанхаї пів року перекладачем на турецьку. Лайно робота, як мені здається.
-         Та ну, і що саме тобі там не сподобалось?
-         В Шанхаї я ненавиджу все. – Він дудлив свою сцяну колу як ніби в Сахарі.
-         Це я вже чув.
-         Каспер, ти уявити собі не можеш як мені було погано. Зараз розкажу. Я працював 12 годин на день, просто як в рабстві. Там було жахливо, щоразу коли приходиш зранку в офіс ніхто з тобою навіть не вітається, ніхто не усміхнеться, це було так гнітюче, що я й сам вітатись перестав. Дівчинка, яка була у мене в офісі головною, була просто сукою. Я думаю, що вона мене ненавиділа. Щоразу коли я закінчував роботу, вона приносила мені більше паперів і я був змушений залишатися на понад тайм. Вона завжди скаржилася, що я надто повільний.
-         Ну ти і є з біса повільний, визнавай правду.
-         Каспер, ти поняття не маєш як там було погано. Вони спочатку мене поселили в гуртожитку, то було найгидотніше місце яке я в житті бачив. Усюди бруд, сморід і ні гарячого душу, ні фену.
-         Нафіг тобі фен? Ти все рівно лисієш.
-         Каспер, я в тому гуртожитку жити не міг. Я був змушений витрачати пів своєї зарплати на готель.
-         Я думав ти шерив квартиру ще з якимось лохом.
-         Ні, я жив у готелі. Каспер, я взгалі-то на повному серйозі зараз Шанхай ненавиджу, навіть не згадуй його мені.
-         Шанхай круте місто.
-         Шанхай – це злобне пекло, а моя робота самий його центр. Тому я й був змушений звільнитись.
-         Туфта, я взагалі не шарю на якого біса ти їм там взагалі здався, ти навіть китайською не говориш.
-         Каспер, справа взагалі не в китайській. Мене все місто гнітило. Ти уявити собі не можеш скільки я там грошей розпустив. Я зараз майже не дні.
-         Не треба було жити в готелі.
-         І де мені було жити? В парку на лавочці?
-         Наа, це тобі б не вдалося, бо ти вошивий пицифіст, а за кращі лавочки завжди битись із жебрами треба.
-         Кому ж як не тобі знати.
Навпроти нас, за столиком що біля вікна, сидів жирний мексиканець. Я на нього зважав не дуже, бо природа зазвичай не пічкає мене бажаннями на товстих п’ялитись. В будь якому він відірвався від свого сраного ноута і гаркнув нам щоб ми не волали на весь смердючий McDonald’s. Я кивнув йому ок. Він мені не подобався. Я взагалі мексиканців не люблю.
-         То якого біса ти робиш в Ґуанджоу?
-         Я приїхав тебе побачити.
-         Ерен, я в тебе теж закоханий.
-         Я хотів знайти тут роботу, але з цим складніше ніж я раніше думав.
-         Та ну, я вже бачу як ти, бідаха, тинявся від фірми до фірми благаючи робочого місця.
-         Каспер, ти поняття не маєш як мені потрібні були гроші.
-         Дійсно, я навіть не знаю що може бути гірше за ходіння пішки без таксі.
Я любив Ерена. Він заввжди шарив що й до чого. Пам’ятаю коли я його вперше зустрів у забитому барі, він спочатку був мовчазним і тільки те й робив, що сором’язливо тягнув свою папіросу, але коли Ханна його запитала як він ставиться до багатоженства, він почав цілу промову. Там, в барі, нас було п’ятеро. Я, Ханна, Кралос і Вембай. Карлос був з Боґоти і виглядав як колумбієць з афро. Вембай була із Хараре і виглядала як зімбабвійка з афро. Я виглядав як мудак, а Ханна була найгарнішою. В будь якому ми тоді ще Ерена знали не дуже і коли він взявся травити про те, що багатоженство насправді це природня штука, і що наша проблема в тому що ми по горло засмоктані у стереотипи про мусульманський світ, і що жінки на Бльзькому Сході взагалі на цій планеті найщасливіші я ковтнув усе. Навіть про те, що секс і діти це єдина справжня ціль життя і, отже, чим раніше ми одружимося тим для людства краще. Карлос, я і Ханна з ним звичайно сперечалися, але з таким паскудою як Ерен сперечатися взагалі не так і просто, крім всього я взагалі не сумнівався, що він вірить в кожне слово аж поки Ерен не закінчив і не сказав, що все мура, діти – паскудство, а шлюб взагалі не має ніякого сенсу. Ерен був актором.
