Що відчуваємо, що робимо...

Понад чотири місяці українець живе, отруєний тугою, гнівом, нерозумінням, часто - люттю на події на Батьківщині. Така зашкалююча доза закатовує серце: найменші і великі радощі зараз здаються недоречними, невчасними та й не потрібними, адже ТАМ загинули наші люди, багато гризуть від болю простирадла на лікарняних ліжках, вдивляються у рештки безповоротно видалених кінцівок , жахливі шрами...Побачення з рідними - потрібні і важкі водночас: мусиш ховати свій біль від проникливого погляду матері, дружини. І тільки уночі, коли у коридорах чути тільки тишу, приходять думки, про те, що жити все’йдно треба, бо адИ, не відлетів світлою тінню ангела, шикуючись у ряди Небесної Сотні. Де ви, брати?!

Часте особисте спілкування з пораненими на Майдані, уроженцями івано-франківщини, перетворило мої дні і ночі у тягучу, нескінченну стрічку болю за їхні потрощені черепа, перебиті ноги - руки, у деяких - абсолютно знесені обличчя, каліцтва назавжди і виліковні поранення.

Будучи членом об’єднаного фонду коштів для сімей загиблих та на лікування постраждалих, щиро радію одному - чуйності наших людей, жертовності багатьох на благе діло повернення мужчин до соціуму і гідне існування сімей тих, хто вже у кращому, як кажуть, світі. Першими на крок допомоги зголосилися ті, кому за клятвою повинно бути на місці перших - лікарі. Молоді українські медики  в Америці, які ще 7 грудня відчули, що не обійдеться без жертв, зрозуміли, що грудьми стали молоді, у яких дрібні діти удома, літні батьки, усвідомили: ми мусимо компенсувати  своїми молитвами, коштами, активною громадською діяльністю  відсутність там. Скарбничка на таке благе діло швидко наповнюється. Марія Дмитрів - Капеняк, Наталя Дмитрів- Кухар, Ольга Майгутяк, інші члени фонду розробили цілу систему доставки коштів на потребу сімей та купівлю медичного обладнання за добрими цінами в Україні, де діє також цілий довірений загін волонтерів, які адресно доставляють все необхідне у сім’ї поранених. З честю констатують: весь поданий список людей івано-франківщини, який я подала наступного дня після першого збору об’єданого фонду, а це - більш, ніж 60 осіб, на сьогодні отримали допомогу! Щоби не виникало непорозумінь, маємо на руках виписки з лікарень з анамнезами, розписки за отримані гроші, фотографії з врученням коштів. Праця лікарів - неоціненна! 

Фонд “Небесна 100”, який був створений он-лайн, має специфічне завдання: зібрати 100.000 доларів сім’ям загиблих.

Вечір пам’яті вшанування НЕБЕСНОЇ СОТНІ у символічний 40-й день по їхній загибелі влаштували громадські активісти, УККА(відділ Іллинойс) та члени об’єднаного фонду у Чикаґо.

Захід відбувся в Українському Культурному центрі. Заанансовані виступи гостей - Ольги Фенюк, солістки львівської філармонії та чоловіків - бандуристів привабив прихильників автентичних інструментів, бажаючих побути у середовищі митців, які у духовний спосіб осмислюють трагедію новаднів. Фоном співу і грі на бандурах прекрасних майстрів служила стрічка фільмованих фото з Майдану, кращих з кращих, що живі і працюють для України важко, помиляючись, проте ведучи цілий світ новими стежками прозрінь, яких ще не знано.Наші гості - заслужений артист України Дмитро Губ’як, Іван Шміло, Віктор Рубай, солістка львівської філармонії, лауреат премії ім. Станіслава Людкевича Ольга Фенюк. Рідна сестра пані Ольги є учасницею багатьох концертів у Чикаґо, бо теж співачка, бандуристка місцевого ансамблю “Чар-зілля”. Молодий за віком і часом створення гурт “Каскад” виконав декілька пісень актуальних сьогоднішній даті. Особливо мене вразив могутній голос і стримана манера виконання Назара Карабіновича. Лілія Попович теж була зворушливою у співі та юній крихкості. 

Людей у залі було більше, ніж передбачалося, бо ж одночасно відбувався улюблений багатьма мистецький захід - арт-клас від UA Modna в Українському Інституті Модерного Мистецтва, де панувала атмосфера занурення у вітчизняне мистецтво, що викликало відновлення сил у час тотальної туги.

Всім, хто поклав до скриньки у той вечір хоча б долар, дякуємо. Проте ще не один раз доведеться звернутися до вас, шановні, адже деякі герої, поранені ще узимку, продовжують залишати нас...
 

ЩЕ ФОТО

НАЗАД

НАЗАД