-         Я повернувся через Вембай, у неї були дуже серйозні проблеми і я їй був змушений допомогти.
-         Які у неї могли бути проблеми? Я думав, що в неї все круто, вона ж отримала стипендію на навчання.
-         Стипендію вона отримала, так, одразу після того як склала китайську. Але в університеті їй сказали, що для того щоб розпочати навчання їй потрібно змінити візу, бо її стара діяла тільки до кінця серпня. А для того щоб змінити візу їй треба було летіти назад у Зімбабве, бо в Китаї їй візу змінити не можуть. Каспер, ти уявити собі не можеш як я хвилювався. Ти ж знаєш яка у неї ситуація, вона взагалі не мала ніякої можливості заплатити за квиток, ти ж знаєш які вони дорогі.
-         Вона мені нічого не казала, я думав що в неї все круто.
-         Каспер, ти ж знаєш, що Вембай ніколи багато нікому нічого не каже. Я розпитати навіть не міг, я з нею бачився, ми думали що можна зробити, тому я й хотів знайти роботу. Вембай ходила на цей гуртовий ринок ледь не щодня, щоб хоч щось заробити. Я так хвилювався.
-         І як вона зараз?
-         Все добре, вона вже в Зімбабве, я думаю, що вона щаслива, вона вже більше року своєї сім’ї не бачила, а їй всього 18.
-         І як вона купила квиток?
-         Нам пощастило, я три дні дзвонив усім хто мені заборгував гроші і один мій друг якраз мав можливість мені їх повернути. Нам вистарчило майже на всю вартість. Я сподіваюся, що її сім’я допоможе їй придбати квиток назад. Каспер, ти ж розумієш, це її майбутнє.
-         Ти заплатив за її квиток?
-         У мене була можливість.Я дуже хочу щоб у неї все було добре, Вембай завжди нам казала що мріє навчатися на ветеринара, якщо я можу хоч трохи наблизити її до мрії, я все зроблю. Вембай мій друг.
-         Якби ти мені це розкав раніше, я б заплатив за твою срану колу.
Ерен був чудилом, він вірив в Кабалу. Я в Кабалу не вірив, я був мудаком, я б ніколи не заплатив за квиток Вембай з власної кишені. Вона мені також була другом, ми всі любили Вембай. Ви б у неї також закохалися якби її знали. Вона навчила мене цієї пісні на мові зулу, де літера “К” вимовляється як звук чокання. Я обожнюю ту пісню, Вембай вмирала з сміху коли я її співав. Усі вмирали з сміху коли починала сміятись вона. Я сам вмирав зі сміху. Я б за її квиток все рівно не заплатив, я паскудне бидло. Ерен – ні.
Після того як ми покинули задрочений McDonald’s, я звернув у одну з темних вуличок Таодзіну і сказав Ерену, що колись бачив десь в цьому районі sex shop і мушу зараз його знайти, бо більше в мене такої можливості не буде. Я через кілька днів з цього міста звалюю. Ерен не сперечався, за це я його любив також, він завжди знав коли сперечатись не варто.
-         Доброго вечора. – У sex shop сидів тільки середнього віку продавець. Це я з ним привітався.
-         Добро вечора. Чого ви, джентельмени, бажаєте?
-         Ним треба змаска і червоний dildo.
-         Нема проблем, сер, яка саме змаска вас цікавить?
-         Яка саме змаска нас цікавить? – Я запитав у Ерена. Він роздивлявся навколо і вдавав, що мене не знає, паскуда. – Це мій boyfriend, пояснив я продавцю. Він злиться на мене, бо я не пішов з ним на заняття йоги. Ми батоги зараз купувати будемо?
-         Каспер, що ми тут взагалі робимо?
-         Я дивлюсь на dildo. Ні, цей ми не купимо, він недостатньо червоний. – Сказав я продавцю. Змаски я також не купив, я взагалі мудак і гей з мене ніякий. Хоча той продавець був лохом, я палець на відріз поставити готовий, що він не просік приколу, бо після того як я все забракував він взявся нам впарювати який тупий наркотик який начебто вставляє крутіше за секс. До біса цього продався, закладаюсь, що я б насолодився тим sex shop в мільйон разів більше якби продавцем була молоденька китаянка. Ну до чортів, Ерен був не в захваті, ми звідти звалили. Я був задоволений, мені приколи в стилі дитсадка піднімають настрій, особливо якщо поряд мене волочиться хтось хто від цього не в захваті. Я люблю бути у центрі уваги, моя проблема в тому, що я для цього недостатньо артистичний. Ну й пофіг, якщо ти робиш щось що може тобі поліпшити настрій, то це вже не марнування часу.
Ми потопали в найближчий Starbucks. Ми завжди туди перлися після прийому їжі. Перлися тому, що Starbucks любив Ерен. Я той сраний Starbucks ненавиджу на рівні з McDonald’s. В будь якому Ерен любив Starbucks з двох причин. По-перше, йому подобалась кава, хоч це й нелогічно. По-друге, бо він був закінчений смокер, а Starbucks був чи не єдиною кав’ярнею з столиками на зовні.
Ерен тієї ночі був не фартовим. Кінчений Starbucks до якого ми підійшли ніяких столиків на вулиці не мав.
-         І що ми тепер будемо робити?
-         Думаю настав час для суїциду. Можеш починати трощити цей бісовий Starbucks і готуватися до кулі в лоб.
-         Дякую за прекрасну пораду, Каспер, я ловлю таксі.
-         Розслабся, я знаю тут недалеко інше відпадне місце, тобі там сподобається і Starbucks в нього точно відсмоктує.
-         Я не хочу ніякого іншого місця, я хочу свою каву, з папіросою, на вулиці, в Starbucks.
-         Знаєш в чому твоя чортова проблема, Ерен? Ти закритий до всього нового, я взагалі не шарю на якого біса ти живеш.
-         Для кави і диму. Он наше таксі.
-         Ніякого довбаного таксі, чувак, тобі в цьому паршивому місці всього кілька днів лишилося. Біля того місця яке я знаю також є один з цих сраних Starbucks, нам туди 5 хвилин пішки і ти оримаєш весь комфорт цього чарівного світу.
-         Я ненавиджу ходити.
-         Відріж собі ноги.
-         Якщо в тому місці не буде Starbucks я відріжу ноги тобі.
-         Справедливо.
Ми потопали до старої частини Таодзіну. Частини, де починалися кантонські нетрі. Моєї улюбленої. Нетрі в Ґуанджоу особливі, їх взагалі і нетрями складно назвати. Вони ні біса не нагадують фавели Сан Паоуло чи сламс з під Детройту. От ні біса не нагадують.
Нетрі Ґуанджоу – це хаотично набудовані блокові будинки з ґратами на всіх вікнах і кущами на дахах. Навколо повно дерев і тіснота як в пеклі. І що найкраще, купа маленьких забігайлівок, в стилі барів, кав’ярень і мусульманських ресторанчиків. Вулиці повні людей, бруду і щурів, ще й хмарочоси виглядають з-за горизонту. Кажу ж, що казкове місце.
Коли ми нарешті доперлися до Starbucks Ерен виглядав злим і сказав мені, що втарив в мене віру. Його проблема була в тому, що він задовбався ходити, а цей Starbucks літніх столиків не мав точно так само як і попередній. Ну й до біса, я від тих сраних столиків й так не фанатів. В таких містах як Кантон пити каву на вулиці можуть хотіти тільки психи в стилі Ерена. Я в тому бісовому місті обтікав потом як тільки робив більше двох кроків. Паскудний південь.
-         Каспер, я тебе ненавиджу.
-         Ти це вже казав 50 разів.
-         Я готовий повторити ще кілька. Якби ми взяли таксі, то я давно б уже отримав свою каву.
Кав’ярня у якій ми приземлилися мала кілька столиків на вулиці і була в мільйон разів крутіша за Starbucks. Я туди колись заходив коли мені потрібно було вкрасти wifi. Штука в тому, що тут недалеко живе мій друг і йому також подобаються оці заґратовані нетрі з вузькими вулицями. Так от одного разу він, зі своїм кістлявим roommate, вирішили кидонути паті на даху і саме через ту кляту паті я це місце і знаю. Ерен місця не знав, але коли ми впали на стільці і він взявся тягнути свою паршиву папіросу, я відчув схвалення. Ерен навіть сказав, що йому місце Анкару нагадує, бо поряд нас починалась невеличка стіна, а в проклятій турецькій столиці куди не глянь одні стіни. Ерен сказав, що через те він звідти й звалив. Я йому не повірив, я знав, що Ерен паскудне брехло.
-         Коротше, чувак, я тобі допомагаю збирати пазли життя, просто як вчить Кабала.
-         Знаєш, Каспер, чого я не розумію. Ти насправді розумний, але щоразу обираєш бути ідіотом.
-         Я придурок Ерен, якби я був розумним, то здох би від нуді.
-         Знаєш, я тебе давно хотів щось запитати.
-         То давай, питай.
-         Я не знаю як ти відреагуєш.
-         Ніяк я, чорт забирай, не відреагую.
-         Ну я цього не знаю.
-         Якого біса ти просто не запитаєш, що хочеш питати, я ж перед тобою.
-         Отримаю свою каву і запитаю.
-         Гори в пеклі, Ерен. Тільки кретини чекають на каву, щоб задати якесь дубове питання.     
-         Ок, тоді я не запитаю.
-         Якого біса? Я хочу знати питання. Нафіга було мені казати, якщо ти нічорта не збираєшся питати. Що це повинно бути? Чи трахався я коли небудь з кимось в костюмі зебри? Чи уявляв секс метеликів під наркотиками? Чи ковтав власну блювоту?
Ерен був задоволений. Він мудак, я палець на відріз поставити готовий що такі типи як він тільки й бувають щасливі коли іншим паскудно. Я сказав йому, що він маніяк і weirdo. Він сказав, що це той момент коли він починає розуміти бога. Я пішов відлити у туалет. Туалет був лайновим, у цьому місті навіть у кав’ярнях туалети без унітазу.
-         Я готовий.
-         Готовий до чого?
-         До твого сраного питання готовий.
-         Що тобі подобається?
-         Це найлайновіше питання яке я коли небудь чув.
-         Це не питання, просто скажи що тобі подобається.
-         Історії.
-         Які історії?
-         Такі які я можу нагло вкрасти.
-         Дуже мило з твого боку. Ти носиш лінзи?
-         Так.
-         Я не знав.
-         Яка до біса різниця.
-         Мені цікаво.
-         В мене сраний комплекс, я всю школу проносив товстезні окуляри і ні дідька не горю бажанням їх носити знову.
Ерен також носив лінзи. Він постійно скаржився нам з Ханною на свої паршиві очі і як погано, бідасі йому, що він не знає відчуття коли засинаєш дивлячись якийсь вошивий фільм. Ерен – це довбень, але у нього є мозок, хоча я готовий закластися, що він чудилом став через товсті окуляри. Зі мною все інакше, я не настільки закритий як він, і мозку в мене мало, але я точно знаю одне, я б став закінченим кретином якби не носив у школі товстих окулярів. Це я й сказав Ерену. Він не сперечався.
-         Ти бісексуал?
-         Я знав що ти мене щось про секс запитаєш. Я думав ти мене запитаєш чи я гей.
-         Чому?
-         Бо ти виглядаєш як гей.
-         Мені раніше ніхто цього не казав.
-         Бо людство повне лохів, які ніколи не знають що сказати. Наа, я не бісексуал. В мене навіть на чувака не вставав ніколи. Хоча на це насправді пофіг. Я пам’ятаю одну дівчинку в своєму кінченому дитсадку, вона мені подобалась. В дитсадку в мене точно ще не вставав, але я добре пам’ятаю, що вона мені подобалась.
-         Дуже мило.
-         Я навіть не знаю де вона зараз. Я б хотів з нею зараз зустрітися, хоча не факт, що це було б вдало. Ніколи не знаєш коли ти перетворишся на огидну корову.
-         Ну ти, Каспер, точно на своєму шляху.
-         Ти знаєш когось зі свого дитсадка?
-         Звичайно, багатьох людей, я знаю свою найкращу коліжанку із дитсадка. Ми жили разом з нею в Анкарі.
-         Серйозно? Що вона в Анкарі забула?
-         Ми разом поступили в університет, вона теж Алеві і її батьки знали моїх батьків, тому ми зняли одну квартиру. – Забув сказати, Ерен був Алеві.
-         Круто, і як її звати?
-         Севіль.
-         Окай. Ерен і Севіль, в облізлій квартирі, 3 роки університету.
-         Ні, ми жили разом тільки рік.
-         Що сталося? Севіль не хотіла більше із тобою трахатися?
-         Ні, ми ніколи не трахалися. Ми були друзями, в мене ніколи не було до неї ніяких інших почуттів, ми навіть інколи душ приймали разом.
-         Ви приймали разом душ і ніколи не трахалися?
-         Так, Каспер, це нормально, якщо в тебе нема ніяких почуттів, то ти фізично не можеш це робити.
-         Наа, я не можу бути в одному душі з дівчиною без сексу.
-         У будь якому разі, ми були дуже щасливі живучи разом.
-         І вона також ніколи не хотіла ніякого сексу коли ви були разом в душі?
-         Севіль дуже гарна, у неї було повно хлопців, вона могла просто набрати когось коли почувалась horny.
-         І через це ти переселився на іншу вошиву квартиру?
-         Ні, звичайно не через це, це довга історія.
-         Мені плювати, я хочу знати.
Ерен був досить симпатичний, принаймні у нього точно було миле личко. З іншого боку він починав товстіти, але це через те, що йому на власне тіло було класти, а після щоденного сніданку в McDonald’s і віслюк розтовстів би. Я йому колись про це казав, він послав мене до всіх чортів. Я із цим ок, кажу ж що у Ерена було миле личко.
-         Ми із Севіль були в барі, недалеко від нашої квартири. Ми постійно ходили в той бар ввечері після університуту, це там вона і зустрічала більшість із своїх boyfriends. В будь якому разі, ми проводили там багато часу і ближче до ночі завжди починали танцювати. Тієї ночі ми танцювали також. Ми танцювали гарно, відчували один одного, я міг навіть вгадати її наступний рух. Багато людей в барі зупинилися і почали на нас дивитися. Нам було все рівно, ми дійсно насолоджувалися вечором. В тому барі також був один хлопець якому подобалась Севіль. Його звали Топрак і він прийшов у бар із своєю дівчиною. Я знав його дівчину і колись їх бачив раніше. Дівчина Топрака була на ньому помішана. Для неї крім нього більше нічого не існувало. Топрак міг робити усе що хотів. У будь якому разі, ми все ще танцювати коли Топрак до нас підійшов і запитав чи може він приєднатися. Севіль сказала йому, що його дівчина теж у барі і чи це взагалі ок. Топрак сказав, що це все ок. Тож далі ми почали танцювати утрьох. Нам було класно, Топрак рухався теж непогано і Сивіль він однозначно дуже подобався. Через це я залишив їх удвох і пішов випити пива біля бару. По якомусь часі вони підійшли до мене і сказали, що хочуть їхати до квартири і чи хочу їхати я. Було вже досить пізно і я був втомлений, тому я погодився. Ми взяли таксі, я сів попереду, а Топрак і Севіль позаду.
-         А дівчина Топрака?
-         Я не знаю де вона була, ми її того вечора не бачили. В будь якому разі, Топрак із Севіль почали цілуватися і торкатися один одного і все таке. Коли ми нарешті приїхали на квартиру, я запитав чи хочуть вони кави.
-         Ти запитав чи хочуть вони кави?
-         Так. Я пішов на кухню її приготувати, а коли повернувся то у кімнаті був тільки один Топрак. Він сидів за столом, я дав йому каву і сів з іншого боку. Топрак встав і сів біля мене, він сказав, що насправді хотів мене, а не Севіль. Тоді він запитав чи хотів би я це з ним зробити. Я сказав добре. Це й був мій перший раз. Перший раз, що відкрив мені вікно у інший світ. 
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Який матрац обрати при болю в спині
Турбота про власне здоров’я завжди має бути в пріоритеті, особливо, якщо справа стосується стану спини. Для відновлення сил та здорового стану хребта й м’язів дуже важливо правильно відпочивати, користуючись усіма перевагами сучасних якісних матраців.
Читати більше
З чого почати навчання гри на гітарі
Вивчення нового музичного інструменту розширює кругозір та допомагає відкрити в собі нові таланти. Бажання освоїти гітару на початковому рівні легко реалізувати навіть при самостійній роботі, без звернення до викладачів. Розглянемо первинні етапи, що передують впевненому відтворенню кількох улюблених мелодій.
Читати більше